Розділ 3. Аналіз та проблеми досягнення макроекономічної рівноваги в україні за умов кризи
3.1. Роль інвестицій і аналіз їх стану в Україні
Під інвестиціями прийнято розуміти використання заощаджень з метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. До складу інвестицій входять усі витрати на придбання машин і обладнання, проведення усіх будівельно-монтажних робіт і зміна запасів. Рух цінних паперів (купівля-продаж державних облігацій) до інвестицій прямого відношення не має і означає тільки передачу з рук в руки титулу власності на вже існуючі активи. Здійснення інвестицій безпосередньо пов'язане з товарним ринком, тоді як купівля-продаж облігацій – з ринком цінних паперів. При цьому інвестиції виявляють не однаковий вплив на ринок благ в короткостроковому і довгостроковому періодах. В результаті інвестування в короткостроковому періоді на ринку благ збільшується тільки попит. Обсяг пропозиції залишається незмінним, бо об'єкти, що будуються, ще не дадуть віддачі у вигляді продукції та послуг. У довгостроковому ж періоді під впливом інвестицій на ринку благ буде змінюватись як попит, так і пропозиція.
Інвестиції утворюють поряд із споживчим попитом другу складову сукупного попиту. При цьому заощадження та інвестиції впливають на обсяг ефективного попиту в прямо протилежних напрямках: заощадження скорочують попит, а інвестиції його збільшують.
Рівень інвестицій істотно впливає на обсяг національного доходу суспільства, від його динаміки буде залежати безліч макропропорцій в національній економіці. Кейнсіанська теорія особливо підкреслює той факт, що рівень інвестицій та рівень заощаджень (тобто джерело або резервуар інвестицій) визначається багато в чому різними процесами і обставинами.
Інвестиції (капіталовкладення) в масштабах країни визначають процес розширеного відтворення. Будівництво нових підприємств, зведення житлових будинків, проведення доріг, а отже, і створення нових робочих місць, залежать від процесу інвестування або капіталоутворення.
Джерелом інвестицій є заощадження. Але проблема полягає в тому, що заощадження здійснюються одними господарюючими агентами, а інвестиції можуть здійснюватись зовсім іншими господарюючими суб'єктами.
Заощадження широких верств населення є джерелом інвестицій. Але ці особи не здійснюють капіталоутворення, пов'язаного з реальним приростом капітальних благ. Зрозуміло, джерелом інвестицій є і накопичення функціонуючих різноманітних фірм. Тут заощаджувач та інвестор співпадають. Однак роль заощаджень осіб найманої праці, які не є одночасно і підприємцями, досить значна, і неспівпадання процесів заощадження та інвестування внаслідок зазначених причин може приводити економіку до стану, що відхиляється від рівноваги.
Від яких же факторів залежать інвестиції? Відмітимо найбільш важливі з них.
По-перше, процес інвестування залежить від очікуваної норми прибутку, або рентабельності. передбачених капіталовкладень. Якщо ця рентабельність, па думку інвестора, занадто мала, то вкладення не будуть здійснюватись.
По-друге, інвестор при прийняти рішення завжди враховує альтернативні можливості капіталовкладень, і вирішальним тут буде рівень процентної ставки. Інвестор може вкласти гроші в будівництво нового заводу або фабрики, а може і розмістити свої грошові ресурси в банку. Якщо норма процента буде вищою очікуваної норми прибутку, то інвестиції не будуть здійснені, і, навпаки, якщо норма процента нижча очікуваної норми прибутку, підприємці будуть здійснювати проекти капіталовкладень [28, 79].
Графічно взаємозв'язок між нормою процента, інвестиціями і заощадженнями виглядає наступним чином. На рис. 3.1 представлена ілюстрація стану рівноваги між заощадженнями та інвестиціями: крива II – інвестиції; крива SS – заощадження; на осі ординат – значення норми процента r; на осі абсцис – заощадження та інвестиції.
Очевидно, що інвестиції – функція норми процента І = f(r), причому ця функція є спадною: чим вищий рівень процентної ставки, тим нижчий рівень інвестицій.
Заощадження також є функцією (але вже зростаючою) норми процента: S = S(r). Рівень процента, рівний r0, забезпечує рівність заощаджень та інвестицій в масштабі всієї економіки, рівні r1, r2 – відхилення від цього стану.
