2.4.Система удобрення в сівозміні

Система удобрення в сівозміні — це багаторічний план, розрахований на

ротацію сівозміни, використання органічних, мінеральних та інших добрив,

у якому передбачаються норми добрив, і способи внесення залежно від

запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від

чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив,

ґрунтово-кліматичних та інших умов.

Система удобрення є складовою комплексу організаційно-господарських та

агротехнічних заходів щодо раціонального застосування добрив у

господарстві. Система використання добрив у господарстві включає такі

заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і

його застосування на добрива (виготовлення компостів); заготівля і

зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив і

організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз

органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених норм;

механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і

мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і

посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів

щодо здійснення системи використання добрив тощо.

При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно

враховувати такі основні принципи:

Народногосподарське значення культури. У системі застосування добрив,

розробленої відповідно до конкретних умов господарства, особлива увага

повинна бути приділена культурам, які мають велике народногосподарське

значення. Важливо забезпечити добривами ті культури, ареал

розповсюдження яких обмежений ґрунтово-кліматичними умовами, найбільш

придатними для їх вирощування (цукровий буряк, картопля, соняшник, ріпак

тощо).

2.5.Сорти і гібриди овочевих рослин

Сортом називається строго певна форма культурної плодової або ягідної рослини, що володіє сукупністю стійких хазяйновито коштовних ознак і використовувана людиною як засіб сільськогосподарського виробництва.

Властивому сорту хазяйновито коштовні ознаки є результатом тривалої й цілеспрямованої роботи селекціонерів, а оскільки ці ознаки дуже глибоко закріплені, вибираючи сорт, ви, по суті, орієнтуєтеся на певні якості рослин. На практиці ж вибір сорту - це завжди свого роду компроміс між вашими бажаннями (урожайність, смак плодів, зовнішній вигляд рослин, особливі властивості начебто підвищеного змісту вітаміну З або інших корисних речовин і т.п.) і можливостями даної культури.

Зокрема, мова йде про стійкість сорту до несприятливих кліматичних і ґрунтових факторів, включаючи зимостійкість для північних регіонів і жаростійкість - для південних, а також до висвітлення, ґрунтам, шкідникам і хворобам (адже якщо сорт до ділянки або ж ділянка до вимог даного сорту не підходять, одержати бажане буде вкрай проблематично).

Саме заради досягнення тих або інших цілей городника варто вибирати сорту з бажаними якостями не серед усього їхніх асортиментів, у деяких культур воістину величезного, а серед місцевих сортів (як у вузькому змісті цього слова, так і в значенні "районированные для даної місцевості"), якщо такі існують. Для багатьох видів культурних рослин ця вимога є не тельки основним, але і єдиним.

Інше загальне правило звучить так: щоб продукція даного овочу або плодової рослини могла бути присутнім на вашім столі максимально довго, на ділянці варто вирощувати відразу кілька сортів з різним строком дозрівання - один ранній, один среднеспелый і один пізній (найбільше лежкий, для зимового зберігання). Проте крім цих загальних для всіх культур правил вибору підходящих сортів у багатьох випадках існують і більше частки, пов'язані з конкретними видами рослин і їх особливостями