
- •Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- •2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.
- •3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.
- •4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.
- •5. Особливості тлумачення поняття «релігія»
- •6.Два підходи в розумінні сутності релігії.
- •7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.
- •8.Специфіка релігійного світосприйняття.
- •10.Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.
- •12. Особливсті конфесійного сприйняття іморталізму. Релігійне вирішення проблеми смерті.
- •13.Структурні компоненти релігії, їх зміст.
- •14.Функціональний аналіз релігії.
- •15. Дорелігійна епоха в історії людства: аргументи за і проти.
- •16. Соціокультурні та психологічні передумови появи релігійних вірувань.
- •17. Супранатуралістичні теорії походження релігії.
- •18. Раціоналістичні теорії походження релігії.
- •19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.
- •20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.
- •21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.
- •22. Фетишизм та особливості його трансформації.
- •23. Особливості магічного сприйняття. Різновиди магії.
- •24. Феномен народної магії. Сучасні жіночі комунікативно-магічні практики.
- •25. Характеристика магічної релігії вуду.
- •26. Суть тотемізму. Особливості тотемістичних уявлень.
- •27. Анімізм. Еволюція анімістичних уявлень.
- •29.Міфи в структурі архаїчного суспільства. Особливості міфологічного світосприйняття.
- •30. Характеристика основних сюжетів архаїчних міфів, особливості їх реконструкції.
- •33.Характерні риси античного язичництва, його зв'язок з міфологією.
- •34.Основні етапи становлення давньогрецької релігії, їх загальна характеристика. Функціональність божеств гомерівського епосу.
- •35.Містеріальні культи, оракули і містеріософія давньої Греції.
- •36. Характеристика язичницької релігії римлян, особливості її еволюції.
- •37. Релігійні вірування та уявлення етрусків.
- •39.Уявлення про язичництво Русі. Характерні риси давньослов'янського язичництва.
- •40.Характеристика язичницьких першоджерел. Велес-книга - священне писання язичницької Русі.
- •41.Особливості еволюції давньослов'янського язичництва. Функціональна значимість язичницьких богів.
- •42.Неоязичницький рух в сучасній Україні.
- •43.Священні тексти Вед. Шруті та смріті. Бхагавадгіта.
- •44.Релігійні традиції давньої Індії: ведична, брахманізм, джайнізм.
- •45.Особливості віровчення і культу індуїзму. Сектантство в індуїзмі.
- •46.Особливості віровчення і культу кришнаїзму. Рух "Харе Кришна".
- •Форми культу
- •Найважливіші свята
- •47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
- •48.Конфуціанство: особливості сприйняття і характерні риси.
- •49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
- •50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.
- •51.Особливості виникнення буддизму. Особистість Будди.
- •52.Вчення Будди про чотири благородні істини. Уявлення про нірвану.
- •53.Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.
- •54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.
- •55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.
- •58.Необуддійські рухи і секти. Необуддизм і псевдобуддизм.
- •59. Проблема появи та становлення зороастризма. Особливості віровчення і культу зороастризму.
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •59.Проблема появи та становлення зороастризма. Віроповчальні та культові
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •60.Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.
- •Перша редакція
- •Друга редакція
- •Сучасна Авеста
- •63.Іудейські священні книги: Танах, Талмуд.
- •Особливості іудейського віровчення і культу.
- •65.Історичні форми іудаїзму. Напрямки сучасного іудаїзму. Історичні течії юдаїзму
- •Сучасні течії юдаїзму
- •Месіанський юдаїзм
- •66.Хасидизм, його сутність та особливості еволюції.
- •67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.
- •10 Заповідей:
- •69.Християнські першоджерела: канонічні книги і апокрифи. Характеристика Нового Завіту.
- •70.Апостольський і єпископський періоди в розвитку християнства: їх порівняльна характеристика. Єресі і розколи в християнстві 4-11ст.
- •72.Утвердження християнства в Київській Русі (розгляд дилеми: Аскольдове хрещення чи Володимирова версія прийняття християнства).
