21.Геополітична орієнтація та зовнішня політика Республіки Білорусь

Республіка Білорусь розташована у східній частині Європи. Вона межує з Литвою і Латвією на півночі, з Україною на півдні, з Російською Федерацією на сході та з Польщею на заході. Країна має стратегічне положення для сполучення заходу і сходу, півночі і півдня. Геополітичне положення таке, що білоруські землі розташовані між Центральною і Східною Європою.

У 1992 рік Республіка Білорусь вступала як країна, що розпочала розвал Радянського Союзу, декларуючи готовність до усунення ядерної зброї зі своєї території та проголошуючи нейтралітет головною засадою своєї зовнішньої політики. Усе це сприяло зміцненню міжнародної позиції республіки. 1992 рік став роком міжнародного визнання Білорусі, вона отримала статус асоційованого члена Ради Європи. Одним з найактивніших партнерів Білорусі була Польща, а контакти з Росією послабилися.

У своїй діяльності на міжнародній арені Білорусь керується принципом багатовекторності. Інтереси країни природним чином охоплюютьяк західний, так і східний вектори у зв'язку з тим, що республікарозташована в центрі Європи, на перехресті шляхів із Заходу на Схід.

Республіка Білорусь - одне з небагатьох на пострадянському просторі держав, що не має прикордонних суперечок з сусідами, міжрелігійнихконфліктів, дискримінації громадян за мовною ознакою. У 2000 році відкриті посольства в Угорщині, Іраку, Лівії, Об'єднаних Арабських Еміратах. До червня 2001 Республікою Білорусь відкрито 49 закордонних закладів в 43країнах світу, з них: посольств - 41, Генеральних консульств - 6, Постійних представництв - 2 (Нью-Йорк, Женева). Відкрито також: 9відділень Посольства Республіки Білорусь в Російській Федерації в Калінінграді, Санкт-Петербурзі, Краснодарі, Тюмені, Мурманську, Новосибірську, Єкатеринбурзі, Уфі, Хабаровську; відділення Посольства у ФРН вм. Бонні. Крім цього, 16 Надзвичайних і Повноважних Послів Республіки Білорусь призначені і акредитовані послами за сумісництвом в 26 країнахсвіту.

Активна міжнародна діяльність білоруського уряду, пожвавлення суспільно-політичної та наукової думки призвели до формування кількох геополітичних концепцій. Білорусь є "мостом" (або одним з "мостів") між Західною і Східною Європою. Білоруська земля, яка впродовж віків була ареною конфронтації між Заходом і Сходом, повинна стати нарешті тим тереном, де Захід і Схід зустрінуться як добрі сусіди. На підставі цієї концепції формувалася білоруська зовнішня політика.

Білорусь, з одного боку, є чітко вираженим об'єктом геоекономічного впливу, до того ж специфічно одновекторного - фактично, лише Росії. Але, з другого боку, зовнішньополітична активність на пострадянських теренах дозволила Білорусі стати суб'єктом геополітики в межах СНД та впливати на геополітичну атмосферу ширшого європейського виміру. Що стосується теренів СНД, Білорусь є учасником усіх інтеграційних проектів, ініційованих офіційною Москвою: разом з Росією, Казахстаном, Таджикистаном і Киргизстаном вона входить до Євразійського економічного союзу (ЄврАзЕС); є учасником Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), до якої входять вищезазначені країни і Вірменія; разом з РФ і Казахстаном Білорусь є учасником Митного союзу в рамках Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Щодо відносин Білорусі з іншими сусідніми державами, їх розвиток є неоднорідним. За обсягом співпраці Україна посідала друге (після Росії) місце в зовнішньоторговому обігу Білорусі. Україна для Білорусі є надійним інвестором: за її участі в Білорусі діє низка підприємств (обсяг інвестицій становить 500 тис. доларів), а в Україні функціонують 40 білоруських підприємств (інвестиції становлять 17,6 млн. доларів). Серед спільних українсько-білоруських підприємств можна назвати Київський завод "Арсенал" і Мінський завод годинників "Луч", які виготовляють годинники з комплектуючих деталей білоруського заводу. Україна закуповує в Білорусі кормозбнральні комбайни, вироблені промисловим об'єднанням "Гомельсільмаш", продукцію хімічної промисловості, а постачає їй цукор та інші сільськогосподарські продукти. Отже, значні можливості двостороннього співробітництва вимальовувались у напрямі виробничої кооперації.

