5. Поняття та предмет аграрного права України.

Предмет аграрного права є певне коло однорідних суспільних відносин, які підлягають правовому регулювання.Предмет АП виступають суспільні аграрні відносини( членські, земельні, майнові, трудові, організаційно управлінські та відноснини соціального розвитку села).

Всі ці відносини об’єднуються за родовою ознакою, а саме пов’язані із виробництвом, переробкою і реалізацією сільгосп продукції з метою забезпечення продовольчої безпеки держави.Аграрні земельні відносини виникають, реалізовується щодо земель сільгосп призначення

Земля в АП є не лише просторовим базисом формування і функціонування продуктових сил, а і засобом праці( як знаряддя праці твк і предмет праці)Знаряддям праці земля є тоді, коли здійснюється сільгосп діяльність( н-д, вирощування рослинницької продукції, вирощування тваринницьких комплексів).

Предметом праці земля вважається тоді, коли трудова активність спрямовується безпосередньо на обробіток землі. Земля є незношуваним та само відтворюваним засобом виробництва у сільському господарстві.Земля –це грунт , грунт складається з гумусу , що вміщує поживні речовини, що забезпечує ріст культ рослин. Ґрунтоутворення є об’єктивним природним процесом, який не залежить від волі людини. Один см грунту утворюється протягом ста року, 1 м грунту утворюється 10 тис років. Не аючи впливу на формування природної родючості грунтів людина може підвищувати або знижувати вміст поживних речовин у грунті за рахунок штучних факторів своєї діяльності.

Аграрні майнові відносини , які опосередковують процес виробництва сільгосп продукції, створюючи його матеріальну основу. Аграрні майнові відносини забезпечують створення майнової основи господарювання, формуючи ознаку майнової відокремленості сільгосп підприємств товаровиробників. Відокремлене майно об’єднується у єдиний майновий комплекс зв’язаний технологічними зв’язками за допомогою якого стає можливою сільгосп діяльність

.Аграрні трудові відносини мають своїм об’єктом сільгосп працю. Яка спрямована на виробництво продукції сільського господарства. Особливість аграрних трудових відносин полягає у специфічному поєднанні трудових ресурсів із засобами праці, на це впливають соціальні умови виховання майбутніх сільгосп товаровиробників, працівників сільгосп та побут , в якому зростають ці особи.

Аграрні організаційно- управлінські відносини забезпечують оптимізацію процесу сільгосп виробництва за рахунок визначення і усунення неефективних дій у процесі здійснення сільгосп діяльності, підвищуючи на цій основі продуктивність праці та ефективність виробництва

.Аграрні відносини соціального розвитку села забезпечують зростання якості життя сільського населення у сферах , побуту, освіти, оз, фіз. Культури і побуту ту, культ і мистецтва, а також розвитку сіл ериторії. До соц сфери села : сфера житлово-комунального госп, включаючи благоустрій сільських територій, охорони здоровя , народної освіти, культура і мистецтва

.Аграрні членські відносини – це вже реалізовані чітко окреслені майнові, трудові та організаційно-управлінські права та обов’язки члена сільгосп підприємства чи особистого селянського госп. Членські відносини виникають у колективних сільгосп підприємствах, фермерських гос, сільгосп виробничих та обслуговуючих кооперативах, а також у особистих селянських госп( без утворення юридичної особи)

Аграрні правовідносини за іншою класиф. Попередня була предметноюАП:

1.Внутрішні( господарські).Виникають між сільгосп виробником та його членами та працівниками. Поділяють на членські, земельні, майнові, трудові і організаційно – управлінські.

2.Зовнішні – це сукупність правовідносин , які виникають між сільгосп товаровиробниками, іншими юр і фіз. Особами з приводу земельних, майнових, фінансових , організаційно – управлінських питань.Ярчук окремо виділяє таку групу відносин як легалізаційні АВ – виникають у зв’язку із заснуванням та визначенням правового статусу суб’єктів аграрного підприємництва всіх форм власності.

предмет аграрного права України можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, і майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб'єктами сільськогосподарської виробничої та пов'язаної з нею іншої діяльності.

6. Принципи аграрного права України.

Принципи АП це основні засади, на яких ґрунтуються механізм правового регулювання аграрних відносин. Вони дозволяють розробити і запровадити механізми правового регулювання( відповідний нормативний масив). Принципи дозволяють застосовувати аналогії.Принципи:

1.Принцип забезпечення потреб населення безпечною та якісною сільськогосподарською продукцією. Реалізація зазначеного принципу дозволяє забезпечити відтворення повноцінного генофонду українського населення, зниження загального рівня захворюваності населення, формування продовольчого суверенітету держави, досягнення уніфікації механізму нормативно правового регулювання з відповідними стандартами ЄС та країн членів СОТ.

