35. Механізм оприлюднення інформації розпорядниками.

(Закон про доступ до публічної інфо.) Стаття 15. Оприлюднення інфо розпорядниками1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інфо про організаційну структуру, функції,основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), інфо про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інфо, оскарження рішень розпорядників інфо, дій чи бездіяльності; 5) інфо про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інфо; 11) інфо про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, розклад роботи та графік прийому громадян; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; 2. Інфо, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інфо офіційного веб-сайту така інфо оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інфо. 3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. 4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інфо про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

36. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.

Специфічні умови журналістської етики формувалися поступово, з виникненням і розв'язанням моральних конфліктів та зловживань журналістів свободою слова й свободою преси. Першим визнаним етичним нормативним документом журналістів уважають "Хартію професійних обов'язків французьких журналістів", ухвалену французьким Національним синдикатом журналістів у 1918 р. На міжнародній зустрічі журналістів у Гонолулу 1921 р. американець Джеймс Броун запропонував розроблені ним міжнародні правила поведінки журналіста "Кодекс етики і норм журналістської практики", який не був підтриманий. 1950 р. ООН схвалила Кодекс журналістської етики, що містить такі етичні норми: точність, вивіреність інформації, недопустимість наклепу, використання журналістики в особистих інтересах, наклепу, дезорганізації, плагіату. 3-поміж багатьох міжнародних кодексів професійної етики виділяють два документи — "Декларацію обов'язків журналістів" (Бордо, 1954) та "Декларацію обов'язків і прав журналістів" (Мюнхен, 1971). Другий документ набув більшої популярності, його перевага в тому, що він містить перелік журналістських обов'язків стосовно громадськості, а також список прав, котрі дають виконувати ці зобов'язання. Чинними документами є Міжнародні принципи журналістської етики, схвалені на четвертій Консультативній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій, що відбулася в 1983 р. спершу в Празі, а згодом — у Парижі. На ній були присутні представники Міжнародної федерації журналістів, до якої 1992 року ввійшла Спілка журналістів України. Усього ж міжнародних принципів професійної етики журналіста є десять: право людей на отримання правдивої інформації; вірність журналіста об'єктивній реальності; соціальна відповідальність журналіста; професійна чесність; загальнодоступність 3МІ та участь громадськості в їхній роботі; повага до приватного життя; повага до громадських інтересів; повага загальнолюдських цінностей і різноманіття культур; усунення війн та іншого зла, що протистоїть людству; сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації. В Україні діють два етичні кодекси: "Кодекс честі українського журналіста", ухвалений на з'їзді Спілки журналістів та Етичний кодекс українського журналіста,