Публічні музеї.
У 1869 р. уряд реформатора Алі-паші видав указ про доставлення до Стамбула найціннішої старовини з усіх куточків величезної імперії. Все, що вдалося зібрати в той спосіб протягом двох років, разом із художніми зібраннями церкви Святої Ірини помістили в один з палацових павільйонів Топкапи-сарая — Чинилі Кешк («Фарфоровий павільйон»), в якому 1874 р. відкрився перший турецький публічний музей.
Великий візир Алі-паша (1815-1871) переоформив музей и назвав його Імперським музеєм. Ірландець Едвард Гулд був призначений керівником музею в 1869 році і пізніше, німець Dethier став його наступником.
Великий внесок в розвиток цього музею зробив турецький живописець Осман Хамді Бей, який працював директором музею. З цього часу починається нова ера для турецьких музеїв.
Осман Хамді Бей приїхав у Європу з наміром вивчати право, але замість цього вивчав мистецтво в студіях декількох знаменитих художників в Парижі. Як директор музею, він наполягає на реконструкції приміщення музею. Ця будівля збереглася до нашого часу і саме в ній знаходиться сучасний Стамбульський Археологічний Музей. Будівля зроблена в неокласичному стилі за проектом франко - турецького архітектора Олександра Воллорі. Перша частина цієї будівлі була відкрита для громадськості в 1899, друга частина в 1903, і третя частина в 1908. Для того, щоб запобігти переміщенню колекцій старовини з країни, склади для їх зберігання були встановлені в Салоніці, Сівасі, Бурсі і Коніа, і саме вони стали основою для майбутніх провінційних музеїв. Осман Хамді Бей також проводив перші наукові турецькі розкопки в горах Немрат, Лагінському храмі Хікейт, Сайдоні, та інших древніх місцях, і їх знахідки були привезені назад до Стамбулу і розміщені в музеї. З цих причин Осман Хамді Бей вважається батьком турецької музейної справи.
Разом із заснуванням Турецької Республіки в 1923, турецькі музеї отримали нове трактування, оскільки Мустафа Кемаль Ататюрк вважав, що культура є основним каменем держави. Він організовував нові розкопки, і посилав студентів за кордон, щоб вивчати археологію. Він особисто відвідав розкопки в Ахлатібель у 1933, і мав близький інтерес до розкопок Аладжахоюк, зокрема доісторичного поселення ранніх Хеттів. Саме в цей час в Туреччині відкривається велика кількість музеїв.
Один із перших публічних музеїв - Музей анатолійських цивілізацій (тур. Anadolu Medeniyetleri Mzesi, англ. Museum of Anatolian Civilizations). Це -один з найбагатших музеїв світу, головний історичний музей Туреччини, розташований в її столиці, місті Анкара. Музей був заснований в 1921 році, в подальші роки швидко розширився під впливом Кемаля Ататюрка, першого президента Туреччини, який хотів створити в Анкарі хеттський музей, і сприяв придбанню для музею нових будівель, а також тому, що в музей поступила безліч експонатів з навколишніх районів, де збереглися залишки древніх хеттських міст. Музей також наповнювався експонатами інших древніх цивілізацій, які були виявлені на території Туреччини.
Музеї також були створені в місті Конья в 1902 році і в Бурсі в 1904 році, в час свого періоду. Палац Topkapı, який був перетворений на музей з меблями і витворами мистецтва, був відкритий громадськості в 1927.
Конструкція Етнографічного Музею Анкари була завершена в 1930. Нові музеї були встановлені у Бурсі, Adana, Manisa, İzmir, Kayseri, Анталія, Afyon, Bergama і Edirne. Хеттський Музей, який був встановлений в Анкарі в 1940, був відновлений і відбудований і перетворений на "Музей Анатолійських Цивілізацій" в 1968.
Також був відкритий Музей турецького і ісламського мистецтва. Цей музей знаходиться на площі Султанахмет в районі Еміненю в Стамбулі. Музей Турецького і ісламського мистецтва перший турецький музей, який повністю розповідає про турецьке і ісламське мистецтво. Ст ворення творів розпочалось в кінці 19 століття і було закінчене у 1913 году- музей був відкритий для відвідування в будівлі столової, яка була розташована в комплексі мечеті Сулеймана.