- •73.Особливості православного віровчення та культу.
- •74.Вселенське православ'я. Автокефальні та автономні церкви.
- •75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.
- •77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.
- •78.Причини та наслідки церковної реформи Петра і.
- •79.Православне сектантство.
- •80.Особливості віровчення і культу католицизма.
- •81.Організаційна структура римо-католицької церкви.
- •83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.
- •84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.
- •87Лютеранство і калівінізм як напрямки реформаційного протестантизму.
- •88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
- •89Пуританський рух. Причини та наслідки міграції пуритан в Америку.
- •90.Баптизм: історія та сучасність. Євангельсько-баптистський рух в Україні.
- •91.Пізні протестантські секти: мормони, адвентисти, п'ятидесятники, Свідки Єгови, "Християнська наука", Армія Спасіння.
- •92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.
- •94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.
- •95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
- •96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
- •97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
- •98.Суфізм, його суть і тарікати.
Форми культу
Уявлення Крішни/Радгі та їх аватар у формі фігур (мурті) оточуються щоденною шаною (визнаються за "трансцендентальні", тобто такі що містять "божу енергію"), проте головні богослужіння мають місце в неділі і полягають головним чином на спільному співі мантр,перш за все Маха-Мантри, а також релігійних пісень на санскриті (званими бгаджан), під акомпанемент традиційних індійських музичних інструментів (напр. мрінданга, каратали). Переважно у формі "питань і відповідей" відбувається лекція.
Читаються також фрагменти Бгаґавад-Ґіти з коментарями Бгактіведанти Свамі Прабгупади, а надалі ведеться на цю тему вільна теологічна дискусія.
На вівтарі головний жрець або жриця жертвує квіти, куріння, а також вогонь тоді як зібрані співають пісні до Господа Чайтан'ї Махапрабгу і його учнів (напр. Панча Таттва мантра), а також до Бгактіведанти Свамі Прабгупади (Прабгупад, Прабгупад, Джая, Джая, Прабгупад). Часто богослужіння закінчується радісним танцем зібраних, при цьому жінки і чоловіки танцюють окремо.
Після богослужіння наступає учта (пир), під час якої споживають прасадам, себто вегетаріанську їжу, жертвувану перед тим Крішні; вона визнається за таку, що "очищує" душу всіх людей, а також тварин від наслідків кармічних реакцій (діян).
Найважливіші свята
Рух Харе Крішна зберігає найважливіші свята вішнуїзму. Урочисто святкується День явлення Крішни (Джанмаштамі) (кінець серпня або початок вересня), а також Холі коли народився Господь Чайтан'я Махапрабгу.
47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
Лунь Юй («Беседы и суждения», «Аналекты Конфуция») — наряду с «И-цзином» и «Дао Дэ Цзином» — один из наиболее знаменитых текстов Дальнего Востока. Главная книга конфуцианства, составленная учениками Конфуция из кратких заметок, фиксирующих высказывания, поступки учителя, а также диалоги с его участием.Книга написана на древнекитайском языке, состоит (в наиболее распространённой версии) из двадцати глав. Составление книги началось после смерти Конфуция в конце эпохи Весны-осени и заняло от 30 до 50 лет.Как один из величайших литературных памятников «Лунь Юй» стал частью конфуцианского Четверокнижия (Сы шу). Знание этой книги наизусть являлось обязательным требованием китайского классического образования.На русский язык «Аналекты» переводились В. П. Васильевым, П. С. Поповым, В. А. Кривцовым, И. И. Семененко, А. С. Мартыновым, Л. С. Переломовым и А. Е. Лукьяновым.
Цитаты
Богатство и знатность составляют предмет человеческих желаний, но благородный муж ими не пользуется, если они достались незаконным путем.
Народ можно заставлять следовать должным путем, но нельзя ему объяснить — почему.
