
- •1. Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.
- •2. Взаємодія політики, преси, влади
- •3. Види інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •4. Визначення поняття «Засоби масової інформації».
- •5. Визначення поняття «Публічна інформація». (за яким законо м і ін фор)
- •6. Виникнення і становлення української журналістики.
- •7. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •9. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика
- •10. Джерела формування української журналістики.
- •11. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •12. Дієвість і ефективність як різні типи результативності діяльності журналістики.
- •13. Дієвість як результат безпосереднього організаційного впливу на різні соціальні інститути і посадових осіб.
- •14. Доступ до інформації за інформаційним запитом.
- •15. Економічні аспекти права на комунікацію.
- •16. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності. (вопрос 17)
- •17. Етичні принципи засобів масової інформації.
- •18. Європейська конвенція з прав людини (1950).
- •19. Європейська конвенція з прав людини в контексті журналістсько діяльності.
- •20. Журналістика в системі сучасних соціальних інститутів.
- •21. Журналістика думки, власного погляду на проблеми і «нова» журналістика.
- •22. Журналістика і соціальні інститути суспільства. ( 20 вопрос)
- •23. Журналістика у системі економічних відносин суспільства.
- •24. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •25. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •26. Закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України»
- •27. Закон України «Про інформацію».
- •28. Закон України «Про телебачення і радіомовлення в Україні».
- •29. Законодавча база преси.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Зміст та структура 10 статті Європейської конвенції з прав людини.
- •32. Конкуренція в межах сучасної системи змі.
- •33. Конституційні засади діяльності змі.
- •34. Критерії ефективності журналістики.
- •35. Механізм оприлюднення інформації розпорядниками.
- •36. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •37. Організація діяльності друкованих змі.
- •38. Основні види інформаційної діяльності.
- •39. Основні норми професійної етики журналіста.
- •40. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •41. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».
- •42. Основні тенденції розвитку сучасної вітчизняної журналістики.
- •43. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.
- •46. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій.
- •47. Поняття інформації.
- •49. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
- •50. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •51. Права та обов’язки журналістів відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України»
- •52. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України.
- •55. Принципи журналістики.
- •57. Професійні якості журналіста.
- •67. Специфічні особливості різних засобів масової інформації.
- •68. Специфічні риси і складові майстерності професії журналіста.
- •69. Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.
- •70. Суспільство і соціальна інформація.
- •71. Сутність гуманістичної позиції журналістики.
- •72. Сучасні проблеми мас-медіа.
- •73. Сучасні проблеми свободи слова в Україні.
- •75. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •76. Форми власності у сфері журналістської діяльності.
- •78. Функції журналістики.
- •79. Функції кореляції і реклами .
- •80. Функції обслуговування і розважання.
- •81. Функція критики та контролю.
- •82. Характеристика критеріїв цінності інформації.
- •83. Характеристика основних видів інформаційної діяльності.
- •84. Юридичні аспекти права на комунікацію. (вопрос 29 – законодавча база, ку, єк)
35. Механізм оприлюднення інформації розпорядниками.
(Закон про доступ до публічної інфо.) Стаття 15. Оприлюднення інфо розпорядниками1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інфо про організаційну структуру, функції,основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), інфо про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інфо, оскарження рішень розпорядників інфо, дій чи бездіяльності; 5) інфо про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інфо; 11) інфо про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, розклад роботи та графік прийому громадян; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; 2. Інфо, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інфо офіційного веб-сайту така інфо оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інфо. 3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. 4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інфо про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.
36. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
Специфічні умови журналістської етики формувалися поступово, з виникненням і розв'язанням моральних конфліктів та зловживань журналістів свободою слова й свободою преси. Першим визнаним етичним нормативним документом журналістів уважають "Хартію професійних обов'язків французьких журналістів", ухвалену французьким Національним синдикатом журналістів у 1918 р. На міжнародній зустрічі журналістів у Гонолулу 1921 р. американець Джеймс Броун запропонував розроблені ним міжнародні правила поведінки журналіста "Кодекс етики і норм журналістської практики", який не був підтриманий. 1950 р. ООН схвалила Кодекс журналістської етики, що містить такі етичні норми: точність, вивіреність інформації, недопустимість наклепу, використання журналістики в особистих інтересах, наклепу, дезорганізації, плагіату. 3-поміж багатьох міжнародних кодексів професійної етики виділяють два документи — "Декларацію обов'язків журналістів" (Бордо, 1954) та "Декларацію обов'язків і прав журналістів" (Мюнхен, 1971). Другий документ набув більшої популярності, його перевага в тому, що він містить перелік журналістських обов'язків стосовно громадськості, а також список прав, котрі дають виконувати ці зобов'язання. Чинними документами є Міжнародні принципи журналістської етики, схвалені на четвертій Консультативній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій, що відбулася в 1983 р. спершу в Празі, а згодом — у Парижі. На ній були присутні представники Міжнародної федерації журналістів, до якої 1992 року ввійшла Спілка журналістів України. Усього ж міжнародних принципів професійної етики журналіста є десять: право людей на отримання правдивої інформації; вірність журналіста об'єктивній реальності; соціальна відповідальність журналіста; професійна чесність; загальнодоступність 3МІ та участь громадськості в їхній роботі; повага до приватного життя; повага до громадських інтересів; повага загальнолюдських цінностей і різноманіття культур; усунення війн та іншого зла, що протистоїть людству; сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації. В Україні діють два етичні кодекси: "Кодекс честі українського журналіста", ухвалений на з'їзді Спілки журналістів та Етичний кодекс українського журналіста,