34. Свобода слова і журналістика.

Свобода діяльності в будь-якій сфері виявляється в можливості ставити певні цілі і боротися за їхнє здійснення на основі свідомого вибору і творчого рішення. Свобода невідривна від пізнавальної діяльності людини, від творчості. У свою чергу творчість можлива лише за умов свободи. . Але абсолютна свобода людської діяльності неможлива. Людина обмежена: законами природи, законам сус-ва, ступенем власного пізнання цих законів. Спіноза: *Свобода - це усвідомлена необхідність*.

Розрізняють два основні типи свободи:

*економічна. Свобода праці

*політична. Свобода духовних пошуків.

Ж-ка народжується з прагнення людства до свободи. Для ж-ки свобода повинна розглядатися в двох аспектах: свобода преси і свобода творчості. Свобода преси - право громадян і їхніх організацій вільно викладати свої погляди через ОМИ, це життєво необхідна умова для найбільш повного прояву політичного змісту і суспільних ф-ций друкованого слова.

У СРСР у 1922 створили Державний комітет з охорони держтаємниць у пресі (Головліт). Після більшовицької революції в країні було закрито дуже багато газет. У 1919м жоден рукопис не міг бути відданий до набору без дозволу Держвидаву. = попередня цензура. Під цензурою розуміється систематичний контроль над діяльністю ж-ки і книговидання шляхом конституційних, судових, адміністративних, фінансових чи чисто фізичних заходів, що провадяться владою чи за її рекомендацією. У 1485м з'явилися всі ознаки церковної цензури. У 1559 - перший список заборонених книг.

Сьогодні - наявність цензури - перша ознака тоталітарної с-ми.

Умови здійснення свободи преси:

1.Безпристрасна, всебічна інформація

2.Незалежне коментування

3.Видання масової преси

4.Духовна незалежність ж-тів

5.Самовідповідальність преси, вивільнення преси від необхідності враховувати урядові інтереси.

6.Високий діловий рівень видавців, повага до духовної свободи журналістів.

Свобода творчості - визнання за автором права у відповідності лише зі своїми поглядами і уподобаннями, відбивати, відтворювати і витлумачувати об'єктивну дійсність.

Два аспекти свободи творчості: гносеологічно-естетичний (широта і глибина світогляду автора, вміння проникати в сутність речей, розуміти явища та їх взаємозв’язок, творча уява і фантазія), соціальний (залежність автора від поглядів, прагнень і цілей соціальних груп та органів їх осмислення і вираження).

Т. Джефферсон: «наша свобода залежить від свободи преси, а цю останню не можна обмежувати, не загубивши її цілком. Свобода не така небезпечна, як її придушення».

Законодавство: *Декларація прав людини* (ст. 19), Європейська конвенція про права людини (ст. 10), Конституція України (ст. 34) й ін закони.

41. Історія винайдення друку: передумови та етапи розвитку.

Передумови виникнення друку:

• створення абетки (до цього – тотеми, письмо кіпу (мотузки різного кольору і довжини), малюнки);

• винайдення паперу (до цього – глина, дерево, папірус, пергамент).

Попередником книгодрукування був ксилографічний друк, при якому на дерев’яній дошці вирізьблювалися штампи для відбивання цілих сторінок. З 11 ст. у Китаї відоме друкування глиняними рухомими літерами.

Точна дата винайдення книгодрукування невідома. Традиційно вважається, що винайшов друкарський верстат Й. Гутенберг.

Хоча є відомості, що раніше була друкарня в місті Авінйоні, організатором якої був Прокопій Вольдфогель. Між 1426 і 1440рр. існувала друкарня у голландському місті Гарлемі.

Гутенберг у 40-х рр. 15 ст. розробив технологію друкарського процесу: винайшов спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих металевих літер, створив ручний словолитний пристрій, сконструював друкарський прес, запропонував рецепти гарту і друкарської фарби. Гутенберг запропонував виготовляти фарбу не на воді, а на основі олії.

Серед кращих видань Гутенберга – 42-рядкова Біблія.

Гутенберг засновує у Німеччині друкарні. З Німеччини книгодрукування поширюється в Італію, Швейцарію, Францію, Угорщину, Польщу.

На 1500 рік друкарні були в 250 містах Європи і випустили близько 40 тис. видань.

Вдосконалювався процес друку, поширювалися друкарні. І саме це змогло забезпечити оперативність виходу періодичних видань.

Зростають тиражі видань, бо є можливість за короткий термін віддруковувати достатньо велику, як на той час, кількість примірників. А це, в свою чергу, впливає на масовість журналістики того часу.

Леонардо да Вінчі робив спроби удосконалити друкарський верстат.

Нову епоху у друкарстві розпочав Фрідріх Кеніг – механізував рух двох пластин: верхньої і нижньої. Верхня плита – піан, нижня – талер, продуктивність досягла 100 відбитків на годину.

Застосування з 1814 року парового пресу дозволило збільшити в 4 рази кількість екземплярів за годину.

1863 року створено машину, в якій форма стала циліндричною – ротаційна. Папір подавався не в аркушах, а в рулонах. Продуктивність – 15000 на год.

1884 р. О. Мергенталер винайшов лінотип, в якому були поєднані набір, зміна пробілів рядків, відливка, розбір матриць. Далі – винайдення монотипу – набірної швидко відливальної машини, яка керувалася від перфострічки, за принципом перфострічки були створені верстати з числовим програмним управлінням.

На поч. ХХ ст. вперше було передано фотографію по фототелеграфу, що призвело до створення факсів.

Фотонабірна техніка за кордоном почала запроваджуватися: у 50-ті рр. з’явилася механічна технологія, 60-ті – оптико-механічна, потім – електронна. Наприкінці 70-х – лазерна технологія у фотонаборі.

Етичні засади діяльності журналіста.

Особливість журналістської етики – синтетичність.

Етика – загальнолюдська (добро і зло),

• релігійна,

• національна,

• індивідуальна,

• вікова,

• професійна (лікарська, вчительська),

• певного соціуму.

ЖЕ вбирає в себе елементи всіх видів етики.

Журналіст у своїй діяльності повинен дотримуватися наступних етичних засад:

• журналіст служить тільки своєму виданню і своїм читачам,

• не піддаватися ні на які умовляння щось надрукувати комусь в угоду,

• не розкривати джерел інформації

• мати задокументоване підтвердження своєї інформації,

• займати позицію відстороненого коментатора, а не включеної у ту чи іншу ситуацію зацікавленої особи,

• журналістська діяльність – індивідуальна творчість, яка захищається авторським правом, порушення авторського права сприймається як порушення ЖЕ,

• журналіст не має права ображати, зводити наклепи, використовувати нецензурну лексику,

• обов’язково посилати на інші видання при цитування їхніх матеріалів,

• журналіст не маж права засуджувати чи звинувачувати, його обов’язок – інформувати,

• ж-т не може обіймати посаду, що буде суперечити позиції незалежності чи незаангажованості (держслужбовець).

• використовувати законні способи отримання інформації, не ризикувати життям чи здоров’ям інших людей,

• не прагнути отримати вигоду від опублікування чи виходу в ефір матеріалу.