Рис. 3.1. Взаємозв'язок норми процента, інвестицій та заощаджень:
І – інвестиції; S – заощадження [26, 79]
Слід підкреслити, що такі функціональні зв'язки між рівнем процента і розмірами інвестицій та заощаджень описувались в працях теоретиків класичної школи. В кейнсіанській концепції інвестиції, як і у класиків, є функцією норми процента, а от заощадження, за Дж.Кейнсом, – це функція доходу: S = S(Y). В цьому пункті Дж.Кейнс розходився з А.Маршалом, який пов'язував розмір заощаджень з величиною процентної ставки.
Отже, інвестиції є функцією процентної ставки, а заощадження – функцією доходу. Цим сучасна кейнсіанська концепція підкреслює, що динаміка інвестицій і заощаджень визначається різноманітними факторами.
Інвестиції залежать від рівня оподаткування і взагалі податкового клімату в даній країні. Занадто високий рівень оподаткування не стимулює інвестиції, хоч питання про те, які ставки податку вважати високими або низькими, навряд чи може бути вирішене однозначно.
Інвестиційний процес реагує на темпи інфляційного знецінення грошей. В умовах галопуючої інфляції, коли калькуляція витрат є досить невизначеною, процеси реального капіталоутворення стають непривабливими, скоріше буде віддана перевага спекулятивним операціям.
Як вже відзначалось, важливими складовими сукупного попиту є споживання та інвестиції, причому на інвестиції значно впливають заощадження. Використовуючи графічний аналіз, спробуємо з'ясувати, чим відрізняється кейнсіанська інтерпретація І = S від теорій класиків, що розглядались вище.
Покажемо на осі абсцис рівень валового національного продукту ВНП, на осі ординат – заощадження та інвестиції (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Вплив заощаджень та інвестицій на обсяг ВНП [26, 80]
Припустимо, що інвестиції дорівнюють 20 млрд. гр. од. на рік незалежно від розміру ВНП. Оскільки величина інвестицій незмінна, то графік інвестицій прийме вигляд горизонтальної прямої, паралельної лінії ВНП. Тепер введемо сюди графік заощадження населення, представивши його у вигляді прямої лінії.
Цілком доречним є запитання: на якому рівні ВНП встановиться рівновага між II та SS? Графічний аналіз підказує, що графік заощаджень перетинає графік інвестицій в точці Е, де обсяг ВНП дорівнює ОМ. В точці Е – точці перетину двох графіків – заощадження та інвестиції дорівнюють один одному. Отже, це – точка рівноваги. Вона характеризує такий обсяг ВНП, при якому макроекономіка знаходиться в стані рівноваги. Чому рівноважний стан ВНП буде саме в точці Е, де інвестиції дорівнюють заощадженням? Коли рівноважний стан знаходиться в точці Е, то це означає, що населення буде робити заощадження в обсязі ЕМ, а фірми будуть інвестувати засоби в розмірі ЕМ.
Якщо заощадження населення будуть більші, тобто будуть переміщені в точку К, яка буде відповідати розміру ВНП = OM1, то настає ситуація, коли заощадження більші інвестицій. При такому рівні ВНП населення почне заощаджувати більше, ніж підприємства готові інвестувати. Фактично населення утримується від додаткового споживання. В результаті фірми знаходять на ринку значно менший попит на додаткову продукцію і вимушені накопичувати товарні запаси. Природно, це не буде стимулювати зростання виробництва та інвестицій. Виробництво починає скорочуватись, що викликає зниження ВНП і призводить його до зсуву ліворуч. Скорочується зайнятість населення, зменшуються заощадження. І це буде відбуватися до тих пір, доки не буде досягнуто рівноваги в точці Е, тоді тенденція до скорочення ВНП припиниться.
Якщо заощадження населення будуть меншими, тобто пересунуться в точку А, де розмір ВНП = ОМ2, то виникне стан, коли заощадження менші інвестицій. Тут населення заощаджує менше, але фірми готові інвестувати. Фактично йдеться про те, що населення, скорочуючи заощадження, пред'являє більший попит. Це стимулює фірми до нарощування обсягів виробництва, випуску додаткової продукції, що впливає на збільшення ВНП і зростання зайнятості. Доходи населення починають рости разом із зростанням ВНП, більшими стають і заощадження. І таке зростання буде йти доти, доки не буде досягнуто рівноваги в точці Е.
