- •1. Політична думка давньокиївського періоду.
- •2. Іларіон «Слова про закон і благодать».
- •3. Політичні ідеї «Повісті минулих літ».
- •«Повчання» в.Мономаха.
- •5. «Слово о полку Ігоревім».Його соціально-політичний зміст.
- •6, 7, 8. Політична концепція Ст.Оріховського-Роксолана.
- •7. Проблема організації державної влади в політичній концепції Ст. Оріховського-Роксолана
- •8. Ст. Оріховський-Роксолан «Напучення королеві польському Сігізмунду-Августу».
- •9, Політичний зміст полемічної літератури.
- •10. Хр.Філалет «Апокрисис».
- •12. 'Соціально-політичний ідеал Івана Вишенського.
- •13. Особливості політичної організації Запорізького козацтва.
- •14. Політичні ідеї і. Виговського та ю. Немирича.
- •15. Політичні погляди і. Мазепи.
- •16. П.Орлик «Конституція»,
- •17. П.Орлик «Вивід прав України».
- •18, Політичні погляди я.Козельського.
- •19. Ідеал держави я. Козельського.
- •20. Проблема суспільного договору та природного стану людини в інтерпретації я. Козельського.
- •21, . Апологетика абсолютизму ф.Прокоповичем.
- •22. Проблема суспільного договору в трактуванні ф. Прокоповича.
- •23. Декабристський рух і масонство в Україні на початку хіх ст.
- •24. Політичний зміст «Історії Русів».
- •25. Кирило-Мефодіївське Товариство.
- •26. «Книги буття українського народу».
- •27. М.Гулак - «Юридичний побут поморських слов'ян».
- •28. Проекти Конституції г.Андрузського.
- •29,30. Політичні погляди м.Костомарова.
- •31. М.Костомаров «Дві руські народності».
- •32. Політичний світогляд т.Шевченка.
- •33. Еволюція політичних поглядів п.Куліша.
- •34. Політична концепція м.Драгоманова
- •35. М.Драгоманов «Рай і поступ».
- •36. Національне питання в трактуванні м.Драгоманова.
- •37. Національне питання в трактуванні м. Дрогоманова.
- •38. М. Драгоманов «Чудацькі думки про українську національну справу».
- •39. Політичний ідеал с. Подолинського.
- •40. О терлецький
- •41 Галичина 19ст
- •42, 43. Політична доктрина ю.Бачкнського.
- •44, 45. Політична концепція і.Франка.
- •46. І.Франко про національне питання.
- •47. І. Франко «Що таке поступ?»
- •48. Оцінка Франком основних сучасних йому політичних доктрин.
- •49. І. Франко «За межею можливого».
- •80, 81. Геополітична концепція с. Рудницького.
- •83, 84. Геополітична концепція ю.Липи.
- •§1. Микола Міхновський — романтик української ідеї
- •§2. Головні ідеї чинного націоналізму Дмитра Донцова
- •§3. Чинний націоналізм як ідеологічне підґрунтя оун
- •§4. «Націократична держава» Миколи Сціборського
- •§5. Трансформації «інтеґрального» націоналізму
- •87. Ідея українського месіанізму.
- •88. Соціалістична течія в історії політичної думки в Україні. Грушевський
- •89. Радикально-націоналістичний напрямок в українській політичній думці.
- •90. Український консерватизм.
26. «Книги буття українського народу».
Євангельський демократизм, звернення до глибинних теоретичних основ ранньохристиянської соціально-політичної доктрини є вихідним пунктом теоретичної побудови М. Костомарова. Він підкреслює, що Бог є один і він один є цар неба і землі. Всі соціально-політичні негаразди, які виявляються в суспільному розвитку є, на думку автора "Книг буття..." наслідком того, що люди відступають від істинної віри та істинного Бога і піддаються впливові лукавого.
Будуючи власну історіософську концепцію світової історії автор "Книг буття..." розглядає її як процес усвідомлення народами Божої благодаті, квінтесенцією якої є усвідомлення ідеї свободи, братерства та рівності всіх людей, що прийняли Христове вчення. Світова історія - це поле боротьби добра і зла, Бога і диявола, рівності і нерівності, свободи і рабства. Розгортається ж вона через певні етапи, на кожному з яких носієм загально світового начала виступають певні народи.
Першими історичними народами, вважає М. Костомаров, були євреї та греки, які, втім, не змогли в повній мірі скористатись наданим їм історичним шансом.
Наслідком такого невміння євреїв та греків скористатись своїм історичним шансом стало те, що перші втратили свою державу і були розсіяні по світу, а другі попали в залежність від македонян, а потім до римлян. Римська імперія була втіленням справжньої несвободи, відзначає М. Костомаров, і для того, щоб вказати людям знов вірний шлях, послав до них Господь свого сина Ісуса.
За осягненням людьми Христової істини повинна була наступити свобода.
М. Костомаров підкреслює, що Україна постійно прагла до рівноправного союзу з іншими слов'янськими народами не для панування над іншими, а для створення умов, що дадуть можливість всім вільно і рівно розвиватись, не посту па ючись власною національною ідентичністю.
Українці повинні стати ядром майбутнього слов'янського об'єднання саме тому, шо не піддались омані владоможців. Для них характерним є не-сприйняття державної влади як такої і тому жоден справжній українець не хотів стати паном. Україна змогла зберегтися у важких умовах саме завдяки тому, що не зрадила справжнім цінностям християнської моралі.
Костомаров чи не вперше в українській політичній думці сформував тезу про безелітнІсть української нації, як її визначальну особливість. Констатуючи історичний факт того, що українці протягом своєї історії неодноразово втрачали власну політичну еліту, М. Костомаров не робить з цього трагічних висновків, навпаки, на цьому грунтується його оптимізм щодо історичної перспективи України і українців.
Україні достатньо прагнення до національного звільнення для того, щоб боротись за звільнення всіх слов'янських народів. Основою цього є висока релігійність українців, їх традиційне несприйняття держави як форми панування одних людей над іншими, стійкі традиції громадського самоуправління та постійне прагнення до свободи. Визволення України можливе лише в межах створення загальнослов'янської федерації незалежних національних республік, що базуватиметься на принципах християнської моралі, свободи і рівності. Але ініціатором і головною рушійною силою створення такої федерації повинна стати саме Україна.
Тому автор "Книг буття..." як політичний ідеал розвитку України і людства в майбутньому пропонує "народоправство", як протилежність традиційній державі.