
- •1.Профілактика хірургічної інфекції. Шляхи потрапляння збудників в організм людини. Екзо- та ендогенне джерело інфікування. Поняття про внутрішньо лікарняну інфекцію.
- •2. Поняття про асептику. Основні методи стерилізації та способи контролю над ними.
- •3. Поняття про антисептику. Види та методи антисептики. Основні групи антисептичних речовин.
- •4. Сучасні методи обробки рук хірурга та операційного поля. Стерилізація одягу, білизни і перев’язувального матеріалу.
- •5. Класифікація кровотеч. Гостра крововтрата, її критерії, клінічні ознаки. Лабораторнрі ознаки кровотечі. Особливості догляду за хворим з кровотечами.
- •6.Шлунково-кишкова кровотеча. Клінічні особливості. Принципи лікування. Догляд за хворим з шлунково-кишковою кровотечею.
- •7.Тимчасові та остаточні методи зупинки кровотечі.
- •8.Основні принципи накладання кровоспинного джгута. Покази та проти покази до його застосування.
- •9. Поняття про групи крові. Визначення групи крові з використанням стандартних сироваток.
- •10. Ускладнення при переливанні крові. Гемотрансфузійний шок. Причини виникнення. Клініка. Протишокова терапія. Догляд за хворим під час переливання крові.
- •11.Необхідність проведення проб на сумісність крові донора та реципієнта перед початком переливання. Оцінка придатності крові та її компонентів.
- •12. Препарати крові і кровозамінники. Покази до їх використання.
8.Основні принципи накладання кровоспинного джгута. Покази та проти покази до його застосування.
Джгутом може служити мотузка, гумова трубка чи смужка, ремінь штанів, рукав сорочки — словом, будь-який м'який і еластичний предмет, який можна обкрути ти навколо ураженої кінцівки. Джгут накладають вище місця ураження судини, обов'язково на яку-небудь прокладку, щоб уникнути защемлення шкіри.При транспортуванні джгут повинно бути видно. Етикетка з зазначення часі і дати. Джгут накладається літом на 2 години, зимою на 1 годину. Ознаки правильності накладання джгута: припинення кровотечі і зникнення пульсації нижче місця накладання.
Протипоказанням до накладання джгута є запалення судин кінцівки (флебіт, артеріїт, тромбофлебіт). Це може бути причиною відривання тромбу і тромбоемболії легеневої артерії чи її гілок. За наявності в судинах інфекції зняття джгута може призвести до проникнення її в загальне русло крові. У людей літнього віку, хворих на алкоголізм, цукровий діабет, сифіліс, хвороби судин під час стиснення джгутом можна дуже травмувати судини.
Показами до накладення джгута є артеріальна кровотеча, а також кровотечі, які не можна зупинити іншими способами.
9. Поняття про групи крові. Визначення групи крові з використанням стандартних сироваток.
Гру́па кро́ві — це тип крові, що характеризується наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів. Такими антигенами можуть бути білки,вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. У людини відомо близько тридцяти систем груп крові, серед яких найважливішими є система ABOта ситсема Rh. За системою AB0 є два основні білки еритроцитів (гемаглютиногени), позначаються літерами А і В (латинський алфавіт), та два додаткові білки плазми (гемаглютиніни)- Альфата Бета (грецький алфавіт). Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою "0". За їхньою наявністю чи відсутністю визначають чотири групи крові:
без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0) відома також як І
тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А) відома також як ІІ
тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В) відома також як ІІІ
з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ) відома також як IV
Кожна з цих груп може містити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(Rh).
Техніка визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток- Визначення проводять у приміщенні з задовільним освітленням при температурі від +15 до +25 град. C. Використовують цільну кров, відмиті еритроцити, еритроцити в плазмі, сироватці або в 0,9% розчині натрію хлориду. У хворих на анемію кров стабілізують гепарином.
Позначити на площині групу крові зліва направо "0", "A", "B".
Під відповідними позначками нанести по одній великій краплі (0,1 мл) кожної сироватки двох серій.
Поряд з кожною сироваткою нанести по 1 маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові (еритроцитів).
Змішати окремими скляними паличками кожну краплю крові (еритроцитів) з відповідною сироваткою.
Змішавши всі краплі, пластину погойдують, потім на 1 - 2 хв. залишають у спокої і знову погойдують. Спостереження за ходом реакції проводять не менше як 5 хв., хоча аглютинація починається вже протягом перших 10 - 30 с. Спостереження необхідно продовжувати далі - до 5 хв., тому що можлива пізня аглютинація, наприклад, з еритроцитами групи A2.
Через 3 - 4 хв. до крапель суміші сироватки з еритроцитами, де відбулась аглютинація, додають по 1 краплі (0,05 мл) 0,9% розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати до 5 хв. при періодичному погойдуванні пластини.
Трактування результатів реакції під час визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток- Реакція ізогемаглютинації в кожній краплі може бути позитивною і негативною.У разі позитивної реакції (звичайно протягом перших 10 - 30 сек. від початку змішування) в суміші з'являються видимі неозброєним оком дрібні червоні зернятка (аглютинати), які складаються з склеєних еритроцитів. Дрібні зернятка поступово склеюються в більш великі зерна, а інколи - в пластівці неправильної форми, в результаті чого сироватка зовсім або частково знебарвлюється.У разі негативної реакції рідина весь час (5 хв.) залишається рівномірно забарвленою і в ній не спостерігається зернистості (аглютинатів).Результати реакції в краплях з сироватками однієї і тієї ж групи (двох серій) мають співпадати.Результати реакцій з сироватками трьох груп: 0(I), A(II) і B(III) можуть дати чотири різні комбінації
– – – – + + 0αβ (І) + – + _ – + Аβ (II) + + – – + – Вα (III) + + + – – – – АБ0 (IV) Примітка: “+” – аглютинація є, “–” – аглютинації немає.