- •Дискусія. Форми проведення дискусій. Культура мовлення під час дискусій - реферат українською
- •Походження української мови
- •Історичний розвиток української мови
- •Основні етапи розвитку української мови
- •Українські прізвища
- •Історичні відомості
- •Значення суфіксів
- •Походження прізвищ
- •Староукраїнська літературна мова,
- •Т.Г. Шевченко - Основоположник нової української літератури і мови
- •Русифікація в срср
- •Унормування правопису (XX століття)
- •11. Стилі української мови мовні стилі
- •Розмовно-побутовий стиль
- •Зразок розмовно- побутового стилю
- •Художній стиль
- •Зразок художнього стилю
- •Офіційно - діловий стиль
- •Зразок офіційно- ділового стилю
- •Науковий стиль
- •Зразок наукового стилю
- •Публіцистичний стиль
- •Зразок публіцистичного стилю
- •Будова слова
- •Префікс
- •Закінчення
- •Постфікс
- •Основа слова
- •Способи творення нових слів
- •Неморфологічні способи словотворення
- •Активна лексика
- •Пасивна лексика
- •Неологізми
- •Абревіатури
- •Застарілі слова Архаїзми
- •Історизми
- •Використання терміну
- •Виникнення
- •[Ред.] Творення аргонізмів
- •Основні різновиди тропів
- •Художня література
- •Деякі найвідоміші оксюморони
- •Приклад
- •Вживання гіперболи
- •Історія гіперболи в літературі
- •Гіпербола в українській літературі 20 століття
- •Приклади
- •Тлумачення
- •Середньовічна іронія
- •Романтична іронія
- •Іронія в українській літературі 19 ст.
- •Іронія в українській літературі 20 ст.
- •Властивості
- •16. Фразеологія
- •Завдання лексикографії
- •Основні принципи української орфографії
Історизми
Історизмами називаються слова, застарілі через те, що вийшли з ужитку ті предмети, які вони позначали, наприклад: мушкет, кунтуш, опанча, шеляг, челядь і т. д. З цієї ж причини історизми інколи називають матеріальними архаїзмами. На відміну від останніх історизми не мають у сучасній мові синонімів. Історизми трапляються переважно в художніх творах історичної тематики, де вони позначають реалії доби, про яку йдеться, а також слугують засобом відтворення колориту мови тих часів, наприклад: «І була під Києвом січа велика. Стріли закрили сонце, а від тупоту копит, іржання коней і брязкоту заліза не чути було людського голосу. Ціла орда з ханом Отроком прийшла під Київ. <...> Хоч як завзято натискали половці, хоч як підбадьорював їх Отрок, сам ідучи попереду й пускаючи стрілу за стрілою до руських панцирів, хоч бурею літав він з своїм бунчуком від одного крила війська до другого — але стояла Русь, мов стіни святої Софії. Половецькі стріли застрягали в руських кольчастих телягах, списи ламалися об щити непроступним муром» (Л. Мосендз).
Діалектизм (грец. διάλεκτος — наріччя, говір) — позанормативний елемент літературної мови, що має виражену діалектну віднесеність.
Діалектизми належать до лексики обмеженого вживання. Проте водночас це потужні джерела, які живлять велику ріку нашої мови, збагачуючи її синоніміку. Найчастіше діалектизми використовують у художніх та публіцистичних творах. Тут треба пам'ятати, що невмотивоване вживання діалектизмів розхитує літературні норми, знижує рівень культурного мовлення. Часто використання діалектизмів не зумовлене ні стилістичними, ні номінативними настановами; воно є наслідком недостатнього розмежування засобів літературної мови та діалектів або ж свідомим хизуванням, протиставленням своїх, «правильних» засобів української мови чужим, напівросійським, «неправильним». Це не сприяє ні збільшенню кількості нових носіїв української мови, ні загалом соборності України.
Найчастіше діалектизми використовують:
- у розмовному мовленні як засіб вільного, невимушеного спілкування людей – носії певного говору;
- у художніх текстах для відтворення цього типу мовлення;
- у художньому мовленні в прямій мові для створення мовної характеристики персонажа, для типізації характерів представників різних суспільних верств;
- у художньому мовленні для реального відтворення життя з усіма його подробицями;
- у художньому мовленні для відтворення місцевого колориту;
- у публіцистичному стилі для позначення реалій життя словами, яким нема відповідників у літературній мові;
- у публіцистичному стилі в прямій мові для створення мовної характеристики персонажа, для відтворення місцевого колориту.
У науковому та офіційно-діловому стилях діалектну лексику, як правило, не використовують.
Жаргонізмами називають слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі. З цієї причини жаргонізми ще називають соціальними діалектизмами. Жаргонізми — це переважно такі специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові та, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності, тощо.
До молодіжної жаргонної лексики, наприклад, належать такі слова, як центровий (авторитетний), бабки (гроші), прикид (одяг, манера одягатися), приколотися (отримати або створити враження), злиняти (щезнути), тощо; для жаргону п'яничок типовим є вживання слів: бухло (алкоголь), конина (коньяк), бодун (похмілля), тощо.
У літературно-художніх творах жаргонізми використовують переважно з метою створення відповідного описуваному емоційного й соціального колориту, а також з метою мовленнєвої характеристики осіб, про яких ідеться.
Арготизми, арґо́ (з франц. argot, жаргон, первісне — жебрацтво) — слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп.
Як правило малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства. Один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або фахової групи, незрозуміла для сторонніх.