Історичний розвиток української мови

Періоди (за Ю.Шевельовим)

Назви за сферами вжитку (стилями)

церковна мова (мова релігійної літератури)

писемна (книжна, світська) мова

розмовна мова

IX-XI ст. (протоукраїнський період)

старослов’янська мова (варіанти: давньослов’янська, церковнослов’янська, давньоцерковнослов’янська [Old Church Slavonic], староцерковнослов’янська, давньоболгарська, староболгарська)

протоукраїнська (За Ю.Шевельовим два діалектні угруповання південне та північне. Частина останнього з часом увійшла до процесу формування білоруської мови)

середина XI — кінець XIV ст. (давньоукраїнський період)

церковнослов’янська руського ізводу (інша назва: українського ізводу; варіант: старослов’янська)

давньоруська (варіанти: давньокиївська літературна, давньоукраїнська; іноді: старослов’янська, церковнослов’янська, староукраїнська)

давньоукраїнська (застаріла назва: південноруська; варіант: давньоруська)

початок XV — середина XVI ст. (ранньосередньоукраїнський період)

церковнослов’янська українського ізводу (варіант: старослов’янська)

староукраїнська літературна, книжна українсько-білоруська (застарілі назви: руська мова [ruthenian], західноруська; варіант: українсько-білоруська ділова; іноді: канцелярська)

староукраїнська (іноді: давньоукраїнська, середньоукраїнська)

1387-1420

церковнослов’янська з місцевою специфікою

мова з українською основою, часто поліською

1420-1480

змодифікована (Євтимієва) церковнослов’янська мова

1480-1575

з білоруською основою, іноді поліською

кінець XVI — початок XVIII ст. (середньоукраїнський період)

церковнослов’янська українського ізводу (варіанти: слов’яноруська, слов’янська "славенская", старослов’янська, слов’яноукраїнська)

староукраїнська літературна, книжна українська (застарілі назви, варіанти: руська мова, проста мова; іноді: книжна українсько-білоруська)

з 1575 року

Мелетієва редакція (1619 року кодифікована Мелетієм Смотрицьким).

унезалежнення від білоруської

Історичне протиставлення:

"языкъ славеноросский"

"прóстая мова"

XVIII ст. (пізньосередньоукраїнський період)

церковнослов’янська московського ізводу; на Західній Україні (греко-католиками) зберігається український ізвод

староукраїнська літературна, книжна українська (варіант: проста мова) (Занепад староукраїнської літературної мови, поширення слов’яноруської, мова Г.Сковороди. Поширення російської мови.)

з кінця XVIII ст. (сучасний період)

церковнослов’янська (ізвод залежить від підпорядкування церкви. В наш час УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ практикують переважно український ізвод, УПЦ МП — московський ізвод)

українська, українська літературна (застарілі назви: малоруська, малоросійська, південноруська, руська)

українська