4. Характеристика окремих положень методики аудиту.

Методики в різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою та охоплювати (див. табл. 4.1):

• вивчення основних нормативних документів;

• опис альтернативної облікової політики з питань, вибір яких наданий економічному суб'єкту за нормативними до­кументами;

• перелік первинних документів по розділу обліку;

• регістри синтетичного та аналітичного обліку та звітності;

• класифікатор можливих порушень (використання існуючого на фірмі та його розширення за рахунок набутого досвіду);

• довідник аудитора для складання програми перевірки;

• методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці;

> опис контрольних процедур.

Традиційна перевірка включає виконання положень, наведених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні пункти методики доцільно використовувати, якщо до роботи залучаються асистенти.

Таблиця 4.1

Характеристика окремих положень методики аудиту

№ з/п	Положення методики		Суть методики
1	2		3
1	Перелік основних норматив­них документів		Включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПА тощо, якими повинен керуватись аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.
2	Опис альтернативних облікових рішень		Опис різних варіантів таких рішень дозволяє аудитору при необхідності порівняти їх з варіантом, який застосовується клієнтом, та виконати необхідний аналіз або дати рекомендації щодо покращення ведення обліку.
3	Перелік первинних доку­ментів		Наводиться по кожному розділу обліку, що до­зволяє аудитору зробити висновок про стан етапу реєстрації господарських операцій в первинному обліку (чи застосовуються типові форми первин них документів, як оформлені документи тощо)
4	Регістри аналітичного і синтетичного обліку та звітності	Представляють їх опис для відповідних форм обліку (журнально-ордерної, мемріально-ордерної, журнальної форми, журнально-головної, спрощеної тощо). Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їх відповідність у клієнта загально­прийнятим та, при необхідності, падати відповідні рекомендації. Звітність повинна включати передбачені Законом форми.
5	Класифікатор можливих по­рушень	Містить перелік порушень, які найчастіше трапляються по відповідних розділах обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки ка­сових операцій можна припустити наступну кла­сифікацію порушень: пряме розкрадання, при­своєння грошових коштів, що надійшли, над­лишкове списання коштів по касі тощо.
6	Довідник аудитора для скла­дання програми перевірки	Містить необхідні питання, які потрібно включи­ти до плану перевірки. Ці питання направлені на виявлення можливих порушень в організації об­ліку, оформленні документів, доповненні звіт­ності, внутрішнього контролю. Довідники до­цільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей та висновками.
7	Методи збирання аудиторських доказів	Використовується вісім основних методів: спостереження за інвентаризацією або участь в ній, спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій, усне опитування, одержання письмових підтверджень, перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб, перевірка документів клієнта, перевірка арифметичних розрахунків, проведення аналізу.
8	Опис контрольних процедур	Використовується для виявлення можливих по­рушень або зловживань по відповідному розділу обліку. Всі процедури будуються за єдиною схемою та включають: назву контрольної процедури, мету проведення контрольної процедури, перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку клієнта, нор­ми, нормативи, різноманітна довідкова інфор­мація), необхідних для виконання процедури, опис техніки виконання процедури, опис форми надання результатів проведеної про­цедури головуючому аудитору.

У зв'язку з тим, що аудит є творчою діяльністю, направле­ною на дослідження фактів минулого, питання декомпозиції видів робіт, що підлягають перевірці, представлені в загальних рисах. У нормативних документах немає чіткої градації видів робіт, визначення їх трудомісткості та черговості проведення. Найбільш раціональною є декомпозиція, яка базується на виді­ленні комплексів, що підлягають аудиту, відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, як вже зазначалось вище.

Оскільки користувачі фінансових звітів вважають, що внутрішній контроль і незалежна аудиторська перевірка фірми є достатньою гарантією достовірності фінансових звітів, аудитори несуть відповідальність за виявлення помилок і порушень в гос­подарській діяльності суб'єкта господарювання.

Спеціально розроблені аудиторські нормативи розкривають питання зобов'язань аудиторів перед зацікавленими сторонами, відповідальність за помилки, неточності та незаконні дії.

З метою правильного формування думки аудитора щодо аудованої інформації, кожна перевірочна процедура повинна зістав­лятися з відповідними критеріями. Перевірочні процедури під час аудиту застосовуються до рахунків, господарських операцій і первинних документів.

Приклади критеріїв перевірки галузей (рахунків бухгалтерсь­кого обліку, статей балансу, розділів фінансової звітності, госпо­дарських операцій, документів), на які аудитори повинні орієн­туватись при проведенні аудиторського дослідження:

1. Повнота, точність, існування, обмеження облікового періоду, права, розкриття.

2. Наявність або явище, завершеність, обов'язки, подання.

3. Умови, реальність, повнота, підтвердження, точність, кла­сифікація, облік, вірність періодизації.

Розглянемо їх за наведеною схемою більш детально.

■ Повнота. Всі активи і пасиви, які належать організації на дату складання балансу, повинні бути відображені в балансі. Всі господарські операції, які відбулись на дату складання ба­лансу, повинні бути відображені в обліку.

■ Існування (права). Всі відображені в балансі активи і пасиви існують і належать організації на дату складання балансу.

■ Точність. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу відповідають первинним документам, на основі яких вони були сформовані.

■ Оцінка. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу сформовані на основі принципів бухгалтерського обліку в Україні та облікової політики підприємства.

■ Подання. Все відповідним чином класифіковано, описано, розкрито у фінансовій звітності.

■ Оподаткування. Результати господарських операцій відображені у відповідності з податковим законодавством..

Професійний обов'язок аудитора - розуміти зміст кожного критерію в застосуванні до всіх синтетичних і аналітичних ра­хунків бухгалтерського обліку. При цьому необхідно визначати пріоритетність одного критерію над іншим в розрізі різних ра­хунків. Так, критерій повноти є більш значимим для кредиторсь­кої заборгованості, а критерій існування є більш важливим у порівнянні з іншими для дебіторської заборгованості тощо. Для різних розділів значимість цих критеріїв є не однаковою. Наслідком цього є різні набори процедур перевірки.