Отже, тільки в точці Е буде досягнуто такого розміру ВНП, який не призводить до коливань в макроекономічній системі, тобто тут не буде ані різкого розширення, ані різкого стиску системи, ані перевиробництва, ані недостачі товарів. Рівноважний стан заощаджень та інвестицій в точці Е буде визначати і оптимальний розмір ВНП [26, 82].
Оцінюючи динаміку інвестиційного процесу протягом останні трьох років, слід зазначити досягнення позитивних зрушень в Україні, зокрема спостерігається стійка тенденція до зростання інвестицій в основний капітал. Так, у 2000 році освоєно капітальних інвестицій на суму 23,6 млрд. грн. (114,4% до попереднього року), у 2001 році – 32,6 млрд. грн. (120,8%), у 2002 році – 37,2 млрд. грн. (108,9%), а у 2003 році обсяги інвестицій в основний капітал збільшилися ще на 31,3% та досягли понад 51 млрд. гривень (додаток 1, додаток 2) [5].
Зберігається тенденція спрямування достатніх обсягів інвестицій в основний капітал на придбання машин, обладнання, устаткування для новозбудованих об'єктів і для реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств. Так, у 2003 році у загальному обсязі інвестицій питома вага цих витрат становила 54,6% (у 1995 р. – 27,1%). На виконання будівельних і монтажних робіт використано 39,2%. освоєних коштів (у 1995 р. – 66,2%) [5].
Упродовж 2001-2003 pp. позитивна динаміка зростання обсягів інвестицій в основний капітал характерна для більшості видів економічної діяльності. У 2003 році характерною особливістю є високі темпи освоєння інвестицій соціальній сфері, Зокрема, значно зросли обсяги інвестицій, спрямованих в об'єкти відпочинку, розваг, культур спорту (на 91,3% порівняно з 2002 р.) та охорони здоров'я і соціальної допомоги (на 71,6%). Більше ніж на 25% збільшилися капітальні вкладення у житлове будівництво і становили 12,1 % усіх інвестицій [5].
Серед основних видів економічної діяльності більш активно освоювалися інвестиції підприємствами сфери послуг. Так, у 2003 році у порівнянні з 2002 роком підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту освоєно на 54,8% більше інвестицій в основний капітал, транспорту і зв'язку – на 40,5%. Приросту інвестицій досягнуто також підприємствами більшості видів промислової діяльності. Майже на 30% зросли обсяги інвестицій в цілому у розвиток підприємств обробної промисловості, у тому числі підприємств легкої промисловості (на 74,3%), з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (на 71,7%), інших неметалевих мінеральних виробів (на 58,3%), підприємств машинобудування (на 54,7 %), металургії та оброблення металу (на 41,7%1, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (на 28,5%) [5].
Як і у попередні роки найвагомішу частку (38,7%) усіх інвестицій в основний капітал освоєно промисловими підприємствами. При цьому 59,1% цих вкладень здійснено підприємствами обробної промисловості, серед яких найбільш інвестиційне привабливими залишаються підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (35,2% усіх вкладень в обробну промисловість). Більше п'ятої частини (20,1%) загального обсягу інвестицій в основний капітал спрямовано у розвиток підприємств транспорту і зв'язку [5].
Як показує аналіз структури інвестицій в основний капітал, залучених на оновлення основних фондів підприємств з усіх джерел фінансування, 62% інвестицій становлять власні кошти підприємств, які на третину формуються за рахунок амортизаційних відрахувань. Частка іноземного капіталу в оновленні основних фондів залишається мізерною (близько 6%), тоді як у Казахстані – близько третини, Естонії – понад 90% [5].
За період 2004-2005 роки очікується досягнення щорічного обсягу капітальних вкладень з усіх джерел фінансування на рівні: у 2004 році – 60,6 млрд. грн.; у 2005 році – 71,6 млрд. грн. [5]
В той же час приріст прямих іноземних інвестицій ще залишається незначним і не відповідає основним показникам, що характеризують українську економіку. Зокрема, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2004 р. становив 6657,6 млн. дол. (додаток 3), що складає 140 дол. на одного мешканця України. Приріст іноземного капіталу у 2003 році склав 1185,7 млн. дол. (19,7%). Інвестиції надійшли із 114 країн світу і найбільші обсяги внесено нерезидентами з: США – 1074,8 млн. дол. (16,1% до загального обсягу); Кіпру – 779,2 млн. дол. (11,7%); Сполученого Королівства – 686,1 млн. дол. (10,3%); Нідерландів – 463,9 млн. дол. (7.0%); Німеччини -441,4 млн. дол. (6,6%); Віргінських островів – 381,0 млн. дол. (5,7%); Російської Федерації - 377,6 млн. дол. (5,7%); Швейцарії – 319,5 млн. дол. [4,8%); Австрії - 252,1 млн. дол. (3,8%), цим 9 країнам належить 71,7% загального обсягу прямих інвестицій в економіку України [5].
