Інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства

4) акт управління (акт органу державної влади чи місцевого самоврядування про визначення органу, уповноваженого управляти корпоративними правами- ст. 168 ГК України; акт органу опіки і піклування про призначення опікуна);

5) рішення суду та інших уповноважених органів, які не є органми управління (рішення суду про встановлення опіки над майном безвісно відсутнього- ст. 44 ЦК України);

6) односторонній правочин (доручення виконання заповіту- ст. 1286 ЦК України).

• Види представництва.

• І За підставою виникнення:

1) договірне представництво (виникає з договору доручення, довірчого управління та ін);

- Різновидом договірного представництва є комерційне представництво при якому комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

- Ознаки комерційного представництва:

- представником і довірителем виступають суб’єкти підприємницької діяльності;

- має місце лише при укладенні договорів і лише у сфері підприємницької діяльності;

- допускається комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

2) законне представництво (виникає безпосередньо із закону);

3) статутне представництво (виникає з акта органу юридичної особи, який діє на підставі статуту);

4) управлінське представництво (виникає з акта органу управління);

5) офіційне представництво (виникає з рішення суду чи іншого органу, який не є органом управління);

6) одностороннє представництво (виникає з одностороннього право чину).

- ІІ Залежно від волі представника:

1) обов’язкове (виникає незалежно від волі представника- законне представництво, управлінське представництво);

2) добровільне представництво (виникає з волі представника- договірне представництво, одностороннє представництво тощо).

24.Довіреність: поняття, підстави видачі, види, форма. Зміст довіреності. Припинення представництва за довіреністю.

Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі договору або акта органу юридичної особи видається довіреність, тобто здійснюється представництво за довіреністю.

- Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на:

1) договорі;

2) акті органу юридичної особи.

- Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

• Правова природа довіреності.

1) довіреність є одностороннім правочином, тобто юридичним фактом (Бабаскін А.Ю., Притика Ю.Д. та ін.);

2) довіреність не є правочином, а документом, який підтверджує (легалізує) повноваження представника перед третіми особами, є доказом існування відносин з особою, яку він представляє; правочином, тобто юридичним фактом є не сама довіреність, а її видача (А.А. Пушкін, З.В. Ромовська).

Форма довіреності

- Відповідно до ч.1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися право чин.

- Письмова форма довіреності.

- За співвідношенням із нотаріальним посвідченням письмові довіреності поділяються на такі види:

1) які не вимагають обов’язкового нотаріального посвідчення;

- Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

- Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

2) такі, що повинні бути нотаріально посвідчені;

- Довіреності на вчинення правочинів, що вимагають нотаріального посвідчення (ч.1 ст. 245 ЦК).

- Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених для довіреностей які не вимагають нотаріального посвідчення.

- Ст. 58 Закону України „Про нотаріат” від 3.09.1993 р. передбачає вчинення такої нотаріальної дії як нотаріальне посвідчення „доручень” а не „довіреностей”. Її необхідно привести у відповідність із Цивільним кодексом, який передбачає нотаріальне посвідчення „довіреностей”, оскільки „доручення”- це назва договору, а не письмовий документ, який посвідчує повноваження представника довіреність).

3) такі, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

- Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.

- Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

- Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Строк довіреності (ст. 247 ЦК)

- Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

- Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

- Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Представництво за довіреністю також припиняється в разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

- З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

- У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

- Ст. 249 ЦК Скасування довіреності

- Особа, яка видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

- Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

- Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

- Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

- Ст. 250 ЦК Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю

- Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

- Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

- Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

- Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою ст. 250 ЦК.

• Проблема встановлення факту скасування довіреності

- Виникає тоді, коли нотаріусу перед вчиненням нотаріальної дії за довіреністю необхідно переконатися, що ця довіреність не скасована у встановленому законом порядку.

- Це можна зробити на підставі даних Єдиного реєстру доручень.Разом з тим, обов”язковій реєстрації в цьому реєстрі відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 29/5 від 29.05.99 р. “Про Єдиний реєстр доручень” підлягають лише доручення на право користування та розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, так звані майнові доручення. Що ж до немайнових доручень, то дані про них можуть не вноситись до Єдиного реєстру.

- Пропоную передбачити в нормативних актах обов”язок нотаріусів вносити до реєстру дані про нотаріальне посвідчення та скасування всіх довіреностей, незалежно від їх характеру.

- Проблема встановлення припинення довіреності внаслідок смерті або оголошення померлим

- На сьогоднішній день нотаріусу, як правило, невідомо про смерть такої особи. Факт смерті фізичної особи може бути зареєстровано на території іншої області, або й держави. Такої інформації нотаріус не отримує, а тому не виключені ситуації, коли будуть вчинятися нотаріальні дії на підставі довіреності померлої особи.

- З метою забезпечення нотаріусів інформацією про осіб,які померли доцільно було б надати їм можливість доступу до відомостей Державного реєстру фізичних осіб- платників податків та інших обов”язкових платежів, ідентифікаційні номери яких в зв”язку з їх смертю або оголошенням померлими повинні вилучатися з реєстру.