7.Ант. Греція Загальна характер. Давнього. Цивілізації

Крито-мікенська, або егейська (ІІІ тис. — ХІ ст. до н. е.) культура як попередниця Еллади. Власне антична культура, що поділяється на гомерівський, або ранньоархаїчний період (XI—VIII ст. до н. е.); архаїчний (VIII—VI ст. до н. е.); класичний (V — ост. чверть IV ст. до н. е.); елліністичний (ост. чверть IV—I ст. до н. е.).

Культура Греції характеризувалася міфологічним способом мислення, рабовласницьким типом економіки, полісною системою державності, політеїзмом у релігійному житті, тоеким естетичним відчуттям як обов’язковим елементом світосприйняття.

Мистецтво рзвивалося під впливом різних культур (егейської, дорійської, східної). У грецькій культурі домінувала ідея співмірності сил людини і природи, гармонії мікрокосму (людини) і макрокосму (всесвіту). Саме в Греції зародилася демократія. Демократична традиція була в змагальності. Театр прославили Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан. Особливості мистецтва були в тому, що грецьке мистецтво розвивалось під впливом багатьох інших культур, основою грецького мистецтва була специфічна міфологія, відмінна від міфологій інших держав, художня творчіть Еллади вперше в історії світу встановила реалізм як абсолютну норму мистецтва, головна тема грецького мистецтва – Людина – найвище творіння природи,грецьке мистецтво твердо стає на шлях гуманізму.

В грецькій архітектурі було 3 стилі: Дорійський (капітель без декору, лаконічний і міжній, без бази), Іонійський (трунка колона, капітель з 2 завитками (волютами)), Корінфський (пшеий і урочистий, ошатна капітель у вигляді пучка листів аканта з оформленням із волют).

Пам’ятки архітектури: Парфенон (Афіні Парфенос), в якому Фідій втілив ідею торжества демократії, Храм Ніки Аптерос (безкрилої), Храм Ерехтейон.

Мотив грецької скульптури – зображення оголеної чоловічої фігури. Фізична довершеність – суспільна норма. «Канон» Полікрета: точний розрахунок пропорцій на основі головного принципу краси – «золотого перетину», такого математичного співвідношення пропорцій, прия кому ціле так відноситься до своєї більшої частини, як більша до меншої.

Скульптори: Фідій, Мірон (майстер миттєвих станів і рухів - Дискобол), Полікрет (майстер атлетів у спокійних позах легкого повільного руху – Дорифор).

8.Анти́чні міста́ Півні́чного Причорномо́р'я

— міста-держави, засновані греками в VII — V століттях до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України. Найбільшими з них були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля села Парутиного, на правому березі Бузького лиману), Керкінітіда (Євпаторія), Херсонес (Севастополь), Феодосія, Пантікапей (Керч). Головною причиною колонізації була примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких держав Греції.

Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавленна також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, художній посуд та інше.Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в VII столітті до н. е. Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста скоро стали самостійними рабовласницькими містами-державами. Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші протягом усього свого існування були самоврядними містами (полісами). В містах розвивалися металургійне, каменярське, деревообробне, гончарне, ювелірне, косторізне та інші ремесла, а також риболовний промисел і виноробство. В міста Греції, Малої Азії, Єгипту з цих міст вивозили хліб, рибу, хутра, продукти тваринництва тощо. Населення античних міст складалося з греків і виходців з місцевих племен. З початку III століття н. е. у зв'язку з кризою рабовласницького ладу почався занепад усіх античних міст, а навала гунів у IV столітті призвела до загибелі їх. Проте деякі грецькі міста, зокрема Херсонес (Корсунь руських літописів), існували до XV століття.

Тіра. Назва міста походить від грецької назви Дністра — Тірас. Місцерозташування залишків Тіри — околиця сучасного Білгорода-Дністровського Одеської області. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина 1 ст. до н. е. — 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти. Тіра карбувала власну монету. Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотоводством, міншою мірою — ремеслами. Тіра мала сільську округу (хору). Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н. е. та оборонних споруд кінця 4-го ст. до н. е.

Ольвія. Ольвія — давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована на правому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Топографічно Ольвія складалася з трьох частин — Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. Ольвія займала територію площею близько 55 га, численість її мешканців становила близько 20 тисяч. В історії міста й держави простежуються два великі періоди. Перший період охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н. е. Забудована в другій половині 4 ст. до н. е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н. е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. Житлові споруди Ольвії — звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратури). Виявленно священні ділянки. Деякий час Ольвія входила до Афінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші — спочатку це були литі «дельфінчики», трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н. е. карбує звичайні для античного світу монети. Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля. В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н. е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н. е. починається поступовий занепад. Після перебування під владою різних царів місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами. Наприкінці 1 ст. до н. е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другого періоду, який проходить під знаком римських впливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною. 2 ст. — перша половина 3 ст. н. е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися.