3. Характерні риси ранніх форм культури

Підводячи підсумки, можна виділити наступні риси ранніх форм культури:

1.Основним матеріалом культури був камінь: кремінь, обсидіан, диорит та ін. Дерево і кістка виконували додаткові функції.

2.На першому етапі становлення суспільства найважливішу роль виконувала культура привласнення - в трьох її видах: полювання, збирач, скотарство. В результаті "неолітичної революції" відбувається перехід до культури аграрного виробництва з професійним розподілом праці і культури.

3.Якщо спочатку культура характеризувалася примітивним синкретизмом, для неї не було характерне виділення духовною діяльності в якості самостійній області, то в культурі виробництва відбувається ділення культури на два види: матеріальну і духовну.

4.Разом з людиною, суспільством, відбувається і виникнення культури. Антропогенез, социогенез, культурогенез - це єдиний процес, утворенийутворений трьома взаємодоповнюючими, коэволюционными потоками. духовна культура з самого почала опредмечивалась в знаряддях праці, прийомах полювання, у технологіях виготовлення начиння. І лише пізніше вона дістала можливість опредмечиваться в слові, розмови.

5.Духовна культура, отримавши відносно самостійну форму існування - ще довго залишалася неспеціалізованою, синкретичной. У ній були присутні раціональні і ірраціональні компоненти, знання і віра, емоції і розум.

6.Елементи духовної культури характеризувалися примітивним відповідністю своїм об'єктам віддзеркалення, панував примітивний реалізм, що виливається в натуралізм. Вербальна культура виконувала передусім свою функцію найменування, позначення, а не міфологізації.

7.У художній культурі, в мистецтві - зображення, статуетки характеризуються примітивною подібністю своєю оригіналам, наївністю, реалізмом.

8. Стилізація, посилення абстрактних начал, підкреслення соціально-значущих зв'язківвідбувається пізніше. З'являються палеолітичні "Венери", зображення груп мисливців, тобто роду, колективу.

9. Зображення йшли за життям. Їх відрізняли динамізм, рух, у них підкреслювалися спритність, прудкість, сила.

10. Первісного художника цікавлять соціально-значущі для общини образи - об'єкти полювання і відтворення життя. Зображення служили не задоволенню естетичних смаків - їх ще не було, а консолідації общини. Так, малюнки на скелях створювалися з метою зборучленів общини перед сезоном полювання, а після її закінчення зображень не створювалося.

11. У зображеннях були відсутні звичні для нас пропорції - іноді зображався маленький звір, та зате великий мисливець. Не було і перспективи.

12. Перехід до культурі виробництва привів до змін в об'єкті поклоніння, для вербальної культури стала характерною міфологія. У художній культурі переважаючими стали абстрактні компоненти - малюнок змінює орнамент, візерунок, знак розвивається в символ.

4.«Культура Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю».

Рання індійська цивілізація сформувалась на півночі Індії у 3 тис. до н.е. Велике значення в розвитку культури мало положення Індії на великому шовковому шляху. Тому вона має багатий вплив культур інших народів. Давньоіндійська культура була створена багатьма народами, що населяли Індію у III—І тис. до н. е.

Найдавніша релігія Індії полягала у тотемізмі, обожненні природи і культу предків. Згодом сформувалися брахманізм, індуїзм та джайнізм, а потім буддизм та іслам.

Спочатку був високий розвиток будівельної техніки й управління комунальним господарством: планування кварталів, система водогону й каналізації, басейни, були майже сучасні зручності в житлови будинках.

Художня культура була пов’язана з релігією йфілософськими системами. Живопис і скульптура були дуже розвинені, мали посібники з прийомами іконографії. Найзначніші пам’ятки релігійного живопису – настінні розписи печерного монастиря Аджанта, що представляють собою різні моменти з життя Будди. Вони гарно збереглися, бо індійці знали секрети стійких фарб і готували спеціальну ґрунтовку. Буддійські храми висікалися в скелях. В цей період було зведено грандіозний печерний храм в Карлі, що має 14 метрів у висоту, 14 метрів у ширину та 38 метрів у довжину.

