Самоусвідомлення особистості і формування я-концепції

Справжньою і найважливішою реальністю для лю­дини є не реальність зовнішнього матеріального і соціального світів, а реальність її внутрішнього світу - особистий внутрішній світ глибинних переживань, мрій, виборів, свободи, обов'язків, завдань. Для того щоб розуміти людську природу, необхідно виявити її глибинні пласти. Суть людини проявляється в її суб'єк­тивних враженнях про світ і себе, сприйнятті себе, впливі на її поведінку потреб, почуттів, цінностей, пере­конань. Із усіх живих істот тільки людині властиве сві­тосприйняття. Між тим, як виглядає особистість збоку й у власних очах, є велика відмінність.

Я людини формується у взаємодії з іншими людь­ми, у процесі психологічного відокремлення дитини від дорослих, внутрішнього відокремлення, протиста­влення свого (думок, почуттів, бажань, спогадів тощо) тому, що належить іншим. Завдяки цьому вона відчу­ває наявність у собі чогось того, що було в минулому, є тепер і буде в майбутньому. Залежно від ситуацій у людини змінюються настрої, погляди, відчуття стано­вища, ставлення.

В особистості є і щось незмінне в її внутрішньому світі або таке, що змінюється дуже повільно. Існує неви­димий зв'язок у часі, тотожність із собою. Втрата цієї тотожності, втрата власного Я - одна з ознак душевно­го дискомфорту, психічного захворювання [3; С. 123].

Самосвідомість особистості - здатність особистості безпосе­редньо і опосередковано самовідображатися, сприймати себе збоку, ніби очима стороннього спостерігача, рефлексувати з при­воду своєї духовної, моральної, соціальної і психологічної суті, різ­них видів активності.

Важливе значення для розвитку особистості мають її внутрішні діалоги. Вони можуть відбуватися наяву, у сні, під час ведення щоденника. У ньому необхідно досягати порозуміння зі своїм Я, усвідомлювати власні специфічні особливості, відмінності, головну суть (сенс життя, життєвий шлях, стиль життя, особистісний ідеал, свої цінності, потаємні мрії та наміри); можливо­сті (досвід, знання, задатки, здібності, розум, характер, темперамент); позитивні та негативні сторони.

Самосвідомість є відносно усталеною, динамічною, певною мірою усвідомленою системою уявлень про себе. Вона - цілісний образ власного Я, що об'єднує (синтезує) самосприйняття людини такою, якою вона є, хоче бути. Сильна особистість накладає на всі думки і дії відбиток свого Я. («Я так хочу», «Я так уважаю», «Я не можу інакше»). Епіцентр самосвідомості - процес усвідо­млення власного Я як внутрішньої суті людини.

Я-концепція є складною структурованою картиною, яка існує у свідомості як окремий феномен, що містить як власне Я, так і стосунки, в які особистість може всту­пати, а також позитивні та негативні цінності, пов'яза­ні з якостями і стосунками минулого, сьогодення і май­бутнього. Це основні психологічні «сліди» людського життя.

Я-концепція - цілісний образ власного Я людини, її узагальнене уявлення про самого себе, система настанов щодо власної особи­стості.

Вона включає сприйняття властивостей Я, власних стосунків з іншими людьми, свого життя та цінностей.

Виникає і формується Я-концепція у процесі роз­витку самосвідомості. Проявляється у символах, на­приклад, в імені людини. За словами Т.Шибутані, багато людських дивацтв стануть зрозумілими, вра­хувавши, що її обличчя та деякі фізичні особливості також є символами її Я-концепції. Іноді вияви Я-концепції у соціальному статусі особистості (політика, менеджера) є її значущою символікою. Відносна неза­лежність Я-концепції від тіла виявляється при само-ідентифікації (самовіднесенні), завдяки чому людина починає відчувати об'єкти, що існують поза її тілом, як частину себе.

