8.2.3. Двоканальні системи
Ці системи передбачають підведення до кожної із зон два потоки повітря - теплого і холодного. Індивідуальні для кожної зони регулятори температури забезпечують змішування цих потоків в пропорціях, необхідних для забезпечення локальних потреб зон. Як вже наголошувалося, змішування є необоротним процесом, який може призводити до втрат енергії. Ці втрати можна звести до мінімуму шляхом мінімізації різниці температур в каналах теплого і холодного повітря.
Принципова перевага двоканальної системи полягає в тому, що вона може забезпечити різні навантаження опалення і охолоджування в окремих зонах. Найбільш економічний підхід полягає в тому, що зона із найбільшою потребою в теплі забирає повітря лише із теплого каналу, а зона, що вимагає найбільшого охолоджування або найменшого опалювання, засмоктує повітря лише із холодного каналу. При цьому інші зони забезпечувались в внаслідок змішення потоків, але збільшення ентропії було б мінімально можливим в умовах двоканальної системи. Тут також рекомендують використовувати регулятори положення клапана для задавання температур повітря в каналах, як показано на рис. 8.4. Регулятор температури в кожній зоні впливає на систему жалюзі, додаючи тепле повітря по сигналу зменшення і холодне повітря по сигналу збільшення температури. Найслабший з контрольних сигналів зон відноситиметься до жалюзі, через які надходить найбільш тепле повітря. Ці жалюзі утримуються поблизу закритого положення за допомогою регулятора положення клапана, що задає температуру в каналі теплого повітря. Селектор верхнього рівня посилає сигнал про положення жалюзі, через які надходить найбільш холодне повітря, до іншого регулятора положення клапана, котрий прагне утримати ці жалюзі в максимально відкритому положенні, задаючи відповідну температуру в каналі холодного повітря.
Температура встановлюється на основі потреб зони в найбільш теплому повітрі, а температура в каналі холодного повітря - на основі потреб зони в найбільш холодному повітрі; подача охолодженої води і атмосферне охолоджування здійснюються послідовно.
На рис. 8.4 показана заслінка зовнішнього повітря, керована послідовно з клапаном холодної води, так що водяне охолоджування не буде використано до тих пір, поки охолоджування атмосферним повітрям не досягне можливого максимуму. При охолоджуванні атмосферним повітрям зростатимуть потреби в парі для каналу із теплим повітрям. Проте ця схема переважно послідовного зв'язку атмосферного охолоджування з паровим клапаном, при якій буде потрібно додаткове водяне охолоджування. Оскільки 1кДж тепла пари низького тиску дозволяє отримати всього 0,42-0,63кДж холоду в інтервалі температур води 4,5-10°С, то при зменшенні навантаження охолоджування можна заощадити більше пари, ніж при зниженні навантаження опалення. В установках із окремими для кожного каналу вентиляторами в канал теплого повітря повинна подаватися мінімальна кількість зовнішнього повітря: це знижує потреби в парі в періоди охолоджування атмосферним повітрям.
Рис. 8.4. ФСА температури теплого повітря в каналі. 1 - вентилятор, 2 - водяний економайзер, 3 - підігрівник, 4, 5 - перемикач нижнього і верхнього рівня.
Хоча на практиці температура в каналі теплого повітря звичайно задається залежно від температури зовнішнього повітря [4], такий спосіб не дозволяє задовольнити вимогу мінімальної витрати енергії. Якщо при даній температурі зовнішнього повітря температура в каналі теплого повітря із-за сонячної радіації, числа присутніх людей або інших факторів виявиться вищою, ніж необхідно для забезпечення навантажень зони, то виникнуть втрати енергії. Якщо ж ця температура недостатня, то не будуть забезпечені комфортні умови. Поєднання селекторів рівнів сигналу і регуляторів положення клапана дозволяє в межах можливостей систем ОВКП задовольняти обом вимогам при будь-якому навантаженні.