Писемність існувала в Індії вже у III тис. до н. е. Найдавніші ієрогліфічні написи і досі не прочитані. Потреби повсякденного життя примушували індійців накопичувати спостереження над явищами природи. Так з'явилися перші знання в царині медицини, астрономії, математики. Початкові форми наукових знань тісно переплітались з релігійними віруваннями та магічними уявленнями. З'являються окремі лікарські спеціальності — лікування внутрішніх хвороб, хвороб очей, хірургія. Індійці вміли не тільки робити операції, а й виготовляти протези.Індійці володіли знаннями з астрономії. Вони встановили фази місяця, місячний зодіак, розробили своєрідну форму календаря. Спочатку рік налічував 360 днів, потім 366, а в VI ст. н. е. було більш точно встановлено тривалість року. Значного розвитку в Індії досягла математика. Вже у III— II ст. до н. е. тут склалася десяткова система обчислення. В Індії вперше було застосовано знак нуль. До речі, цифри, які ми називаємо арабськими, насправді були винайдені індійцями, а потім перейшли до арабів.

Китайська культура бере свій початок у глибокій давнині. Формування її відбулося в 4-2 ст. до н.е. велику роль у формуванні китайської культури відігравала ієрархічність. Китайці знали місячний календар, поділяли рік на чотири сезони, фіксували сонячні та місячні затемнення, виділяли сузір'я. Риса культури – китайська церемонія – фіксовані норми поведінки й мислення, що склалися на основі культу древності.

Також важлива риса – особите самовдосконалення людини. Бронзовий посуд китайці прикрашали зображеннями драконів та птахів, навчилися виготовляти міцні тканини з нитки тутового шовкопряда. Китайці першими почали вживати чай. У 2 тис. до н.е. було створену незалежну від вимови ієрографічну писемність. На рубежі нашої ери було винайдено туш. У І ст. китайці винайшли папір. Найдавнішою літературною пам’яткою є «Книга пісень», в якій міститься понад 300 пісень та віршів.

Непересічне значення у культурному житті Китаю мала релігійно-філософська система Конфуція. Основний принцип конфуціанства — традиція. Конфуцій неодноразово підкреслював, що він противник усяких новацій. Конфуціанська філософія вважала необхідним та цілком можливим зміну характеру людини. Конфуціанству суперечив даосизм, в якому простежуються елементи матеріалізму та діалектики. На думку даосистів, усе, що існує, виникло з матеріальних часток і розвивається згідно з визначеним законом. У даосизмі відбилися думки та інтереси різних верств суспільства. Буддизм до Китаю прийшов з Індії у V ст. до н. е. Етика буддизму мала багато спільного з даосизмом.

Найдавніші пам'ятки мистецтва Китаю датуються III тис. до н. е.— часом неоліту. Це різного роду керамічні вироби, зроблені вручну або на гончарному крузі. Посуд часто розписаний, орнаментований візерунками. Була високо розвинена техніка різьблення по каменю та кістці. Особливо полюбляли китайці нефрит. В мистецтві розширилось коло сюжетів і тем: поряд з абстрактною символікою з'являються зображення людей та реальних тварин. Цей період характеризується появою живопису, про що свідчать знахідки картин, написаних по шовку.

Грандіозною архітектурною спорудою цього часу є «Великий канал» та «Велика китайська стіна» (IV—III ст. до н. е.), яка була збудована на північному кордоні Китаю для захисту країни від набігів кочівників. Храми або висікалися в скелях, або були у вигляді пагод.

Період Хань — час блискучого розквіту культури Китаю. В цей час особливо розвивається монументальне мистецтво — скульптура та живопис.

Культуру Стародавнього Китаю можна віднести до «вічних цивілізацій». Вона дала нам компас, спідометр, сейсмограф, порох, книгодрукування та ватерклозет.

Культура суспільств Стародавнього Сходу є важливим кроком уперед у розвитку духовного життя людства. Саме тут виникли різні системи писемності — клинопис, ієрогліфи тощо. Було покладено початок науковим знанням у царині астрономи, математики, медицини, філософії, створена художня література, знайшли рішення цілого ряду принципових питань архітектури, скульптури, живопису, декоративно-ужиткового мистецтва. Центральною фігурою в мистецтві Стародавнього Сходу став образ людини.

Цивілізації Стародавнього Сходу зробили величезний внесок до світової культури. Це були перші кроки на шляху до опанування та осмислення навколишнього світуі усвідомлення свого місця в ньому.