22. Репресивні заходи російського уряду проти уж

Появі Валуєв. циркуляру (ВЦ) передувало кілька чинників: укр. відродження, що почалося наприк. 50-х рр у часи великих реформ; стаття Костомарова „Про викладання малоросійською мовою”; початок повстання 1на поч. 1863 у Польщі, яке засвідчило Росії, наскільки могутнім може б. національне повстання. Особл. лютували слов”янофіли, що зі сторінок „Московских ведомостей” почали кампанію проти укр. нац. відродження. Почалися масові доноси на укр. діячів та й просто це був шлях усунення конкурентів. У 1863 рос. журналісти в особі Каткова подали записку Валуєву, в якій просили звернути увагу на небезпеку укр. літ. руху. 18 липня 1863 вийшов Валуєвський обіжник. Три гол. положення: 1.укр. твори переслідують злочинні політ. задуми про сепаратизм; 2. укр. мови не існує, її вигадали полояки для своїх загарбн. цілей.3. друкувати укр. мовою можна лише худ. твори, не можна – дух. змісту, навчального, призначеного для початкового читання народу. Це були фатальні наслідки для укр. літ-ри та Ж, які можна звести до таких положень: 1. цензура могла полюювати на б-я книжку – 1 з 10 книжок допускалася до друку, а в 1866 не видано жодної 2. Під забороною опинилася укр. Ж в Росії. Без газет неможливо уявити скільки-небудь культ. життя

Замість відміни ВЦ українство дочекалося вже постійної заборони укр. слова. 30/5/1876 був підписаний Емський указ. ЕУ передувало пожвавлення укр. нац. руху, центр якого перемістився в Київ. У 1869-70 була здійснена етнограф. експедиція Чубинського, відкрите Південно-західне відділення Імператор. рос. географ. товариства, яке розгорнуло дослідження краю. У Києві в „Громаді” зосередились видатні діячі: Антонович, Драгоманов, поруч працювали Неч-Левицький, Лисенко та ін. І в 1876 їм було завдано нищівного удару. Не обійшлося без ганебного доносу Михайла Юзефовича, який ще виступив ініціатором справи кирило-меф. тов-ва. ЕУ не містив аргументаційнох преамбули, як це було в ВЦ, лише наказов положення. Це свідчило про те, що влада спримала заборону як щось звичайне. Зміст: 1.не допускати ввезення у Рос. імперію книжок укр. мовою. 2. Друк укр. мовою лише твори красного письменства та історич док-ти. 3. Заборонити сценічні вистави укр. мовою . ЕУ знищував комунікацю. канал з підавстр. українцями, знищувався ще ненароджений укр. театр. укр, заборона публ. укр. слова, тобто на лекціях, урочистих промовах і т.д.. Підсумки першого періоду: 1.УЖ проходить преіод становлення від Ж в У до української Ж. Чотири складові: харківська, львівська, альманахова, жур-ка 50-60рр. 2. укр. Ж розглядалася як важливе завдання нац. інтелігенції. 3. УЖ з”являється не стільки з інформац., скільки з літ-х потреб сус-ва. 4. Як тільки з”явилася „Основа”, як досягнення мрій укр. інтелігенції про свій часопис та можливість створити якісне видання, розвиток укр. Ж. був штучно припинений в Росії, тому центр переноситься до Австрії.

23. Історичні умови розвитку уж в Австрії в середині 19 ст

Поява Вал. Цирк. обірвала розвиток укр. Ж в Росії, центр перемістився до Австрії. Австрія хоч і була теж імперією, але відносна кількість власного населення, тобто німців, складала дуже малу частину, що призвело до неможливості не звертати увагу на нац. питання. Населення Галичини складалося з 20% поляків та 67% укр-ців, але укр. значно гірше були розвинені (5% духовенство та 95% бідні селяни). Укр. дворянство зникло ще після Берестейської унії, прийняття уніатства. Між поляками та укр-ми в Галичині пролягала класова прірва. Управління було передане полякам, але щоб врівноважити відносини в Галичині, австр. уряд допомагав укр-цям. Укр. Ж в Галичині була позюавлена антиавстр. змісту, оскільки реал. загрозу становили поляки. На час приєднання Галичини у сер. 18 ст. до Австрії, монархи імперії розуміли, що гол. загрозу становить пол. шляхта, тому вони заподіяли низку реформ, що підняли дух. та екон. рівень українства. Скасування шляхтських сеймів, перенесення до Львова греко-католицької семінарії, де на Богословському факультеті викладали сумішшю церконо-слов”янської та укр. мов, економічні реформи з уведенням замість кріпаччини панщини, перерозподіл і скорочення податків з селян. Гол. настроєм західноукр. еліти було т. з. „рутенство”, його прибічниками були в основному священники, яким був властивий граничний провінціалізм, тому образ українця часто пов”язвувався із священником. Причини, що зумовили тривале рутенство: 1. брак укр освіти 2. обеження верхньої верстви духовенством відбувалося тоді, коли в ін. странах на роль дух. вождів ставали письменники, науковці. 3.уніатське духовенство було на проміжному становищі, ні католицтво, ні православ”я не вв. їх своїми, що зумовлювовало обмеженість 4. укр-ці були оточені народами, які не сприймали їх самостійність. Революція 1848 р., що прокотилася країнами Європи, слід вв. поворотною для українства. Цар. уряд виявив гнучку позицію та розв”яз. питання з урахуванням нац. специфіки, також була скасована панщина. Соц. вимоги революції були задоволені. Центр. уряд з симпатією ставився до українців. У 1848 була заснована перша політич. орг-ція – Головна Руська Рада. Поляки виявилися й тут більш нац. свядомими, строривши свою раду раніше та всіляко перешкоджали створенню ГРР. ГРР виступила обороні прав укр. народу в Австрії, проголосила приналежність галицьких русинів до 15-мільонного укр. народу, що живе в Росії. Наслідком д-ті ГРР стала поява концепції укр. нацю незалежності шляхом створення самост. держави. Ця коцепція вперше заявлена в праці отця Подолинського „Слово перестороги”. Програма ГРР виявилася нездійсненою, але вона створила культурно-освітні інституції: Галицько-Руську Матицю та Народний дім. ГРР увійшла до історії укр. Ж., як перша партія, що створила свій друкований орган – газету „Зорю Галицьку”. ГРР самоліквідована 1851. Від початку революції 1848 пробудження укр. нації йшло вже невпинно. Чинники, що вплинули на здобуття укр. нацією здобуття укр. притомності: 1. польський приклад 2 уніатська церква. Мова у промовах була наближена до української; було відсутнє правило целібату – дві тисячі священників мали родини, дітей, яких треба було б навчати. Багато діячів укр. куультури вийшли з сімей священників – Шашкевич, Вагилевич, Головацький, Федорович. 3. стосується цей чинник більш пізнього періоду, коли почало заперечуватися москвофільство. Цей чинник – проникнення в Зах.У творів Шевченка, які були ідеалом з т. з. мови та історичну концепцію галичан з періоду князівства переводили до домінанти козаччини. Ще ці твори засвідчували галичанам їх єдність із підрос. У. 4. Наслідок дії Валуєвского Ц та Емського указу. 5. Д-ть Драгоманова – з велкою увагою ставився до культ. життя Галичини, листувався приватно та публічно. Розбудив до активного життя групу молоді – Франка, Павлика...Драгоманов користувався величезним авторитером. В Австрії Ж була залежна лише від міри таланту, тоді як в Росії – від зовнішніх чинників.