Реферат

Текстова частина дипломної роботи: 22 с., 8 рис., 2 таблиці.

Об’єкт дослідження – драйвер вводу-виводу.

Мета дипломної роботи – аналіз Розробка програмного забезпечення для драйвера вводу-виводу телемедичної інформації.

Метод дослідження – программно-аналітичний із використанням комп’ютерних технологій.

У випускній роботі проведено аналіз та розробка одного із варіантів передачі телемедичної інформації через порт RS-232-C, а також написання драйвера вводу-виводу на мові Assembler.

Умови одержання дипломного проекту: за дозволом проректора із навчальної роботи ОНАЗ iм. О.С. Попова.

ВСТУП

На сьогодні в Україні сформувалася тенденція до створення сприятливих умов для забезпечення всіх учасників інформаційних відносин нашої країни (громадян, підприємств і організацій) своєчасною, достовірною і повною інформацією, необхідною для підтримки їхньої діяльності (освіти, лікування, відпочинку, виробництва, управління) на основі широкого використання комп'ютерних технологій.

Завдяки наявності в Україні одного з провідних світових центрів кібернетики народилася ідея глобального системного підходу до вирішення проблеми створення інформаційного суспільства, інформаційної інфраструктури. Ця ідея знайшла втілення в запропонованій Інститутом кібернетики Національній програмі інформатизації (НПІ) України і в 1998 р. були прийняті закони «Про Національну програму інформатизації» та «Про концепцію Національної програми інформатизації». У НПІ є окремий проект з інформатизації системи бібліотек. Крім того, Міністерство охорони здоров’я має галузеву програму інформатизації, основна увага в який приділена саме впровадження телемедицини до українського суспільства.

Телемедицина – це сучасний напрям розвитку інформатизації медицини, який передбачає використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій для дистанційної діагностики та лікування захворювань, надання допомоги в надзвичайних та екстренних ситуаціях, підвищення кваліфікації медичних працівників.

У випускної роботі розглядається один із варіантів передачі телемедичної інформації через порт RS-232-C, а також написання драйвера вводу-виводу на мові Assembler.

1 Телемедицина в Україні

1.1 Розвиток телемедицини в Україні

Телемедицина в Україні почала розвиватися ні багато ні мало ще в 60-70-х роках минулого століття. Саме тоді почалася активна розробка медичних пристроїв, що працюють на основі радіотехнології. Таке активне форсування даного напрямку пов'язане насамперед з інтенсивним розвитком авіа-космічної галузі: саме для неї надання медичних послуг на відстані найбільш актуально. Уже тоді було можливо проводити основні медичні виміру, як то пульс або скорочення легких, дистанційно. Перше практичне застосування подібних розробок було задокументовано в 1972 році. Тоді в Донецькій області на одній з шахт встановили апарат, що змінює частоту серцевих скорочень у шахтарів під час роботи на небезпечних ділянках. На жаль, скільки життів вдалося врятувати таким чином невідомо, але сміємо припустити, що ця кількість вимірювалося десятками.

1.2 Телемедицина Широке впровадження комп'ютерної техніки та Інтернету позитивно вплинули на розвиток телемедицини в Україні. Наступний етап її становлення припав вже на період незалежної України. У 1991 році було засновано підприємство «Інтермаг» (www.intermag.kiev.ua), що стало на довгий час чи не єдиним оплотом розвитку телемедицини в Україні. Серед його основних завдань розробка і впровадження нових фізико-технічних і інформаційних методів і засобів для сучасних медичних технологій. 