2.Принцип забезпечення продовольчої безпеки держави. Продовольча безпека держави – такий стан економіки, при якому гарантується фізична доступність продукції для всього населення у кількості необхідній для здорового життя.

3.Принцип урахування особливостей сільгосп діяльності, а смае особливість сільгосп діяльності проявляється у наступному6 а) сільгосп діяльність виступає не об’єктом, а матеріальним змістом аграрних трудових відносин, б) джерелом вмнмкнення цієї діяльності є сусп потреби у продуктах харчування та сировини для пром , В) сільгос діяльн здійснюється за рахунок специфічного ресурсного потенціалу, г) сільгосп діяльність складається із сукупності окремих діяй всіх працівників сільгосп товаровиробників, які спрямовані на одержання. Переробку і реалізацію сільгосп,д) сільгосп здійснюється за допомогою специфічних засобів виробництва, е) метою сільгосп діяльності є виробництва, переробка і реалізація сільгосп продукції

4.Принцип вільного обрання селянином форм і напрямів сільгосп діяльності(принцип конституції)

5.Забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин6.Підвищення ефективності держ регулювання аграрного сектору економіки. Держ регулювання включає в себе комплекс заходів щодо здійснення моніторингу стану виробництва сільгосп продукції , прогнозування її обсягів, державного контролю та державної підтримки, як безпосередніх товаровиробників так і наукових розробок як основи інноваційного розвитку сільгосп.

7.Принцип забезпечення інноваційного розвитку сільгосп – передбачає запровадження нових технологій. ЗУ « про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в україні» 16.10.2003( ПОДИВИТИСЬ!!!!!

)8. Принцип пріоритетності соціального розвитку села.

9. Принцип екологізації сільського госп, спрямований на виробницто сільгос продукції без застосування широкого спектру токсичних речовин хімічного і біологічного походження.

10. Приорітет гарантованості захисту прав сільгосп товаровиробників

11. Принцип постійного удосконалення механізму правового регулювання аграрних відносин( земельне право, аграрне право)

12.Принцип запозичення позитивного досвіду правового регулювання аграрних відносин зарубіжних країн( Протокол вступу України до СОТ ЗУ від 10 квітня 2008 року)

7. Методи в аграрному праві України.

В аграрному праві є елементи методів тих галузей права, певні складові яких у спеціалізованій формі увійшли до змісту цієї комплексної галузі права. Сучасним аграрним земельним відносинам, що базуються переважно на засадах приватної земельної власності, і складаються в ході організації виробництва сільськогосподарської продукції різ ними аграрними суб'єктами, замість характерного раніше методу імперативного державного впливу найбільш відповідним є метод диспозитивного впливу на поведінку цих суб'єктів, тобто надання їм можливості вільно й самостійно регулювати свої взаємовідносини у встановлених межах. Ринкові економічні засади в АПК істотно впливають на активізацію методу юридичної рівності сторін у майнових аграрних відносинах. Це не зменшує протекціоністської ролі держави в забезпеченні гарантованості прав аграрних суб'єктів і надання їм державної допомоги в складних природних умовах господарювання. З економічними та демократичними засадами діяльності сучасних аграрних суб'єктів пов'язане поширення методу локальної правотворчості. Іноді це означає не так зменшення централізованого правового регулювання, як наявність прогалин в аграрному законодавстві (наприклад, стосовно регламентації земельних відносин у сільськогосподарських кооперативах). Метод поєднання імперативних і рекомендаційних норм у сучасних аграрних відносинах має правомірну тенденцію до посилення елементів рекомендаційності в їх регламентації.