Між Україною і Білоруссю розвивається співробітництво в рамках світових організацій, зокрема в ООН і ОБСЄ. Сторони підтримують спільні підходи щодо вироблення механізму міжнародного сприяння ринковим реформам у країнах з перехідною економікою, перегляду шкали внесків до бюджету ООН, реформування Ради Безпеки ООН та системи ООН, співпрацюють із питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проходять періодичні консультації зовнішньополітичних відомств країн. Виявились певні можливості розвивати співпрацю в рамках просування до євроструктур. Зазначимо, що ЄС визначив Білорусі, як Україні й Молдові, своєрідний статус країни-сусіда ЄС. Особливістю політики ЄС щодо Білорусі є поступове залучення цієї країни до демократичних засад.У міжнародному плані Україна намагалася залучити Білорусь до створення без'ядерної зони у Центрально-Східній Європі, що сприяло б стабілізації становища в цьому регіоні, роз'яснити позицію про неможливість створення на своїй території буферної, так званої сірої, зони. Взаємини Білорусі з іншими сусідніми державами - Литвою, Латвією та Польщею, залишаються доволі суперечливими.

Взаємини Білорусі й Латвії, попри те, що територія останньої є важливим транзитним коридором для транспортування білоруської продукції до Європи, розвиваються, з погляду офіційного Мінська, "не так динамічно через жорстку орієнтацію Латвії на Європейський Союз і майже цілковите виконання нею його вимог". Білорусько-польські відносини до 2010 р. були досить напруженими і супроводжувались взаємними висилками дипломатів, критикою режиму О. Лукашенка польською стороною, утисками в Білорусі Союзу поляків Білорусі тощо. Незважаючи на це, товарообіг між двома державами постійно зростає.

Відносини Білорусії із провідними європейськими організаціями й великими західними державами переживають не кращі часи. Ускладнення позначилися вже в середині 90-х років, але особливо різко виявилися після референдуму 1996-го, коли були прийняті виправлення й доповнення до конституції 1994 року. Захід став проводити стосовно Мінська підкреслено тверду лінію, демонструючи, що не схвалює змін у політичному житті країни. Виникли проблеми у взаєминах з Європейським союзом, Радою Європи, ОБСЄ, НАТО. Криза особливо поглибилася після президентських виборів.

Ще в березні 1993-го Білорусія подала заявку на вступ у Раду Європи. З тих пір Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) стежила за політичним розвитком республіки. В 1995 році група представників асамблеї спостерігала за проведенням парламентських виборів. По її завданню авторитетні юристи проаналізували, наскільки білоруське законодавство відповідає європейським стандартам, і відвідали Мінськ у травні 1996-го. Таким чином, перспективи вступу Республіки Білорусь у Раду Європи виявилися заблокованими.

Отже, розглядаючи зовнішню політику Республіки Білорусь можна зробити висновок, що після розвалу Радянського Союзу Білорусь звернула свою увагу на Росію, та країни СНГ оскільки всі економічні, соціальні, культурні центри більше тяжіли до пострадянських країн. Президент Білорусі досить уміло використовує суперечності між впливовими на міжнародній арені державами (такими як США, КНР, Росія тощо), здобуваючи для своєї держави політичні та економічні дивіденди. Показовою в цьому сенсі є нормалізація співпраці Білорусі з ЄС та МВФ у 2008-2010 рр., що збіглося з припиненням постачання російських енергоносіїв до Білорусі за пільговими цінами. У результаті поновлення відносин з Брюсселем Білорусь отримала запрошення до участі у виконанні програми ЄС "Східне партнерство", а співпраця з МВФ дозволила отримати кредити на суму 1,5 млрд дол.