- •Предмет і поняття цивільного права
- •Цивільне законодавство України: поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів
- •Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види
- •Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види
- •Часткова цивільна дієздатність
- •Повна цивільна дієздатність
- •8/ Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок, правові наслідки
- •9. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •10. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •11.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •12?????. Поняття та ознаки юридичної особи: Характеристика основних теорій юридичної особи.
- •15. Види та організаційно правові форми юридичних осіб.
- •14. Цивільна право і дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи.
- •15. Господарські товариства як юридичні особи.
- •16. Речі як об’єкти цивільних прав, їх класифікація.
- •Валютні цінності
- •17. Цінні папери: поняття, групи, види, джерела правового регулювання. Передання прав за цінними паперами.
- •18.Правочин: поняття, ознаки, види.Умови дійсності правочину
- •19. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •21.22 Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину .Недійсність окремої частини правочину.
- •23. Представництво: поняття, юридична природа, ознаки, підстави виникнення.Види цивільно-правового представництва.
- •Інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства
- •24.Довіреність: поняття, підстави видачі, види, форма. Зміст довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •Позовна давність: поняття, види. Початок перебігу позовної давності.
- •26.Зупинення і переривання перебігу позовної давності. Правові наслідки пропуску позовної давності.
- •27.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •28.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •29. Поняття і зміст права власності. Суб’єкти права власності.
- •.Набуття права власності на новостворену річ. Переробка речі як підстава набуття права власності. Привласнення загальнодоступних дарів природи.
- •Набуття права власності за набувальною давністю.
- •Загальна характеристика підстав (способів) припинення права власності.
- •Право спільної часткової власності.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Віндикація як спосіб захисту права власності. Межі віндикації.
- •Негаторний позов та позов про визнання права власності.
- •41.Авторське право: поняття, джерела. Об’єкти авторського права.
- •1) Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
- •3) Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
- •4) Інші твори, встановлені законом.
- •Суміжні права: поняття, джерела правового регулювання. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
- •61. Винахід і корисна модель: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони
- •Продукт
- •44. Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •45. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
- •47. Торговельна марка, як об’єкт права інтелектуальної власності
- •46. Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності
- •50. Сторони та треті особи у зобов. Множинність сторін. Заміна сторін у зобов.
- •51.52,53 Виконання зобов : пон. Принципи, суб’єкти. Строк , місце і спосіб виконання зобов.
- •55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56. Порука як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56.Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •Завдаток: поняття, функції, співвідношення з авансом. Правові наслідки порушення забезпеченого завдатком зобов’язання.
- •57.Застава: поняття, види, підстави виникнення. Договір застави, його сторони, зміст та форма. Звернення стягнення на предмет застави.
- •Стаття 583. Сторони у договорі застави
- •Стаття 584. Зміст договору застави
- •Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави
- •Стаття 593. Припинення права застави
- •54.Припинення зобов’язання.
- •Поняття договору в цивільному праві. Свобода договору та її межі.
- •63. Порядок укладення договору.
- •64. Поняття та ознаки договору купівлі-продажу, сфера його застосування та джерела правового регулювання. Сторони та форма договору купівлі-продажу.
- •Судовий прецедент
- •Договір (наприклад - попередній договір або договір запродажу).
- •65. Договір роздрібної купівлі-продажу.
- •66. Договір поставки.
- •Договір дарування: поняття, ознаки. Сторони в договорі. Предмет договору дарування. Форма договору.
- •1) Односторонній або двосторонній;
- •3) Безвідплатний.
- •- Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •68. Договір довічного утримання: поняття, ознаки. Сторони у договорі. Форма договору довічного утримання (догляду).
- •1) Односторонній або двосторонній
- •2) Реальний або консенсуальний
- •3) Відплатний;
- •4) Ризиковий (алеаторний)
- •Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •69.. Договір найму (оренди): поняття, ознаки, сфера застосування та джерела правового регулювання. Сторони в договорі. Зміст договору найму (оренди).
- •1) Двосторонній;
- •2) Консенсуальний;
- •3) Відплатний.
- •70. Договір прокату.
- •Договір фінансового лізингу.
- •1) Двосторонній;
- •3) Відплатний.
- •Договір найму житла: поняття, ознаки. Предмет договору найму житла. Плата за користування житлом. Строк договору найму житла.
- •Договір позички
- •Договір підряду: поняття, ознаки, джерела правового регулювання. Сторони та зміст договору підряду.
- •Договір побутового підряду
- •Договір будівельного підряду
- •Договір перевезення вантажу
- •Договір перевезення пасажира і багажу
- •80. Договір зберігання: поняття, ознаки, сторони. Форма договору зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі
- •82. Поняття страхування. Джерела правового регулювання. Види і форми страхування. Страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач.
- •Договір доручення
- •118. Договір позики
- •119. Кредитний договір
- •87. Договір банківського рахунка
- •Глава 72 банківський рахунок
- •Стаття 1066. Договір банківського рахунка
- •Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка
- •1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
- •2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
- •Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком
- •Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка
- •1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
- •2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
- •Стаття 1131. Форма та умови договору про спільну діяльність
- •1. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
- •89.Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди. Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу
- •Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу
- •90.Зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.
- •91.Зобов’язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.
- •Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.
- •Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною, обмежено дієздатною особою.
- •Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •Поняття та види спадкування. Спадщина, її склад. Об’єкти, які не входять до складу спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
- •96. Спадкоємці. Усунення від права на спадкування. Стаття 1222. Спадкоємці
- •97. Спадкування за заповітом.