Самосвідомість і Я-концепція співвідносяться як ціле і його частина. Самосвідомість є узагальненим знанням своєї особистості, а Я-концепція - сукупністю уявлень та суджень людини про себе. Вона пов'язана з власного та очікуваною від інших людей оцінками своїх здібностей, особистісних якостей, життєдіяльності та є похідною від свідомості.

Я-концепція є вираженням суб'єктивності і стосу­ється значущих особистісних смислів, цінностей. Навіть такі об'єктивні показники, як ріст і вік, можуть сприйматися різними людьми залежно від значущих цінностей в образі Я. Наприклад, одну й ту саму вагу тіла дівчата можуть оцінювати по-різному - як нор­мальну для їх віку і зросту і як ненормальну в разі орі­єнтації на певні параметри [2; С. 166].

Онтологічними (буттєвими) характеристиками Я- концепції є її зміст і характер уявлень про себе (склад­ність, диференційованість, суб'єктивна значущість), а також внутрішня цілісність, послідовність, узгодже­ність, стійкість у часі (Я-минуле, Я-теперішнє, Я-майбутнє).

Об'єктом Я-концепції є носій самонастанов. Людина не може втекти від себе. В Я-концепції вона постає одно­часно суб'єктом і об'єктом власного буття. Окремі її уявлення про себе усвідомлено і неусвідомлено прийма­ються нею як цінні і зрозумілі.

Я-концепція охоплює Я-вчорашнє, Я-сьогоднішнє, Я-завтрашнє, Я-актуальне, Я-потенційне, Я-субстанційне, Я-функціональне, Я-містичне, Я-ідеальне, Я-тінь.

Я-концепція охоплює раціональну, емоційну, емо­ційно-ціннісну та поведінкові складові. Вони взаємоді­ють між собою та визначають поведінку особистості.

Я-образ не передає динамічного, оцінного, емоцій­них уявлень про себе, а охоплює узагальнений образ індивіда («надійний», «сильний», «сумлінний», «друж­ний», «наполегливий», «розумний», «вдячний», «самодисциплінований» та ін.). Ці образи відображають стій­кі тенденції в поведінці, вибірковість самосприймань і самоставлень. Такий самоопис охарактеризовує непов­торність особистості шляхом поєднання її рис і власти­востей.

Коли людина має узагальнені уявлення про себе, вона досягає найзрілішого усвідомлення суті своєї осо­бистості. У структурі самосвідомості він - своєрідний каркас, що інтегрує різні властивості людини. Його характеризують внутрішня підпорядкованість, відно­сна однорідність, єдиноспрямованість уявлень про себе. Це результат випробування людиною своїх самооцінок, домагань, соціально-психологічних очікувань і оцінних ставлень до інших у процесі життєдіяльності. Тому образ Я є інтегрованою раціональною формою самосві­домості.

Він визначається самооцінками, домаганнями, соціально-психологічними очікуваннями та оцінними ставленнями до інших.

Образ Я є системним утворенням, складові якого певним чином структуровані, ієрархізовані. Він відображає всі сторони буття особистості, осмислення своєї ролі на кожному життєвому етапі та в конкретній ситуації, на основі чого формується ставлення до себе. На основі уявлень людини про себе в минулому, теперішньому і майбутньому існують Я-реальне та Я-ідеальне.

Я людини може складатися зі сприйняття, відображення численних специфічних ролей: образів Я, Я-ідеальне. Можливі Я: динамічне Я, іманентне Я, Я-дзеркальне, трансцендальне Я, необмежене Я, апріорне Я та ін. До образів Я належать образи матері, батька, дружини, чоловіка, студента, службовця, керівника, спортсмена, музиканта чи артиста, до Я-реальне - самонастанови, пов'язані з тим, як людина сприймає свої актуальні здібності, ролі, соціальний статус, як і яким його бачать інші; до Я-ідеальне - атрибути, якості, властивості, якими людина хотіла володіти, однак ще не володіє. Його особистість цінує найбільше і прагне до нього [1; С. 187].