Найбільш інвестиційне привабливими в Україні залишаються підприємства оптової торгівлі і посередництва в торгівлі – 996,3 млн. дол. (15,0% загального обсягу інвестицій) і підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів – 988,3 млн. дол. (14,8%). Інтерес у нерезидентів також викликають підприємства машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) – 597,3 млн. дол. (9,0 %), транспорту і зв'язку – 524,8 млн. дол. (7,9 %), металургії та оброблення металу – 338,0 млн. дол. (5,1 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів) – 319,3 млн. дол. (4,8%), а також організації, що здійснюють фінансову діяльність – 490,9 млн. дол. (7,4%), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам – 347,9 млн. дол. (5,2 %) (додаток 4) [5].
Слід зазначити, що підприємства промисловості отримали майже половину загального обсягу інвестицій – 3314,6 мли. дол. У підприємства колективної форми власності спрямовано іноземних інвестицій на суму 4970,2 млн. дол. (74,7% загального обсягу), у підприємства, що є власністю інших держав, – 1567,9 млн. дол. (23,5%1, державної форми власності – 52,1 млн. дол. (0,77%), приватної та комунальної – відповідно 65,2 млн. дол. (1,0%) та 2,2 млн. дол. (0,03%) [5].
Іноземні інвестиції вкладено у 9442 підприємства України. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій продовжують утримувати м. Київ – 2123,4 млн. дол., Дніпропетровська – 598,4 млн. дол., Київська – 473,7 млн. дол., Запорізька – 442,0 млн. дол., Донецька – 434,2 млн. дол., Одеська – 361,7 млн. дол., Львівська – 304,9 млн. дол., Харківська – 267,9 млн. дол. області та Автономна Республіка Крим – 224,2 млн. дол. У зазначені регіони спрямовано 78,5 % від обсягу інвестицій [5].
Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 01.01.2004 р. склала 385,7 млн. дол. Найбільші їх обсяги надійшли а Кіпру – 91,2 млн. дол., СШA – 64,7 млн. дол., Сполученого Королівства – 58,7 млн. дол., Польщі – 49,2 млн. дол.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал, на 01.01.04 становив 7043,2 млн. дол., а портфельних інвестицій нерезидентів, що входять до статутного фонду підприємств, – 260.6 млн. дол. Прогнозується досягти загальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в економіку країни у 2004 році – 7,9 млрд. дол., у 2005 році – 9,4 млрд. дол. [5]
Слід зазначити, що на території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, на законодавчому рівні надано державні гарантії від націоналізації, гарантовано повернення інвестицій, а також прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення інвестицій, Крім того, з метою забезпечення гарантування інвестиційних ризиків іноземних інвесторів в Україні укладено угоди з Багатостороннім агентством по гарантіях інвестицій "Про використання місцевої валюти" та "Про правовий режим гарантованих зарубіжних інвестицій".
На позитивну динаміку інвестиційного процесу в країні вплинули такі внутрішні чинники як позитивна динаміка основних макроекономічних показників; виконання державного бюджету; стабільність валютного курсу; розвиток транспортної інфраструктури; впровадження нових технологій та збільшення виробництва експортної продукції; здійснення приватизації привабливих об'єктів, а також обсягів житлового будівництва [5].
Одним з головних зовнішніх факторів, який позитивно впливає на динаміку інвестиційного процесу, є достатньо високий суверенний рейтинг України за коротко- та довгостроковими державними облігаціями, деномінованими у національній та іноземній валюті, визначений відомими міжнародними рейтинговими агентствами на рівні "Стабільний". До позитивних зовнішніх факторів також можна віднести: вигідне транспортно-географічне положення України; відсутність військових конфліктів з державами-сусідами.