Приємно усвідомлювати, що розробки центру не осідають в його надрах, як це відбувається з багатьма нововведеннями, а знаходять практичне застосування в багатьох установах країни. Так, налагоджено співпрацю з Інститутом нейрохірургії, Українським науковим центром радіаційної медицини, Донецьким НДІ травматології та ортопедії і багатьма іншими. З конкретних досягнень «Інтермаг» найбільш значущими вважаються створення сервера телемедичних процедур і регулярна підтримка при проведенні телеконсультацій і телеконференцій між фахівцями в галузі охорони здоров'я. Однак на цьому питання розвитку телемедицини в Україні не закривається. У 1992 році в Харкові було створено «Українську асоціацію комп'ютерної медицини» (www.uacm.kharkov.ua). Асоціація об'єднує близько 80 науково-дослідних інститутів, університетів, лікарень та інших установ, що мають відношення до медицини. Так само ведеться активна співпраця з Росією, Європейським Союзом, США і Канадою. У 1994 році між США та України доже пройшли переговори з питань телемедицини. Американські фахівці виступили в ролі консультантів для формування загальної стратегії розвитку даної сфери. За підсумками зустрічі при Міністерстві охорони здоров'я було створено спеціальну комісію, що займається питанням телемедицини в країні. Аж до 1999 року спільне проведення американо-українських семінарів, круглих столів, конференцій, дистанційних освітніх курсів було традиційною практикою. Чому вона припинилася зараз уже зрозуміти складно, однак і це недовгий співробітництво принесло свої результати. У рамках партнерських угод було створено спеціальний сервер, який дозволив Україна увійти в світове телемедичне співтовариство. Таким чином українські фахівці вперше отримали можливість обмінюватися досвідом зі своїми закордонними колегами. Самолюбство тішить і той факт, що даний досвід став першим подібним досвідом на території всієї Східної Європи. А в 1997 році в уанеті з'явився перший монотематіческій сайт з телемедицини, який ще більше спростив співробітництво між докторами.

  1.3 Україна в міжнародному співробітництві Двома роками пізніше Україні вперше взяла участь в онлайн-конференції з даного питання. Конференція, крім фахівців з нашої країни зібрала лікарів і вчених з Росії, Швеції, Естонії, Грузії та інших країн Європи. Але від консультацій - до справи. На базі Національного медичного університету в Києві в 1997 році було створено дистанційний діагностичний центр, який з успіхом функціонує до тепер. Основним завданням Центру є проведення консультацій з проблем онкопатології, а також дистанційне спостереження за хворими, які перебувають поза установ охорони здоров'я.Крім того ведеться активна співпраця між Центром і Єльським університетом у Франції. У законодавчому плані область телемедицини також не зовсім забута. Ця сфера контролюється і підтримується двома основними документами: Указом Президента № 186/93 від 31.05.1993 «Про державну політику інформатизації в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів № 605 від 31.07.1994 «Проблеми інформатизації». Ці два документи формують правової базис для Концепції державної політики інформатизації охорони здоров'я. Вони регламентують основи телемедицини в Україні та порядок надання такого роду послуг. Сьогодні в Україні існує медична комп'ютерна платформа HealthNet, яка об'єднує два статистично-інформаційних реєстру постраждалих від Чорнобильської АЕС з мережею санітарно-епідеміологічної служби України.Дана технологія полегшує обмін інформацією між контрагентами, а так само спрощує аналіз даних та їх порівняння. Вітчизняним аналогом HealthNet є Укрмеднет, виконуюча подібні функції. У 1999 році в Харкові був створений Український телемедичний консультаційний центр, який взяв під свою опіку кардіодіагностики. А роком пізніше географія віддаленого охорони здоров'я розширилася і на Тернопіль. Саме там в 2000 році при місцевій медичної академії почали проходити перший дистанційні лекції з медицини в різних сферах. Примітно, що все відбувалося в режимі реального часу. Таким чином були закладені стратегічні основи розвитку охорони здоров'я в Україну адже шляхом дистанційних лекцій студенти отримували можливість доступу до світил медицини з усього СНД. Цей процес був реалізований на настільки високому рівні, що відеолекції були включені в розклад учнів. У 2001 році наші медики отримали можливість проявити себе на світовій арені - вони проводили дистанційні консультації медикам, які допомагали при землетрусі в Індії. Кваліфікованих докторів в країні тоді не вистачало, а завдяки в тому числі й українським фахівцям, нескладні операції могла зробити і медсестра. Тут вже не ми були споживачами послуг, а самі були їх постачальниками.   1.4 Стандартизація У 2002 році Держстандарт України створив технічний комітет по стандартизації інформаційних технологій. Комітет регламентує стандарти якості в таких областях телемедицини як системи захисту секретної інформації про хворих, технології передачі даних, методи зв'язку між лікувальними установами та інші. Завдяки цьому, звертаючись за допомогою в медцентр віддалено, пацієнт може не хвилюватися, що через тиждень про його хворобу знатимуть всі сусіди. Крім того, необхідне обладнання теж приведено до «спільного знаменника». Зроблено це з метою уникнути несумісності між пристроями. До того ж тепер користувач може бути впевнений в якості наданих послуг, адже якщо лікарня чи поліклініка не будуть відповідати нормам стандарту, вони просто не отримають ліцензію на надання такого роду послуг. Трохи пізніше в Україні з'являються інтернет-аптеки і телеконсультації за системою second-opinion. Перші є онлайнові ресурси, де користувач може прочитати повну характеристику лікарських засобів, перевірити їх на сумісність один з одним або ж порадитися з фармацевтом в режимі реального часу. Другі базуються на технології second-opinion, що надає доступ до фахівців з усього світу. Часто на безкоштовній основі ви можете отримати консультацію від лікаря, скажімо, з Німеччини чи Ізраїлю. У 2002 році до Української телемедичної мережі приєднався Дніпропетровськ. Обласний діагностичний центр став першим медзаклад області, який почав надавати свої послуги віддалено. У тому ж році відбулася перша дистанційна операція. Курирував процес німецький доктор з міста Регенсбурга (Німеччина). Операцію проводив український хірург. Зв'язок здійснювалася за допомогою телеконференції, але через вузькість тодішніх каналів, комунікація була асинхронної.

