Методологія тдп

Філософські методи - засоби до яких належать закони і категорії матеріалістичної діалектики, які і виступають методологічною основою пізнання загальних закономірностей виникнення, розвитку та сучасного функціонування державно-правових явищ.

До законів діалектики відносяться: Закон боротьби протилежностей; Закон накопичення певної кількості і перехід до нової якості; Закон заперечення заперечення.

Загальнонаукові методи - система методів, властивих юридичній науці: Загальносоціологічний метод - це засіб, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики. Конкретносоціологічний метод - спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища. Статистичний метод - застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін в державно-правовому житті і обробляє результати для наукових і практичних цілей. Формально-логічний метод - засіб дослідження і вивчення державно-правових явищ за допомогою основних законів формальної логіки. Метод аналізу. Історичний метод. Порівняльний.

Спеціально наукові методи - система засобів, прийомів та способів, властивих саме теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ: Юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм). Методи юридичної статистики - використання великих чисел державно-правових явищ та формування певних рекомендацій на цій основі. Методи юридичної логіки.

№ 88

Громадське об'єднання — це добровільне фор­мування громадян (фізичних осіб), створене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Види громадських об'єднань

1)  за порядком утворення та формами діяль­ності — громадські організації, органи громадсь­кої самодіяльності, громадські рухи;

2) за критеріями (умовами) членства — об'єд­нання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим), вільним членством;

3)  за кількістю членів (за ступенем залучення населення) — масові та елітарні;

4)   за внутрішньою організаційною структу­рою — централізовані (ієрархізовані, внутрішньо субординовані) і децентралізовані;

5)  за соціальною сферою діяльності — політич­ні, економічні, наукові, екологічні, спортивні, ми­стецькі тощо;

6)   за територією діяльності — місцеві (об­ласні, міжобласні, міські, районні тощо), загально­державні (зокрема, республіканські), міждержавні (у конфедераціях, союзах держав), міжнародні (всесвітні, регіональні);

7)  за соціально-правовим статусом — легальні (юридичне дозволені, офіційно зареєстровані відпо­відною державою), долегальні (тимчасово неза-реєстровані), нелегальні (офіційно заборонені від­повідною державою, підпільні);

8)  за соціальною значущістю для існування і розвитку суспільства — прогресивні, консерва­тивні, реакційні.

№ 91

Теорія правової держави – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини.

Основні ознаки правової держави.

1. Соціальні-змістовні.

- закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини;

- панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюють основні права людини, загальнолюдські цінності та ідеали.

- врегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозволеного підходу, принципу: особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом;

- взаємовідповідальність між особою і державою;

- наявність у всіх громадян високої правової культури.

Формальні:

- чіткий розподіл функціональних повноважень держави між певними спеціалізованими системами її органів: законодавчих, виконавчих, судових, на основі підпорядкування вищим органам державної влади (саме їх волевиявленням) усіх інших органів держави (принцип “розподілу влади”);

- юридична захищеність особи, тобто наявність розвинених і ефективних процедурно-юридичних засобів (механізмів) для вільного здійснення, охорони і захисту основних прав людини.

2.Держава загального благоденства Створена ще в період між двома війнами (Дж. Кейнс) вона має досить широке коло прихильників. За цією теорією сучасні буржуазні суспільства і держава вже позбулись або інтенсивно позбуваються класового характеру, а держава стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства. Репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій: державного регулювання економіки, соціальних послуг.

3. Теорія еліт була заснована італійськими політологами Г.Моска і В..Парето в 20-30 роках ХХ ст. і ґрунтується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою та підпорядкованої їй більшості (усе інше населення). При цьому демократія розглядається як утопія, міраж.

4. Ідеологія фашизму – це суміш різних положень, метою яких є виправдання, заохочення найнижчих людських інстинктів. Спираючись на такі положення можна виправдати будь-які дії, навіть найжорстокіші, які застосовуються для досягнення бажаної мети. Однією з головних складових фашистської ідеології є расизм, що поділяє людей за біологічними та соціальними ознаками на декілька груп (рас). При цьому представники однієї раси проголошуються істинними представниками людського роду , а інші – напівтваринами, завдання яких – забезпечувати процвітання панівної раси. Історія людства проголошується віковою боротьбою “культурної” раси з расами “дикими”, неповноцінними.

5.Теорія нац. держави Нині ця теорія набула поширення у країнах колишнього СРСР, Східної та Південно-Східної Європи. У деяких країнах, наприклад, Естонії, Латвії, вона поступово набуває статусу офіційної доктрини. Але теорія може бути і небезпечною, коли її будуть тлумачити виключно в етнічному плані. У цьому випадку вона може стати теорією національної винятковості, поширення якої на державу може знайти свій вираз у дуже небезпечних гаслах типу “Україна для українців”. Ця теорія у такому тлумаченні небезпечна тим, що породжує недовіру між людьми різних національностей. В умовах багатонаціональних держав це неминуче веде до конфронтацій, і врешті-решт – до насильства і ворожнечі.

№ 92