20. Білоруська модель “соціально-орієнтованої ринкової економіки” та наслідки її впровадження.

Після здобуття незалежності Білоруссю у 1991 році в країні розпочалися, як і в інших державах СНД, ліберальні реформи, метою яких була побудова розвинутої ринкової економіки, що базується на соціально-орієнтованій моделі економічного розвитку. З приходом до влади президента О.Лукашенка у 1995 році було проголошено курс на побудову «ринкового соціалізму». У якості аналогу для впровадження була обрана модель соціально-орієнтованої ринкової економіки з білоруською специфікою, основними рисами якої стали:

• потужна регулятивна роль держави;

• наявність домінуючого у структурі виробництва державного сектору;

• стримування розвитку приватного сектору, діяльність якого жорстко регламентується;

• наявність державних унітарних підприємств в селективних галузях національної економіки (електроенергетика, транспортні комунікації, нафтопереробний комплекс, оборонні підприємства, машинобудівні заводи, питома вага державної власності в них перевищує 80%);

• своєрідність акціонування, за яким встановлюється верхній ліміт акцій, які передаються у приватну власність у 43% величини статутного фонду. Активно використовується також і правило «золотої акції». Інакше кажучи, контрольні пакети акцій залишаються за державою.

Ця модель припускає підтримку соціально значимих сфер економіки, вирівнювання доходів, допомогу незаможним громадянам, інвалідам, безробітним та ін. Пріоритетне значення в її рамках надається розвитку наукоємних, інтелектуально насичених виробництв з одночасним забезпеченням принципів соціальної справедливості і чесного виконання працівниками свого службового обов'язку. У цілому білоруська модель повинна сприяти досягненню високої якості життя народу, що є пріоритетним завданням і вищою метою держави. Соціальний захист у такій економіці в основному спирається на державні фінансові джерела, частково - на корпоративні.

На початковому етапі трансформаційних перетворень економіки спостерігалося різке зниження виробництва валового внутрішнього продукту. В даний час державна економічна політика націлена на створення сприятливого інвестиційного клімату, в тому числі для залучення іноземних інвестицій. їхня частка поки невелика - 5% від усього обсягу інвестицій.

Білоруська економічна модель виявилася досить життєздатною і навіть забезпечила певне економічне зростання. По-перше,не наважившись на масштабну приватизацію підприємств на початку 90-х, Білорусь уникла масового виводу виробничих активів за кордон, як це сталося в Росії. Це дозволило підтримувати більшість підприємств у робочому стані. По-друге, лишивши біля 80% підприємств у державній власності, держава унеможливила для них процедуру банкрутства, що дозволило їм існувати при хронічній багаторічній збитковості, але зберігати робочі місця і гарантувати певний рівень зарплат. По-третє, зростання світових цін на енергоносії і сировинні ресурси в 2002-2004 роках підвищило попит російського бізнесу на білоруські засоби виробництва і особливо машинобудівного профілю, оскільки російські аналогічні підприємства припинили існування. По-четверте, великі білоруські підприємства, особливо нафтохімічні, були кінцевим технологічним ланцюгом у переробці російської енергетичної сировини перед експортом за кордон і зростання цін на неї дозволило одержати більші прибутки. По-п’яте, Білорусь увесь час одержувала від Росії природний газ, що забезпечував біля 80% енергетичного балансу країни, за цінами, значно нижчими за світові.

Однак політика утримання “на плаву” держсектора протягом багатьох років не дозволяє зупинити інфляцію і падіння обмінного курсу білоруського рубля. За 2003 рік інфляція склала 25,4%, обмінний курс рубля знизився на 12,5%, за січень-жовтень 2004 року рівень інфляції становив 10,3%, девальвація – 0,8%.

Політика штучного підвищення зарплати (за планом, на 2004 рік вона має становити не менше 190-200 доларів США) призвела до того, що рівень рентабельності більшості підприємств знизився навіть при помітному зростанні обсягів виробництва і продажу. В окремі періоди в Білорусі нараховується до 45% збиткових підприємств від загальної чисельності.

Не зважаючи на сьогоднішнє економічне зростання, білоруська економіка перебуває в складній ситуації. Зростання залежить від попиту на білоруську продукцію на російському ринку, який у свою чергу залежить від світових цін на сировинні ресурси. Перевантаженість бюджету соціальними статтями і витратами на утримання правоохоронних структур не дає змоги знизити податковий тягар на підприємства, що підриває їх спроможність конкурувати на внутрішньому ринку, не кажучи про зовнішній. Зовнішньополітична ізоляція закрила для Білорусі зовнішні фінансові ринки, перспективу вступу до СОТ та програми транскордонної співпраці з Євросоюзом.

Якщо нинішній стан справ в економіці законсервується, то вже через рік-два почнеться спад економіки, який може викликати фінансову кризу – неповернення кредитів банкам, банкрутство деяких з них, вилучення з банківської системи заощаджень громадян. А це потягне за собою безробіття і зниження доходів людей.