Есть грубую пищу, пить воду и спать на согнутом локте — в этом тоже заключается удовольствие. Неправедное богатство, при том соединенное с знатностью, для меня подобно мимолетному облаку.
Дао дэ цзин («Книга пути и благодати») — основополагающий источник даосского учения и один из выдающихся памятников китайской мысли, оказавший большое влияние на культуру Китая и всего мира. Основная идея этого произведения — понятие дао — трактуется как естественный порядок вещей, не допускающий постороннего вмешательства, «небесная воля» или «чистое небытие». Споры о содержании книги и её авторе продолжаются до сих пор. Традиционно автором книги считается Лао-цзы (VI — V вв. до н. э.), поэтому иногда книга носит его имя. Историк Сыма Цянь, излагая его историю, в то же время подвергал её сомнению и предполагал, что автором книги мог являться другой современник Конфуция — Лао Лай-цзы или же чжоуский государственный деятель Дань, о котором известно, что он посетил циньского правителя Сянь-гуна спустя 129 лет после смерти Конфуция.
Некоторые учёные (Лян Цичао, Гу Цзеган) считают, что ныне существующий текст «Дао Дэ Цзин» носит явный отпечаток более позднего времени, чем время жизни Лао-цзы. Выдвинуто предположение, что книга была создана в эпоху Чжань-го (IV — III вв. до н. э.) и отношения к Лао-цзы не имеет. Их оппоненты (Го Можо и др.), не отрицая разрыва между годами жизни Лао-цзы и временем появления «Дао Дэ Цзин», утверждают, что данное произведение представляет собой изложение устно передаваемого в то время учения Лао-цзы его последователями.
В трактате Дао-дэ цзин (IV—III в. до н. э.) излагаются основы даосизма, философии Лао-цзы. В центре доктрины — учение о великом Дао, всеобщем Законе и Абсолюте. Дао господствует везде и во всем, всегда и безгранично. Его никто не создал, но все происходит от него. Невидимое и неслышимое, недоступное органам чувств, постоянное и неисчерпаемое, безымянное и бесформенное, оно дает начало, имя и форму всему на свете. Даже великое Небо следует Дао. Познать Дао, следовать ему, слиться с ним — в этом смысл, цель и счастье жизни. Проявляется же Дао через свою эманацию — через дэ, и если Дао все порождает, то дэ все вскармливает.
Трактат настаивает на неизреченности Дао, которое есть начало всех вещей. Для постижения Дао рекомендуется недеяние, безмолвие, спокойствие, умеренность и бесстрастие, которые даруют слияние с Дао.
Кто нападает, не достигает успеха (1:24)
Дао следует естественности (1:25)
Дао вечно и не имеет имени (1:32)
Язык «Дао Дэ Цзин» несколько отличается от классического языка того времени, в нём нередко опущены служебные слова и связки, отчего трактат нередко допускает неоднозначное толкование. В различных китайских школах известны сотни комментариев на «Дао Дэ Цзин». Опубликовано многочисленное количество переводов на другие языки, только на русском имеется более десятка различных переводов, которые местами существенно расходятся.Известны также эзотерические комментарии, в которой главы воспринимаются как указания по внутренней алхимии и достижению бессмертия. Текст «Дао Дэ Цзин» настолько популярен, что иногда нет возможности отличить мысли автора от интерпретаций и от систем, берущих вдохновение в этом тексте. Одним из наиболее авторитетных комментариев является комментарий Ван Би (226—249).Самый древний комментарий принадлежит Хэшан Гуну , он выполнен в период Ханьской династии.Школа Небесных Наставников придерживается эзотерических комментариев Сянъэр.
В версии, найденной в Мавандуе имеются существенные стилистические отличия, кроме того в этой версии две части трактата поменялись местами.Самый известный перевод ДДЦ был выполнен на санскрит в 7 в. В 18 в. перевод на латынь появился в Англии, и с тех пор попытки переводов на западе не прекращались, общее их число достигает ок. 250.