1.5 Сучасний етап З тих пір географія поширення телдемедіціни зростає. Протягом наступних років технологія проникла практично в усі області України. Особливо активно вона розвивається в Одеській, Львівській, Закарпатській областях. У 2009 році розвиток телемедицини в Україну отримало новий виток. У жовтні відбулося підписання тристороннього меморандуму про взаєморозуміння між Представництвом ООН в Україні, Міністерством охорони здоров'я України та компанією «МТС-Україна». Таким чином розпочалася реалізація проекту «Мобільна медицина». На першому етапі проекту в пріоритеті стоїть створення телемедичної мережі, яка об'єднує чотири вузли: Міністерство охорони здоров'я України, Клінічний науково-практичний центр телемедицини в Києві, Донецьку і Закарпатську (м. Ужгород) обласні лікарні. Треба сказати, що цей крок вже пройдений і мережа запущена в тестову експлуатацію. В основі проекту «Мобільна медицина» лежить послуга виділеного доступу до Інтернету, яку МТС надає на базі фіксованої оптоволоконної мережі.Перевагами даної технології є велика пропускна здатність каналу і висока швидкість передачі даних. В результаті клієнти мають найширший спектр сервісів, починаючи від послуги передачі даних, доступу до різних баз даних, електронної пошти і закінчуючи високошвидкісним доступом до мережі Інтернет.

1.6 Основні українські організації телемедицини Ассаціація розвитку української телемедицини та електронної охорони здоров'я (www.telemed.org.ua / pages / aruteoz / aruteoz.html) Telemedicine in Ukraine (www.telemed.org.ua) Ukranian Association of COMPUTER MEDICINE (http://uacm.kharkov.ua) Western Ukrainian Telemedicine Center "Meditech" (www.meditech.com.ua) Intermag - Scientific Inculcation Institution (www.intermag.kiev.ua)