53)Еколого-рекреаційне районування як метод систематичного управління

Еколого-рекреаційне районування як метод спрямоване на виявлення регіональних і локальних екологічних проблем, типологічний аналіз екоситуацій,рекреаційних ресурсів регіону і прогнозування змін природного середовища під впливом суспільної діяльності .   Багатогранність форм взаємодії суспільства і природи, структурно-компонентна різноманітність суспільно-територіальних та природно-територіальних комплексів, в результаті взаємодії яких виникають екологічні проблеми, міждисциплінарний характер цих проблем обумовили багатоплановість екологічне районування, багаточисельність його галузевих видів.Рекреаційне районування території здійснюється на основі оцінки придатності території для різних видів рекреаційної діяльності. Серед них можна виділити чотири основні види, які, в свою чергу, поділяються на підвиди, а саме: санаторно - курортний (кліматолікування, бальнеологія, грязелікування); оздоровчий (купально-пляжний і прогулянковий); спортивний (туристичний, мисливський, гірськолижний, альпійський, водний тощо); пізнавальний.

54)Особливості управління розвитком туризму на євро регіональному рівні

у країнах Європи працюють близько 2 млн. підприємств малого й середнього бізнесу, діяльність яких так чи інакше пов’язана з готельною індустрією. Туризм забезпечує близько 5% валового національного продукту європейських держав і створює 5% робочих місць у регіоні. Але реально роль цього бізнесу в економіці ЄС істотно вища, оскільки туристична індустрія подорожей тісно пов’язана з іншими галузями - торгівлею, виробництвом сувенірів і т.п. А це вже понад 12% ВНП Західної Європи. У цілому, в даний час доходи в туристичному секторі в країнах ЄС становлять понад 220 млрд. євро (без врахування діяльності транспортних компаній). Європейський «туристичний продукт» споживається переважно на внутрішньому ринку. Частка громадян ЄС у загальному обсязі туристських прибуттів у регіон становить 87%. Витрати на подорожі й відпочинок наразі становлять приблизно восьму частину витрат середньостатистичної європеської родини. При цьому переважна більшість туристів (близько 80%) орієнтовано на ексурсійно-пізнавальні поїздки, морський відпочинок і т.п. Частка ділового туризму істотно менша - близько 20%. На загальносвітовому фоні позиції Західної Європи в індустрії подорожей дуже сильні - по даним Всесвітньої торгової організації, на країни ЄС припадає близько 55% всіх міжнародних туристичних прибуттів. Але темпи розвитку галузі тут нижчі, ніж середньосвітові.

55. Кластеризація в туристичній галузі.

Кластерний розвиток як фактор збільшення національної і регіональної конкурентоспроможності є характерною ознакою сучасної інноваційної економіки. Світова практика показала, що кластеризація економіки обумовлює і справляє вирішальний вплив на процеси посилення конкурентоспроможності та прискорення інноваційної діяльності.

Cвітова економіка, так і Україна, формування кластерів зможе допомогти українському суспільству в значному ступені подолати труднощі, що виникають. Кластер – це добровільне територіально-галузеве об’єднання підприємств для здійснення скоординованої фінансово-господарської діяльності, при якій всі учасники кластера отримують вигоду, а саме кластерне утворення стає конкурентоспроможним на даному сегменті ринкової економіки. Мета створення кластера полягає у забезпеченні економічного розвитку та підвищенні конкурентоспроможності продукції або послуг його членів на ринках.

Туристичний кластер – це, в першу чергу, спільнота різних підпри­ємств і організацій на певній території, що напряму або опосередковано пов’язані із наданням туристичних послуг [1].

Туристичний кластер повинен складатись із комбінації галузей, що створюють турпродукт і умови для підвищення його конкурентоспроможності. Границі туристичного кластеру можуть змінюватись у зв’язку з появою нових підприємств і галузей, зі зміною умов ринку, державного регулювання. В структурі типового туристичного кластеру виділяється чотири основних сектори: – сектор виробництва туристичних послуг(виробляються та реалізуються туристичні послуги: туропера­торські фірми та турагентства, заклади з розміщення, оздоровлення, перевезення, харчування та організації дозвілля туристів); – сервісний сектор(об’єднує банківсько-кредитні та страхові установи, навчальні заклади туристичного профілю, наукові установи, а також бізнес-центри, лізингові компанії.);– допоміжний сектор(включає різноманітні підприємства з виробництва сувенірів, туристичного спорядження, специфічних для певної місцевості товарів, по-друге, поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії, по-третє, органи державної влади, агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми.); – сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру.