23. Декабристський рух і масонство в Україні на початку хіх ст.

Декабристський рух в Російській імперії виник як результат проник­нення на територію держави ідей Великої французької революції. Воно ста­ло масовим після перемоги Росії у війні 1812 року та практичним знайомст­вом молодих представників офіцерського корпусу імперії і реаліями життя в Західній Європі, її політичними і світоглядними традиціями.

Україна, поряд з Санкт-Петербургом, стала одним з основних центрів руху декабристів: тут виникли і діяли дві досить потужні таємні організації – "Південне товариство" і товариство "Об'єднаних слов'ян", які напередодні повстання злилися. Створена П. Пестелем "Руська правда", як програмний до­кумент, виражала чотири основні завдання революційної боротьби: звільнення селян від кріпосної залежності, ліквідацію самодержавної монархії, запрова­дження республіканського ладу, скасування станового поділу та привілеїв.

П. Пестель притримувався такого погляду на національне питання об­ґрунтовуючи свою позицію тим, шо Україна поряд з Фінляндією, Естляндією, Ліфляндією, Курляндією, Білорусією, Грузією та іншими країнами і на­родами ніколи "не могла і не може" користуватись державною самостійніс­тю, тому шо завжди належала чи то до Росії, чи то до "іншої сильної держа­ви".

Оцінюючи в цілому вплив декабристського руху, його республікансь­ких і демократичних прагнень на розвиток української політичної думки Я. Оршан звертав увагу на те, шо "Ці ідеї мусіли також торкнутися сфери української політичної думки і принесли з собою тут на тлі поневоленої на ції здебільшого найбільш трагічні наслідки.

Незважаючи на ігнорування в цілому українського питання, відвернення багатьох молодих українців гаслами "братерства" від завдань здобуття державно-політичної самостійності для власної нації, декабристський рух зіграв і певну позитивну роль. Він проде­монстрував нагальну необхідність поєднання питань боротьби за власну державу з соціальним визволенням широких мас українського народу.

Декабристський рух свої лозунги та організаційно-конспіративні за­соби запозичив багато в чому ще в однієї таємної організації, що була широ­ко розгорнута в Україні в першій половині XIX ст. – масонів.

Масонство, що було одним з потужних загальноєвропейських рухів, почало проникати в Україну, як і на територію всієї Російської імперії в ці­лому, ще в кінці XVIII сторіччя. Перша відома ложа виникла 1784 року в Києві в середовищі офіцерів, вихідців із Західної Європи, що знаходились на російській службі та близьких до них місцевих представників російського та українського дворянства.

Масонське вчення виявилось доволі популярним, набувши піднесен­ня після дозволу Олександром І у 1810 році діяльності лож, і на початку XIX сторіччя масонські ложі вже існували у Харкові, Одесі, Кременчуці, Жито­мирі, Полтаві та в інших містах.

У програмному Документі цієї організації – "Катехізисі" – за деякими свідченнями, йшлося про необхідність відокремлення України від Росії. Одним з головних за­вдань товариства проголошувалось формування української державності.

Характеризуючи масонський рух в Україні та його влив на політичні процеси, В. Міяковський підкреслював, що "Масонство відкидало церковність зовнішню, а стреміло до "духовного християнства", будувало "внутрішню церк­ву" і ставило перед людьми загальнолюдські ідеали правди, добра, любови, справедливости і братерства. Певні віллами масонства йшли далі морального поборювання зла і доходили до певних політичних ідеалів. В одному з масонсь­ких документів першого десятиріччя XIX віку "СповІдашія віри франкмасо­нів" є вже ідеї, що 'їх спопуляризувала Велика французька революція і які бу­ли підняті декабристами і передані кирило-мефодіївцям".