43. Обчислення процесуальних строків.

Залежно від способу визначення всі процесуальні строки (вста­новлені і законом, і судом) можна поділити на такі, що визначаються:

1) конкретною календарною датою.

2) проміжком часу. Відповідно до положень ст. 68 ЦПК Украї­ни ці строки обчислюються роками, місяцями і днями

3) вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Взагалі, подія - це різновид юридичних фактів, які виникають незалежно від волі суб'єктів правовідносин.

Відповідно до ст. 69 ЦПК України, за загальним правилом, пе­ребіг процесуального строку, який визначається проміжком часу, а також такого, початок якого залежить від відповідної події, почи­нається з наступного дня відповідно:

1. або після конкретної календарної дати.

2. або після настання зазначеної події.

Для початку перебігу процесуального строку не має значення припадає його перший день на робочий чи на неробочий день.

Якщо початок процесуального строку припадає на вихідний, свят­ковий або інший неробочий день, то він все одно починає обчис­люватися із цього дня, а не з найближчого робочого.

Отже, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне чис­ло останнього місяця строку.

Однак може трапитися, що у місяці, на який припадає закінчення строку, немає відповідного числа (наприклад, процесуальний строк повинен закінчитися 31 квітня, а у цьому місяці тільки 30 днів). У такому разі строк закінчується в останній день цього місяця, тобто 28 (29) лютого, 30 квітня, червня, вересня або листопада.

Строк, який обчислюється днями, закінчується через відповідну кількість днів, тобто у цьому разі не передбачено спеціальних пра­вил визначення останнього дня строку і потрібно рахувати кален­дарні дні.

Процесуальний строк перебігає безперервно, із зарахуванням усіх неробочих днів. Однак, коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем стро­ку є перший після нього робочий день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодав­ством, визначається графіком роботи підприємства, установи, ор­ганізації, погодженим з виборним органом первинної профспілко­вої організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із за­гальним вихідним днем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України святковими днями є: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христо­ве; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалеж­ності України.

Робота також не провадиться у дні релігійних свят, тобто іншими неробочими днями є: один день (неділя) - Пасха (Велик­день); один день (неділя) - Трійця (ч. 2 ст. 73 Кодексу законів про працю України).

Отже, у разі, коли закінчення строку припадає, наприклад, на 1 травня (як зазначалося вище, 1 і 2 травня є святковими днями), то останнім днем строку є 3 травня, однак якщо цей день не є та­кож неробочим.

Деякі процесуальні дії можуть або мають бути вчинені у строк, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче на­стати. Відповідно до ч. 4 ст. 70 ЦПК України перебіг такого про­цесуального строку закінчується наступного дня після настання відповідної події.

За загальним правилом, останній день процесуального строку триває до 24-ї години.

Процесуальні строки встановлюються законом або судом для використання особою наданого їй права на вчинення певної про­цесуальної дії чи для виконання покладеного на неї обов'язку. У зв'язку із цим наслідки пропущення процесуальних строків зале­жать від того, для здійснення права чи для виконання обов'язку їх було встановлено.

Якщо процесуальний строк встановлено для виконання обо­в'язку, то з пропущенням строку особа не звільняється від його виконання. Крім того, ця особа може бути притягнена до відпові­дальності або для неї можуть настати інші несприятливі наслідки.

Із закінченням же строку, встановленого для вчинення проце­суальної дії за розсудом самої особи (незалежно від того, встано­влений він законом або судом), втрачається право на її вчинення (наприклад, на подання апеляційної скарги, на приєднання до неї).

У разі пропущення процесуального строку для осіб настають несприятливі наслідки, а саме:

1. вони втрачають право на вчинення процесуальних дій;

2. у встановлених законом випадках до них можуть бути засто­совані визначені законом санкції.