13. Поняття про біологічні ритми людини. Ендогенні та екзогенні біоритми. Явище десинхронозу.

Біоритми – ритмічна діяльність органів і систем людини. Це одна із форм адаптації, яка закріплена генетично. Біоритмологія- наука про біоритми- закономіроності і чергування біологічних процесів в тваринних і рослинних організмах. Еволюційне виникнення біоритмів пов”язане з циклами обертання Землі навколо своєї осі на навколо Сонця. За певними ритмами протікають і фізіологічні процеси в організмі людини, вони мають порядок, який вимірюється секундами, хвилинами, голдинами, добами, місяцями, роками. Одним із розділів біоримології є хроногігієна – наука про режим рухової активності і відпочинку. Основним завданням цієї науки є обгрунтування оптитмального режиму навантажень ( фізичних і розумових) та відпочинку.

У людини особливо виражений циркадний (добовий цикл), як наслідок сінхронізації з циклом обертання Землі навколо своєї осі. У ці періоди змунюється функціонування систем організму.

Види біоритмів:

30' – високі; 30' – 1тиждень (добовий ритм); 1 тиждень – 1 рік (річний ритм)

Вченими встановлені півторагодинні ритми активності фаз сну і неспання. В період сна через 90-100 хв чергуються фази “повільного” і “швидкого” сну. У фазі швидкого сну підвищується активність внутрішніх органів, змінюються біопотенціали мозку, виникають сновидіння. В час неспання через кожні 90 хв відмічається підвищення творчої активності, емоціонального тонусу і працездатності. В наступні 90 хв з”являється в”ялість, легка сонливість, знижується розумова і фізична працездатність.

Працездатність і активність метаболічних систем організму у продовж доби :

4-6 годин– заторможення усіх процесів метаболізму

10 годин – найбільша працездатність,

11годин – людина найбільше підвержена стресам

12-13г. – найбільш сприятливі години для прийняття їжі

16 год. – контрольна година на адаптаційні можливості людини

17-20г. – найкраще засвоюються ліки

після 21 – не їсти (їжа затримується у шлунку 4 години)

22-24г. – найоптитмальніші години для початку сну

Асінхроноз – збій біоритму. ДЕСИНХРОНОЗ - (от лат. de- - приставка, означающая удаление, и греч. synchronos - одновременный), изменение различных физиологических и психических функций организма в результате нарушения суточных ритмов его функциональных систем.

14. Формування культури здоров’я як соціальна, особистісна та педагогічна проблема.

Необхідно звернути увагу , що структурні компоненти культури здоров’я особистості : соціальне, психічне, фізичне, духовне здоров’я, знаходиться в тісній взаємодії , між ними існує корекція. Прикладом може бути особистість, яка багато часу приділяє своєму фізичному розвитку, що не може не вплинути на її психічний розвиток. Слід зазначити , що даний вплив може бути, як позитивний так і негативний.

На наш погляд, функціональні компоненти культури здоров’я особистості необхідно поділяти на компоненти внутрішнього і зовнішнього функціонування.

До компонентів внутрішнього формування культури здоров’я особистості ми відносимо:

Афективний компонент – він відображає емоційний стан особистості.

Ціннісний компонент – включає особливе ставлення особистості до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Мотиваційний компонент – об’єднує сукупність чинників, які зумовлюють здорову поведінку особистості та спонукають її до фізичного благополуччя.

Поведінковий компонент – відображає взаємодію особистості з оточуючим середовищем, що має зовнішні та внутрішні детермінанти. Складають з умінь та навичок , гармонійний розвиток всіх її складових (психічної, соціальної, фізичної та духовної сфер. Забезпечує формування здорової поведінки здорового способу та стилю життя).

До компонентів зовнішнього формування культури здоров’я особистості ми відносимо:

Інформаційний компонент – забезпечує особистість інформацією, сприяє засвоєнню основних принципів, умов та засобів збереження та зміцнення здоров’я.

Захисний компонент – забезпечує благо приємний психоемоційний стан особистості та сприятливі умови існування.

Розвиваючий компонент – спрямований на гармонійний розвиток усіх складових людської особистості, сприяє формуванню фізичного, психічного, соціального, духовного здоров’я.

Індивідуальний компонент – забезпечує збереження своєї унікальності , самоповаги, почуття власної гідності.

Слід зазначити, що при розгляді функціональних компонентів культури здоров’я (розумій здоровий спосіб життя) особистості нами були виділені зовнішні функціональні компоненти особистості першого рівня, що мають два або більше зв’язків з визначеними вище внутрішніми компонентами культури здоров’я особистості.