- •98. Спадкування за законом.
- •99.(Вроді здійснення права на спадкування))Прийняття спадщини та оформлення спадкових прав.
1) Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;
3) Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
4) Інші твори, встановлені законом.
1. Дія цієї статті поширюється на:
— усі видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, адміністративного, законодавчого характеру та їх офіційні переклади. Це можуть бути закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти та інші. Однак автори проектів цих документів мають право авторства;
— державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки. Проекти зазначених символів і знаків розглядаються як твори до їх офіційного затвердження і охороняються авторським правом;
— повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
— твори народного фольклору;
— розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право suigeneris (своєрідне право, право особливого роду).
Суб’єкти авторського права. Співавторство. Виникнення суб’єктивних авторських прав.
Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Автор — первинний суб'єкт авторського права. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства. Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. У малолітніх або недієздатних осіб, які створили твір, виникає право авторства. Майнові права на ці твори здійснюють від їхнього імені родичі та опікуни. Особи, дієздатність яких обмежена, здійснюють свої майнові права інтелектуальної власності тільки за згодою їхніх піклувальників. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють свої права самостійно. На рівні з громадянами України мають права іноземні громадяни та особи без громадянства. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Співавторство буває двох видів:
— нероздільне співавторство
— коли неможливо виділити працю кожного співавтора;
— роздільне співавторство
— коли складові частин твору чітко визначені та відомо, який із співавторів створив кожну частин.
Проте авторське право на весь твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам при кожному виді співавторства. Але й кожний співавтор зберігає право авторства на створену ним частину. Праця кожного співавтора повинна бути творчою. Не може бути визнана співавтором особа, яка надавала організаційну, технічну або матеріальну допомогу без надання особистого творчого внеску. Співавторство повинне бути добровільним. Винагорода за використання об'єкта авторського права належить усім співавторам у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю. 2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. 3. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить усім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.
Автором визнається лише особа, яка власною творчою працею створила об'єкт авторського права. 2. Суб'єктом авторського права може бути не тільки автор, а й інша особа. До цих осіб належать спадкоємці. У спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять. Іншими суб'єктами авторського права є роботодавець і замовник. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору та за замовленням, належать автору твору. Деякі немайнові права на твір можуть належати роботодавцю та замовнику. Майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором. Автор твору має можливість укласти договір про передання майнових прав на твір або про передання права використання твору. Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права. Підставою виникнення авторського права на твір є факт його створення. Для отримання правової охорони твору немає необхідності здійснювати його державну реєстрацію чи будь-яке інше оформлення, він не потребує спеціальних експертиз, а також виконання будь-яких інших формальностей. 1. Стаття 423 ЦК встановлює, що особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. В даному випадку це право на визнання людини автором твору. Це право полягає в тому, що тільки дійсний творець вправі називати себе автором твору. Воно засвідчує факт створення твору конкретною людиною. Це право можна визначити, як юридичну можливість особи вважати себе автором твору і вимагати визнання цього факту від інших осіб. Право авторства є абсолютним. Воно не потребує будь-якого формального затвердження і породжується фактом створення твору. Його не можна передати та не можна від нього відмовитись; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Закон України "Про авторське право і суміжні права" містить право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Мова про це право буде йти у статті 439 ЦК; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Ця стаття доповнює коло особистих немайнових прав автора твору. Цими правами є; 1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Автор має вимагати зазначення свого імені при кожному використанні твору, тобто на кожному примірнику, при кожному публічному виконанні та інше. Його ім'я може зазначатись прізвищем та ініціалами або іменем і прізвищем. Також можуть зазначатись його звання і титули. Ім'я автора не згадується тільки у випадках, коли це неможливо з технічних причин. При створенні твору кількома авторами, їхні імена зазначаються послідовно, за їхньою згодою; 2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Автор має право обнародувати свій твір взагалі без згадування свого імені. Якщо автор із будь-яких причин не бажає розкривати своє ім'я, він може заборонити його згадування при використанні твору; 3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору. Співавтори також можуть користуватись псевдонімом. Право на позначення твору псевдонімом може бути обмежено, наприклад, виходячи з норм моралі. Не можна використовувати як псевдонім ім'я відомого автора, тому що він може ввести споживача в оману.
Зміст суб’єктивних авторських прав. Випадки вільного використання творів. Строки чинності майнових авторських прав.
Суб‘єктам авторського права або суміжних прав належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності на результати їх інтелектуальної, творчої діяльності.
Особисті немайнові права автора:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
2) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
3) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
4) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
5) на недоторканність твору.
Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.
6) право доступу до твору образотворчого мистецтва (при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об’єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо), за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору).
Відповідно до ст. 440. ЦК майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
Використанням твору є його:
- опублікування (випуск у світ);
- відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
- переклад;
- переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
- включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
- публічне виконання;
- продаж, передання в найм (оренду) тощо;
- імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
Використанням твору є також інші дії, встановлені законом
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) право на плату за використання твору;
5) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Право слідування (відповідно до ст. 448 ЦК автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору). Відповідно до ст. 444 ЦК твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:
1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;
2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;
3) в інших випадках, передбачених законом.
- вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору;
- вільне відтворення примірника твору для навчання;
- вільне відтворення примірника творуу особистих цілях;
- тощо. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до ст. 452 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:
1) право на використання об'єкта суміжних прав;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;
3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
4) право на отримання винагороди за відтворення об’єкта суміжних прав;
5) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.
