90.Творець проекту української радянської системи освіти григогій гринько

Народився в сім’ї службовця. Після закінчення гімназії навчався у 1909—1913 рр. у Московському і Харківському університетах. З 16 років — у революційному соціалістичному русі. У 1913 р. за участь у студентських заворушеннях виключений з університетів і відданий у солдати.

Під час Першої світової війни перебував у складі діючої російської армії. Восени 1917 р. повернувся в Україну і став активним членом лівої течії Української партії соціалістів-революціонерів, яка в серпні 1919 р. остаточно сформувалася в Українську комуністичну партію (боротьбистів). У 1918 р. очолював Закордонну групу Української комуністичної партії у Москві, у 1919 р. — представник боротьбистів у складі ВУЦВК, РНК УСРР та Всеросійському ЦВК. Один із ініціаторів: у грудні 1919 р. — створення спільного з більшовиками Всеукрревкому, а в березні 1920 р. — прийняття рішення Всеукраїнської конференції УКП про самоліквідацію партії. Тоді ж був прийнятий до КП (б) У, згодом став членом ЦК партії. У 1920—1922 рр. — нарком освіти УСРР, у 1923—1925 рр. — голова Київського губернського виконкому. На 4—9-му Всеукраїнських з’їздах рад обирався членом ВУЦВК. Від квітня 1923 р. — член бюджетної комісії ЦВК СРСР, від 1924 р. — член наради при ЦВК СРСР по зміцненню рад, від 1925 р. — член Ради національностей ЦВК СРСР. Протягом 1925—1926 рр. — голова Державної планової комісії при РНК УСРР, у 1926—1929 рр. — заступник голови Держплану СРСР, у 1929—1930 рр. — заступник наркома землеробства СРСР, у 1930—1937 рр. — нарком фінансів СРСР. У 1934 р. на XVII з’їзді ВКП (б) обраний кандидатом у члени ЦК ВКП (б). У 1937 р. заарештований у справі т. зв. правотроцькістського блоку. У 1938 р. на показовому засіданні суду засуджений до страти як «фашистський шпигун». Реабілітований у 1959 р. зі стандартним формулюванням: «за відсутністю складу злочину».

91.Новаторська педагогічна діяльність макаренка

А.С. Макаренко в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов філософсько-педагогічного висновку про відносини як істинний об'єкт педагогічної роботи.

Новаторство А.С. Макаренка полягало у створенні новаторських навчально- виховних закладів різного типу У 1920 — 1927 рр. очолював трудову колонію для неповнолітніх правопорушників, а з 1927 по 1935 рік — комуну ім. Дзер-жинського у Харкові.

Макаренко почав створювати свою систему виховання, засновану на «вимогливою любові». Він вважав, що діти - не об'єкт виховання. «Ні, діти - це живі життя, і життя прекрасні, і тому потрібно ставитися до них як до товаришів і громадянам, потрібно бачити і поважати їх права і обов'язки, право на радість і обов'язок відповідальності». У поданні А.С. Макаренко, діти - не «підопічна дрібниця», а частина суспільства, здатна до активної участі в його житті. І увійти в суспільство вони можуть, перш за все, через працю, працю у великій кількості, причому, праця не тільки в шкільних майстернях, не уроки праці, а праця як така, спільна трудова діяльність, «економічна» турбота кожного члена колонії-громади. У цьому виявилося новаторство Макаренко: в єдності його педагогічної теорії з практикою спільної праці. При цьому він вважав, що працьовитість і здатність до праці не дано дитині від природи, а виховуються в ньому, що праця повинна бути свідомим, творчим, радісним, основною формою прояву особистості і закладених в ній можливостей.

своїй педагогічній системі А.С.Макаренко насамперед виділив основні ознаки колективу:Загальна мета, загальна праця, загальна організація цієї праці;Органічний звязок з іншими колективами;Наявність органів кординування і управління, відносини відповідальної залежності;Колектив повинен стояти на принциповій позиції світової єдності трудящого людства.

А.С.Макаренко розглядав колектив як динамічне об’єднання, яке у своєму розвитку проходить ряд стадій:Перша стадія – вимагає педагог, він же вивчає вихованців, організовує різноманітну колективну діяльність; Друга стадія – вимагає педагог і актив. Робота з активовм. Різноманітні форми колективної діяльності, розвиток активності;Третя стадія – колектив висуває до окремої особистості

принцип паралельної дії,використовуваний А.Макаренком, згідно з яким вихованцеві пред’являють вимогу не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного покладається на колектив і його самоврядування. Навчально виховний процес має на меті формування високої дисципліни і виконавчої чіткості у вихованців. Значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.