3. Аудит фінансової здатності господарюючих суб’єктів до безперервності діяльності Аудит концепції діючого підприємства

Мета аудиту концепції діючого підприємства.

Відповідно до існуючих вимог аудитор при перевірці фінансової звітності зобов’язаний сформулювати висновок про можливість підприємства продовжувати безперервно функціонувати в найближчому майбутньому. Мета національного нормативу аудиту 21 «Концепція діючого підприємства» полягає у встановлені відповідальності аудиторів, що здійснюють аудиторську перевірку, за надання гарантії постійної діяльності підприємства в найближчому майбутньому. У процесі підготовки фінансової звітності у випадку відсутності інформації про протилежне приймається твердження, що підприємство буде здійснювати нормальну діяльність не менше одного року після закінчення звітного періоду. Незважаючи на це, аудиторський звіт не може сприйматися користувачами як повна і абсолютна гарантія життєздатності підприємства.

Процедури аудиту

Для формулювання висновку про можливість подальшого функціонування підприємства необхідно зібрати і проаналізувати великий обсяг інформації. Національний норматив аудиту 21 не пропонує спеціальних процедур, спрямованих на виявлення умов і подій, що вказують на наявність проблем подальшого функціонування підприємства. Отже, досить звичайних процедур, що дозволяють сформулювати адекватний висновок. До таких процедур можна віднести:

• Аналітичні процедури. Результати аналітичних процедур дозволяють виявити негативні тенденції, проблеми з ліквідністю і кредитоспроможністю, повільну оборотність оборотних активів і проблеми з погашенням боргів.

• Огляд наступних подій. Події після закінчення звітного періоду можуть підтвердити несприятливі тенденції, відображені у фінансовій звітності за період, що перевіряється. До таких подій відносяться зниження ринкових цін на основну продукцію, припинення кредитування на прийнятних умовах, втрата майна з об’єктивних причин, банкрутство основних клієнтів чи їхня ліквідація.

• Перевірка виконання підприємством умов боргових зобов’язань. Порушення боргових зобов’язань свідчить про ускладнення в діяльності. У такій ситуації необхідно з’ясувати, чи немає домовленості із пов’язаними сторонами про надання тимчасової фінансової допомоги з метою відновлення платоспроможності в кризовий період.

• Запит юридичній службі підприємства. Відповіді юристів на запити про судові позови можуть вказати на можливість фінансових витрат внаслідок претензій до низької якості продукції (позови покупців), порушень податкового законодавства чи колізій в ньому (адміністративні і судові оскарження рішень органів Державної податкової служби) та ін.

• Ознайомлення з протоколами зборів. Протоколи зборів власників, ради директорів чи інших органів керівництва можуть містити неупереджену інформацію, з якої випливають:

• Ризик втрати основних кредиторів

• Ризик втрати основних постачальників і покупців

• Недостатність виробничих запасів і трудових ресурсів

• Ризик втрат внаслідок запланованих високо витратних і малоефективних проектів

• Тенденція керівництва до заміни кваліфікованого управлінського персоналу і т. ін.

• Опитування співробітників підприємства. Інформація, отримана в процесі усних бесід, може позначити й інші проблеми, але для формування висновку вона вимагає підтвердження з більш достовірних джерел.