3. Методи дослідження пп. Основні підходи до опису матеріалу пп.

Методи ПП поділяються на:

1) емпіричні до яких відносимо: описово-споглядальні (безпосереднє спостереження і опис педагогічних фактів, анкетування, опитування, вивчення освітніх документацій, статистичний (пов'язаний з обробкою даних), історичний (передбачає вивчення історичних коренів педагогічних явищ).

2) теоретичні методи: аналітичні (аналіз, синтез, узагальнення), матричний метод (за Жульєном – розміщення матеріалу в таблицях), метод порівняння (найважливіший метод, який використовується в порівняльній педагогіці).

4. Пп як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників.

Як навчальна дисципліна порівняльна педагогіка відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутнього вчителя: розширенні наукового і загальнокультурного світогляду; зростанні професійної ерудиції та компетентності; зміцненні педагогічних поглядів і переконань; розвитку інтелектуальних умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати факти, події, процеси; глибокому осмисленні актуальних вітчизняних і міжнародних педагогічних проблем. У підготовці фахівців з іноземної філології курс порівняльної педагогіки значно розширює знання про краї­ни, мови яких вивчаються, відкриває додаткові можливості для ознайомлення зі спеціальною літературою, термінологією.

У більшості високо розвинутих країн в університетах працюють кафедри порівняльної педагогіки, члени яких займаються не лише підготовкою студентів, але й компаративістськими дослідженнями. Існують такі способи викладання ПП: 1) як самостійний навчальний курс (30-60 годин); 2) як підрозділ споріднених наук (педагогіки, філософії освіти, соціології освіти); 3) як елективний навчальний курс (за вибором студента).

5. Історико-культурні і освітні традиції зарубіжних країн.

Факторами, що зумовлюються особливостями системи освіти є: 1) історико-культурні і освітні; 2) соціально-економічні; 3) інформаційні; 4) політичні; 5) етнічні; 6) релігійні.

Кожна національна система освіти пройшла певний історико-культурний освітній шлях, який включає:

1) Появу писемності і рахунку( 8-10 тис років тому з’являється піктографічне письмо; 5-6 тис років тому з’являється ідеографічне письмо (поява рабовласницьких держав); в 2 тисячолітті нашої ери з’являється ідеографічне письмо (по складах); середина 2 тисячоліття до нашої ери – консонантно-звукове (алфавітне); на початку нашої ери літери почали позначати голосні і приголосні звуки; 6-7 століття – японське письмо.

2) Поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти) – 6-7 століття до н. е. – школи Греції; в 10 ст. в Україні з’являються перші школи.

3) Поява вищих шкіл та професійної підготовки.

4) Державний характер освіти.

5) Законодавчі закріплення і реалізація обов’язкової початкової освіти.

6) Законодавче закріплення ы реалізація обов’язкової загальної середньої освіти.

7) Професійна підготовка вчителів.