2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.

1 передумова – процес диференціації духовного знання яке охопило Європейське суспільство пер пол. 19 ст. всі науки були поділені про природу і духовне. В природні науки входила релігія???

(природна історія релігії – Девід Юм, один з перших досвідів вивчення релігії)

2 передумова – формування лояльного ставлення не Європейських народів.

(спроби реконструкції релігій інших народів по історично-міфологічних пам*ятках; вчені намагаються знайти паралелі з Біблійськими текстами; виникає компаративістика; Мюллер – представник міф. школи… «хто знає одну релігію не знає жодної» )

3 передумова – відмова від християнського бачення

4 передумова – необхідність систематизації та упорядкування накопичених знань про релігії (інформація від багатьох джерел : книги, мандрівники, місіонери..міфи, мовознавчі дослідження, етнографічні , антропологічні джерела, фольклор, археологічні відкриття).

3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.

Богословське : (богослов*я – слов*янська калька з грецької тологія, вж в хр, іслам, іудаїзм; (мусульмани – фун-ціонують в числених каламах(філ. школи, араб філ).індія –даршана, буддійська - вади)) теологія – теорія конкретної релігії)

-Нормативний підхід до релігії (православний розповіда про котоликів) , негативне сприйняття магії; дедуктивізм-виведення конкретного від загального; дослідження релігії не є провідним, основний об*єкт дослідження – Бог; апологетика – вивч рел прив*язана до її розум через віросповідання.;

-принцип беззастежної симпатії до вивч рел явищ якоїсь конфесії ; розум може пояснити Бога, але пізнати не може. – основний інструмент пізнання Бога – є віра.

Релігіїзнавче:

Притамене описовість; порівняння(мюллер), апостеріоризм (знання на досвіді ) а також індуктивізм.; переважає пізнавальна установка; неупереджене ставлення до всіх релігій.; об*єкт дослідження релігіє знавця – є релігія (а не Бог); дослідник має стати на місце тих людей, релігію яких досліджує; релігієзнвець не визнає віру як інструмент в пізнавальній релігії. Викор емпіричні підтвердженні джерела та аргументації.

4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.

До релігієзнавства входять:

• Філософія релігії

• Психологія релігії

• соціологія релігії

• Історія релігії

• Феноменологія релігії

Філософія релігії Понятійне тлумачення релігійних феноменів (Спіноза).

Психологія релігії - Намагається осягнути феномен релігії з іманентної точки зору (вивчає настрої, установки, почуття) (Шлейєрмахер)

Соціологія релігії - соціальний вимір релігії, взаємодія релігії і суспільства (цікавить функції, організації) Вебер, Дюркгейм.

Історія релігії - становлення релігії, вивчає появу і розвиток окремих релігій в часі.

Феноменологія релігії - вивчає окремо взяті явища поза історичними, культурними чи соціальними зв'язками.(Ван дер Леув, Ото, Хульткранц, Ваарденбург) Релігієзнавство поєднує у собі такі структурні системи: Філософія релігії – філософське осмислення природи, сутності, сенсу релігії та Бога. Її розвивали: Б.Спіноза, Д.Юм, І.Кант, Ф.Гегель. Вивчає основні релігійно-філософські ідеї в їх історичному розвитку, філософські поняття, принципи, які тлумачать релігію. Існують два напрями обґрунтування філософії релігії: ідеалістичний (релігія як центральне суспільне явище) та матеріалістичний (релігія як суспільно-історичний продукт).Психологія релігії – релігієзнавча дисципліна, які вивчає психологічні, емоційні джерела релігії, психологію віруючої людини. Її появу пов’язують з працею Ф.Шлейєрмахера «Психологія», в якій стверджувалося, що релігія є відчуттям людиною своєї єдності з Вічним і Цілим, ґрунтується на відчутті її залежності від Бога.Феноменологія релігії – релігієзнавчий напрям, предметом дослідження якого є релігійний феномен. Мета – вивчення релігії без ідеологічних упереджень.Соціологія релігії – галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодію релігії та суспільства, вплив релігії на соціальну поведінку індивідів, груп, спільнот. Увага на формування і функціонування релігійних спільнот, стосунки в середині них, вплив на віруючих.Історія релігії – вивчає походження і внутрішній розвиток релігії, особливості її соціально-культурних зв’язків.Географія релігії – вивчення загальної схеми поширення релігій, сучасну релігійну карту світу, прогнозування динаміки релігійної карти світу.Лінгвістичне релігієзнавство – напрям релігієзнавства, предметом дослідження якого є мова релігії як знакова система, що включає в себе вербальні та невербальні засоби символічно зашифрованої інформації.