20. Журналістика в системі сучасних соціальних інститутів.

Людина в суспільстві одночасно є суб’єктом і об’єктом виховання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках духовної сфери суспільства. Владні структури можуть розраховувати на стабільне становище лише в тому випадку, коли вони будуть приділяти достатньо уваги не тільки економічному, але й духовному розвитку суспільства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З’являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення. Таких каналів немало: політичні, громадські партії, організації і рухи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і т.д. Але, безсумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки є система ЗМІ – преса, телебачення, радіо, документальне кіно тощо. Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інфо. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інфо насиченості. Інфо потік неоднорідний. Можна виділити два основних компоненти: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інфо. Під організованою інфо ми розуміємо будь-які повідомлення, що виходять із інституційних джерел суспільства. Під неорганізованою – ту, що надходить у розпорядження особи стихійно, поза контролем громадських організацій (міжособистісні форми інфо спілкування, чутки, анекдоти, інфо закордонних джерел). Уся система ЗМІ – це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок, намірів тощо.

21. Журналістика думки, власного погляду на проблеми і «нова» журналістика.

Журналістика думки розглядає світ через призму однієї ідеології та пропускає те, що не гармонує з власною уявною картинкою. Новини та коментарі до них тут подаються непослідовно. При цьому працівники ЗМІ виконують роль прихильників якої-небудь партії. Подібно до цього певною мірою працює газета «Правда». Так само працює радіо Ватикану. Така журналістика зветься журналістикою боротьби. Під назвою «нова» журналістика мають на увазі літературну журналістику. Це поняття прийшло з Америки, у певній мірі реакція на суху, дистанційовану англосаксонську журналістику новин. У романських країнах, наприклад Італії або Франції, в слов’янських країнах – Росії або Чехії, без сумніву, також в Україні, літературна журналістика має давню традицію. «Нова» журналістика хоче досягти гармонії напруження уваги та розважання читачів. Методами цього є відхід від сталих форм, певне стилістичне розшарування.

22. Журналістика і соціальні інститути суспільства. ( 20 вопрос)

23. Журналістика у системі економічних відносин суспільства.

Вплив економічних чинників на ЗМІ розглядається фахівцями у двох основних площинах. Першою є взаємодія ЗМІ із середовищем, у якому вони функціонують, тобто із державою, її апаратом, нормативно-правовою базою, а також з суспільством та ринком. Другою площиною є взаємовідносини творчих колективів ЗМІ із їхніми власниками. Взаємовідносини ЗМІ та органів державної влади наочно демонструють дуалістичність природи ЗМІ як суспільного інституту, з одного боку, та комерційного підприємства - з іншого. Як юридична особа будь-який ЗМІ є об’єктом податкового, митного, трудового законодавства, ліцензування певних видів діяльності та інших правових та економічних відносин. Крім того, він може брати участь у конкурсах щодо розподілу частот, отримання державних замовлень на певні види продукції тощо. Держава також володіє вагомими важелями у сфері встановлення поштових тарифів, плати за користування ретрансляційними станціями, що є ключовими для повноцінного функціонування ЗМІ. Зазначене надає органам державної влади можливість використання цілої низки економічних інструментів для блокування або обмеження роботи того чи іншого ЗМІ, коригування його інфо політики, створення фінансових бар’єрів або інших серйозних перешкод на шляху появи нових ЗМІ. Ці інструменти можуть бути застосовані в інтересах як самої держави, так і окремих зацікавлених груп, що мають вплив на ухвалення державних рішень.