9. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика

Нормальним вважається, коли працівники ЗМІ повідомляють про факти, залишаючись при цьому, наскільки це можливо, нейтральними. Вони доводять до відома своєї аудиторії те, що роблять політичні діячі. Це і є деклараційна журналістика (журналістика повідомлень). Її негативною стороною є «журналістика сторонньої людини» мета якої – передавати «об’єктивну інформацію». При цьому працівник ЗМІ виконує тут роль стороннього передавача інформації. Педагогічна. Ще з доби просвіти, з 18 ст., існує думка, що журналістика має виконувати функцію освіти та виховання людей. У цьому випадку роль працівників ЗМІ полягає у виконанні функції просвітянина, вчителя. Передусім йдеться про науковий стан речей у світі, котрий, зрозуміло, потрібно пояснювати. Адвокатська. Іноді журналістика повинна заступатися за будь-яку партію, передусім, тоді, коли відома кричуща несправедливість та коли обмежується постачання інформацією соціальних груп населення. Така адвокатська журналістика походить від авторів соціальних репортажів у Англії в 19 ст. Таким був Егон Ервін Кіш, що працював у Празі. Адвокатська журналістика хоче формувати солідарність у суспільстві. Тут роль працівників ЗМІ полягає у виконанні функції захисника громадських прав.

10. Джерела формування української журналістики.

Першою газетою в Україні, що відповідала нашим нинішнім уявленням про подібного роду періодичні видання, була «Gazette de Leopol» («Львівська газета»), яка виходила у Львові французь­кою мовою впродовж усього 1776 року. Вона була тижне­виком, хоча виходила й нерегулярно. «Львівська газета» за головне своє завдання мала всебічне інформування своїх читачів про політичні новини в країнах Євро­пи. Повідомлення з приватного життя траплялися рідко. Географія повідомлень охоплювала весь тодішній культурний світ. Вони нагадували га­зетні телеграми або хронікерські новини в сучасних часописах. Найбільш імовірне джерело походження повідомлень  передруки з тогочасних французьких або переклади з німецьких газет. У Львові зародилася й галузева журналістика в Україні. У 1801 році тут починає виходити журнал з правознавства «Правознавчі анали» (існував до 1811 року), а в 1803 році  журнал з воєнних наук «Військовий журнал». У 1811 році у Львові починає виходити «Львівська газета», якій судилося стати найтривалішим періо­дичним виданням України. Вона існувала до 1939 року, певний час мала й німецькомовний паралельний варіант. Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня до 20 липня існувала газета під назвою «Харьковский еженедельник». Вийшло усього 12 чи­сел цього видання. Друкувався досить великий тираж газе­ти  600 примірників. журнал «Харьковский Демокрит». Цензурний дозвіл на перше число журналу - 7 січня 1816 року. Видавцем його виступив Василь Маслович, студент Харківського університету, що закінчував курс навчання.

11. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.

Значна частина читачів судить про газету по її дієвості. Чим частіше людина переконується, що виступ у пресі приносить реальний результат, що критика газети допомогла усунути недолік, тим вище авторитет друкованого органу, його ціннісне значення для читачів. Газета допомагає читачеві у його виробничих, громадських і особистих справах. У залежності від ступеня цієї «участі» формується і ставлення читача до газети. Посилення дієвості ЗМІ йде у багатьох напрямах: підвищення рівня критики та контролю в ЗМІ, забезпечення більш широкого доступу громадськості до ЗМІ, здійснення спеціальних проектів за «контролем якості» опублікованих матер-ів,створення «асоціації споживачів преси».