12. Похідний попит.

Попит фірми на ресурс - виражає обернену залежність між ціною одиниці ресурсу (Р) ті кількості ресурсу (Х) що залучено фірмою до виробничого процесу.

10. Монопольний ринок.

Характеристики ринку;

І. На ринку діє тільки один виробник певної продукції.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам.

4. Заблокований вступ у дану галузь для інших виробників.

Форми монополістичних об'єднань:

а) картель — це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності;

б) синдикат — це створення учасниками, що зберігають виробничу самостійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об'єднання;

в) трест — це об'єднання підприємств однієї галузі, що втрачають і комерційну і виробничу самостійність.

Різновиди монополій.

Закрита монополія- монополія що захищена від конкуренції за допомогою бар’єрів входження в ринок – перешкоди що ускладнюють або унеможливлюють входження в ринок нових конкурентів (адміністративні,структурні,стратегічні). Монопсонія- наявність на ринку одного покупця та багатьох продавців.

Двостороння монополія – наявність одного покупця та одного продавця.

Природна монополія.

Моделі монопол.ціноутворення:

1. Максимізація прибутку.

2. Лімітуюче ціноутворення.

3. Цінова дискримінація.

11. Стратегія фірми в умовах монополістичної конкуренції та олігополії.

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного. До ринків монополістичної конкуренції відносять ринки книг, ліків, спорттоварів, кави, безалкогольних напоїв, мила, шампунів, зубної пасти, тощо. Монополістична конкуренція має наступні ознаки:  · відносно велике число невеликих фірм;  · диференційована продукція;  · деякий, проте обмежений контроль над ціною; · нецінова конкуренція;  · відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї. 

Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія відноситься до реальних ринкових структур і найбільш поширена у сучасних високотехнологічних галузях промисловості. Олігополія охоплює значний ринковий простір між чистою монополією і монополістичною конкуренцією. Вона існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів.  Олігополію відрізняють наступні характерні риси: · нечисленність фірм в галузі;  · однорідна або диференційована продукція;  · всезагальна взаємозалежність фірм; · значний контроль над ціною; · значні перешкоди входження в галузь.

Моделі олігополістичного ціноутворення.

Модель „ламаної кривої попиту” ілюструє негнучкість олігополістичних цін. Модель описує імовірну поведінку фірм-конкурентів у ситуації, коли одна з них почне змінювати ціну. Інші фірми можуть або слідувати зміні ціни, або її ігнорувати. 

Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція до максимізації сукупних прибутків всіх учасників. Їх поведінка схожа на поведінку монополіста. Найбільш поширеною формою явної змови є картель.

Модель Курно– це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію (рис.3.2). Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно.

У моделі Бертрана розглядається проблема олігополістичного взаємозв'язку - необхідність кожній фірмі взяти до уваги поведінку конкурентів при визначенні своєї ринкової стратегії . Щоб зрозуміти поведінку конкуруючих фірм, потрібно зробити просте припущення щодо реакції кожної фірми на діі конкурентів. Згідно «цінової» варіації моделі Бертрана, кожна фірма встановлює ціну так, начебто вона очікує, що інші фірми галузі залишать свої ціни незмінними .