- •9. Захист населення при :
- •10. Екологонебезпечні об’єкти України :
- •25. Вогнестійкість та межа вогнестійкості будівлі.
- •26. Служба спостережень на техногенно-небезпечних об’єктах.
- •27. Сутність стійкості огд у нс
- •28. Чинники , які впливають на стійкість роботи огд
- •29. Норми проектування інженерно-технічного комплексу огд
- •30.Інженерно-технічні заходи цз на огд.
- •31. Способи підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу огд
- •32. Класифікація захисних споруд.
- •33. Призначення захисних споруд.
- •34. Ступінь захисту захисних споруд.
- •35. Визначення місткості сховищ.
- •36. Норми проектування сховищ.
- •37. Системи життєзабезпечення сховища.
- •38. Режими повітропостачання сховища.
- •39. Основні і допоміжні приміщення сховища.
- •40. Умови перебування персоналу в сховищах.
- •41. Мета проведення РіНр.
- •42. Види рятувальних та невідкладних робіт.
- •43. Технічні засоби для проведення РіНр.
- •44. Способи проведення РіНр.
- •45. Види знезараження.
- •46. Способи дезактивації, дегазації, дезінфекції.
- •47. Профілактика радіаційних уражень.
- •48. Речовини, що використовуються для знезараження.
45. Види знезараження.
В результаті техногенних аварій, катастроф, стихійних лих, застосування зброї масового ураження одяг, взуття, техніка, місцевість, будівлі, засоби індивідуального захисту, продукти харчування можуть бути зараженими радіоактивними, небезпечними хімічними та біологічними речовинами.
Знезараження є складовою частиною ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і є комплексом заходів, які проводяться з метою захисту населення, відновлення готовності техніки та невоєнізованих формувань для проведення РНР і підготовки ОГД до виробничої діяльності.
Знезараження – комплекс заходів по дезактивації, дегазації та дезінфекції заражених поверхонь.
Знезараження включає санітарну обробку людей та ветеринарну обробку тварин.
Знезараження необхідно починати за принципом: від простого до складного. Зокрема, необхідно суворо контролювати перебування людей в засобах індивідуального захисту, чітко визначити оцінку обстановки в зоні ураження, по можливості спрогнозувати розвиток подій. Слід пам’ятати, що не всі речовини для знезараження сумісні між собою. На результат знезараження суттєво впливає кількість використаної води та її тиск. Зокрема, використання пари під високим тиском може призвести до утворення зараженого аерозолю, що має здатність поширюватися за межі осередку хімічного зараження. З’являються додаткові труднощі при низьких температурах. Успіх при проведенні знезараження, у значній мірі, залежить від суворого дотримання правил і рекомендації щодо його проведення самими виконавцями, особистої підготовки працівників штабів з цивільного захисту, навчання населення.
46. Способи дезактивації, дегазації, дезінфекції.
Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь, об’єктів до допустимих норм забруднення. Основні способи: механічний та фізико-хімічний .
Дегазація це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні. Вона виконується хімічним, фізико-хімічним, фізичним або механічним способами.
Дезінфекція – комплекс заходів по знешкодженню хвороботворних мікроорганізмів та руйнуванню їх токсинів.
Знищення комах і кліщів, які переносять збудників інфекційних захворювань називається дезінсекцією, а знищення гризунів- дератизацією.
Дезінфекція може проводитися хімічним, механічним та комбінованими способами.
47. Профілактика радіаційних уражень.
Населення повинно знати про несподіване радіаційне зараження і суворо виконувати всі вказівки відповідних органів.
При загрозі зовнішнього опромінення та інгаляційного надходження радіонуклідів, в першу чергу, потрібно обмежити перебування населення на зараженій території.
Якщо існує загроза підвищення зовнішнього опромінення, необхідно до мінімуму скоротити знаходження на відкритій місцевості, а знаходитися в приміщенні. Необхідно, по можливості, проводити ретельне вологе прибирання приміщень, транспорту та інше, ретельно виконувати правила особистої гігієни: миття рук перед вживанням їжі, приймати душ, менше користуватися косметичними засобами (помада, крем, пудра).
Бажано обмежити, а ще краще кинути паління через небезпечне попадання разом з тютюновим димом в органи дихання не тільки пилу, але і радіонуклідів.
Поряд із щоденним ретельним прибиранням необхідно слідкувати, щоб в квартирі не було протягів. Сипучі продукти необхідно зберігати в герметичній упаковці.
Харчування у період радіаційного впливу повинно бути повноцінним і бажано 3-разовим в день. В їжі повинні бути мікроелементи: Натрій, Калій (курага, родзинки…), Фосфор (риба), Кальцій.
Для нормальної кальцієвої рівноваги на день необхідно: дорослим 0,4 - 0,5 г Кальцію; підліткам 0,4 – 0,7 г (14-18 років); вагітним 1- 1,2 г.
Рекомендується вживати молоко (1 л молока = 1-1,2 г Кальцію), сир, кальційований хліб, яловичина, яйця курячі. Рослинні продукти, багаті на вітамінні солі: абрикоси, айва, вишні, черешні, цитрусові, смородина, кабачки, петрушка, кріп.
Калій є сильним конкурентом радіоактивного Цезію. В раціоні має бути вітамін Е (соя, кукурудза, соняшник, обліпиха, шипшина). Вітамін В (печінка, риба, яєчний жовток, молоко, вершки, сир, хлібний квас).
Для виведення радіонуклідів корисними є такі продукти: хліб грубого помолу, гречана та перлова каша, фруктові борщі, варені та сирі овочі, кефір та кисле молоко. Бажано додавати в страву оливкову олію.