Найважливішим серед методів державного регулювання сільського господарства є: переконання, дозволяння, метод прямих вказівок, адміністративний, економічний, метод рекомендацій. Метод переконання становить комплекс виховних, роз'яснювальних і заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості й дисципліни, сумлінного виконання та дотримання соціальних і технічних норм. Це — виховна робота, що сприяє поглибленню працівниками власного досвіду, поширенню досягнень науки й техніки, підвищенню правової культури, моральне й матеріальне заохочування працівників. Метод дозволяння — посилення самостійності в діяльності господарств, значне підвищення кваліфікованості кадрів, зростання активності сільськогосподарських виробників в управлінні виробництвом. Застосовуючи метод дозволу, державні органи надають право сільськогосподарським підприємствам самим вирішувати те чи інше питання. Метод прямих вказівок полягає у підготовці актів, в яких визначається конкретне поводження, що не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб'єкт у своїй господарсько-виробничій діяльності. Метод прямих вказівок, застосовуваний державними органами щодо сільськогосподарських підприємств, має сприяти тому, щоб їхня діяльність відповідала загальнодержавним інтересам. Однак при цьому не повинно бути втручання в організаторську діяльність внутрішньогосподарських органів. Метод рекомендацій полягає в тому, що державні органи пропонують той чи інший варіант рішення, а господарства самі визначають його прийнятність. Рекомендації, на відміну від обов'язкових розпоряджень, виконуються на принципово нових засадах внаслідок своєї авторитетності й наукової обґрунтованості.

Особливість рекомендаційної норми полягає в тому, що вона не має обов'язкового характеру. Адміністративний і економічний методи є основними в діяльності державних органів, що регулюють сільське господарство. Вони взаємозумовлені й доповнюють один одного. Адміністративні методи державного регулювання — способи і прийоми впливу на керуючу й керовану системи, їх окремі елементи із використанням відносин субпідрядності. Особливість цих методів полягає в тому, що за їх допомогою здійснюється прямий вплив на керований об'єкт; визначаються найближчі завдання останнього, порядок і терміни їх виконання, ресурси й умови роботи керованого об'єкта. Економічними методами можна вважати таку сукупність засобів впливу, яка грунтується на застосуванні системи економічних стимулів (оплата праці, преміювання, ціна, собівартість, госпрозрахунок, прибуток, рентабельність, кредит тощо), які сприяють матеріальній зацікавленості й передбачають матеріальну відповідальність управлінських працівників і колективів. Методом державного регулювання сільського господарства є й ціноутворення. Міністерство фінансів України розробляє і доводить до сільськогосподарських товаровиробників орієнтовні закупівельні ціни і порядок закупівель та розрахунків за зерно й іншу продукцію щорічно.

8. Система і структура аграрного права України.

Система галузі права — це закономірно послідовна, повна і внутрішньо узгоджена сукупність складових, основу якої становить правовий інститут. Вона значною мірою зумовлена принципами права.

аграрне право України — це комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права, яка історично склалася і являє собою повноцінну систему аграрно-правових інститутів. Саме їх наявність як головної внутрішньогалузевої сукупності норм правової спільності є підтвердженням існування окремої самостійної галузі права.

Для аграрного права характерна наявність, насамперед, комплексних правових інститутів.

1. інститут права власності на землю

2. паювання земель. Він був законодавчо започаткований ЗК 1992 р.

3. інститут оренди земель сільськогосподарського призначення

4. інститут сільськогосподарської кооперації. Закону СРСР від 25 червня 1988 р. "Про кооперацію в СРСР", а згодом на засадах спеціалізованого Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію. розвиток і деяких інших організаційно-правових форм ведення сільськогосподарського виробництва: особистих селянських господарств, приватних аграрних підприємств, сільськогосподарських товариств, а також державних сільськогосподарських підприємств

5. інститут фермерського господарства.

6. пріоритетного соціального розвитку села. Він був започаткований ще 1990 р. прийняттям спеціального Закону УРСР "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві

7. інститут гарантування прав селянина як громадянина й як працівника сільського господарства

8. нститут аграрного права — приватизація та паювання майна в агропромисловому комплексі України. Особливості приватизації майна в АПК передбачені спеціальними актами аграрного законодавства: Законом України від 10 липня 1996 р. "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Указом Президента України від 27 серпня 2002 р. № 774/2002 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення"

  Система аграрного права як навчальна дисципліна передбачає послідовну наявність 3 складових, якими є:    1) загальна частина- вихідні загальнотеоретичні теми, як: предмет аграрного права, його принципи й система, джерела аграрного права, їх поняття та класифікація; аграрні правовідносини (поняття, види, особливості, класифікація); державне регулювання сільського господарства (зміст, форми, система державних органів тощо); правове становище різних аграрних суб'єктів (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств); особливості реформування аграрних відносин тощо.    2) особлива частина- розкриття особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення, які є основним засобом виробництва, базою для виробничої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних суб'єктів. розкриваються головні напрями діяльності аграрних суб'єктів, їх земельні, трудові, майнові, договірні, фінансові та інші відносини, а також відповідальність за порушення аграрного законодавства України    3) спеціальна частина.- містить характеристику аграрного права зарубіжних країн і правове регулювання земельної та аграрної реформи в цих країнах.