67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.

Християнство — одна з світових монотеїстичних релігій. Виникло в 1 столітті у східних провінціях Римської імперії (в Палестині).

Як фактично єдина спільнота проіснувала приблизно до 484-го року. Хоча вже з кінця I століття в ній виникали різні секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054-го року.

На чолі Католицької Церкви стоїть Римський єпископ — Римський Папа.

Православ'я спершу мало 5 патріархів: Римського, Константинопольського, Єрусалимського, Антіохійського, Александрійського. Згодом відбувся розкол з Римською Церквою, а також виділились нові патріархати. Усі помісні православні церкви, що утворюють Вселенську Православну Церкву, є рівними між собою, відрізняються лише за честю.

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно Сином Божим та Сином Людським.

Головне у вченні християнства про боголюдину — Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Згідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями.

Нікейський — прийнятий на Першому Нікейському соборі (325 рік). Символ віри - формула віросповідання, у якому оголошувалася божественність Бога-Сина, названого "єдиносущим Отцю».

На Заході цей символ був уперше уведений у літургію в Толедо в 589 році.

Толстой Л.Н. критикував Нікейський символ, стверджуючи, що "Весь Нікейський символ є сплетенням нерозумних і фантастичних тверджень".

10 Заповідей:

1. Не май інших богів!

2. Не створюй собі ідола.

3. Не називай ім’я господа даремно.

4. Субота – день відпочинку.

5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбу!

8. Не кради!

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

10. Не бажай нічого, що є в ближнього твого!

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно Сином Божим та Сином Людським.

Головне у вчення християнства про боголюдину — Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Згідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями.

!!68.Загадка особистості Ісуса Христа. Зміст Нагорної проповіді.

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно Сином Божим та Сином Людським.

Головне у вчення християнства про боголюдину — Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Згідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями.

Згідно з віруваннями християн, Ісус прийшов у світ щоб своїми стражданнями, смертю та воскресінням спокутувати гріхи людського роду.

Біографію Христа дають головним чином Євангелія – канонічні і численні апокрифічні. Так, народження Христа було передвіщено архангелом Гавриїлом, який явився діві Марії і сповістив, що у неї провинен народитися син. Ісус народився в Віфлиємі, куди його батьки вирушили для участі в перепису населення. Потім, рятуючи дитину від царя Ірода, його сім`я вирушає до Єгипту. Повернувшись, сім`я Ісуса оселяється в Назареті. Апокрифічні Євангелія розповідають численні подробиці про життя Ісуса в той час. Натомість канонічні Євангелія відображають лише один епізод з дитинства Ісуса (свято в Ієрусалімі). Подальша розповідь – вже про дорослу людину. Ісус став теслею та камінщиком і після смерті Іосифа годував матір працею рук своїх.

Коли Ісусу було біля 30 років, він зустрівся з Іоаном Хрестителем і прийняв водне хрещення. Після цього він почав проповідувати в різних частинах Ізраїля. Потім в Єрусалимі його зрадив один з його учнів – Іуда – за 30 срібняків, і Ісуса було засуджено іудейським релігійним судом – синедріоном – до смертної кари. Римський намісник Понтій Пілат затвердив цей вирок і Іісус Христос був розіп`ятий на Хресті, а потім похований. Але потім він воскрес і явився своїм учням. Так про ці події розповідають автори Євангелія – апостоли.

В Євангеліях ми можемо прочитати опис багатьох чудес, які творив Христос протягом свого земного життя: він лікував хворих, міг ходити по воді, обертати воду на вино тощо. Але крім божественних проявів, Ісус як і будь-яка людина відчував біль і страх. Євангелія дуже відрізняються в частині тлумачення образу Христа. У Іоанна Іісус з`являється як Бог в людській подобі, його божественна природа всіляко підкреслюється, а Матфей, Марк і Лука надали Христу риси людини.