- •Діяльність та особистість. Поняття провідної діяльності та психічних новоутворень у розвитку людини.
- •Сутність процесу соціалізації особистості. Джерела, зміст, стадії та основні механізми процесу соціалізації.
- •Поняття про пам’ять. Особливості запам’ятовування та відтворення інформації. Структура порушень пам’яті.
- •Спілкування як форма вияву активності особистості: її структура, функції, види.
- •Мислення: види, властивості, зв’язок із мовленням. Порушення мисленнєвої діяльності.
- •Поняття керівництва і лідерства у групі, їх взаємозв’язок та різниця, теорії походження лідерства.
- •Увага як форма організації психологічної діяльності людини. Види та властивості уваги.
- •Міжособистісні конфлікти: поняття, сфери і керівництво міжособистісними конфліктами.
- •1. Емоційно-вольова сфера особистості: особливості розвитку та формування.
- •Комунікативний, інтерактивний та соціально-перцептивний аспекти спілкування: сутність поняття, їх специфіка.
- •1. Основні проблеми психології.
- •2.Засоби впливу в процесі спілкування. Традиційні механізми впливу: зараження, паніка, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •1. Природа, сутність психофізичної і психофізіологічної проблем.
- •2. Культура спілкування як складова культури особистості, її рівні, компоненти.
- •1. Основні характеристики сфери психічного.
- •2. Поняття соціальної перцепції. Характеристика механізмів взаєморозуміння під час спілкування. Ефекти міжособистісного пізнання.
- •1.Психологічна практика і психотехнічна теорія.
- •2. Механізми психологічного захисту у спілкуванні, причини виникнення, особливості проявів.
- •1.Форми психічного відображення.
- •2. Особистість в групі: сутність установки, позиції, їх структура. Статусно-рольові характеристики особистості.
Увага як форма організації психологічної діяльності людини. Види та властивості уваги.
Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто у цей час вона буває до чогось уважною. Увага — це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Види уваги: мимовільна, довільна та післядовільна. Усі різновиди уваги тісно взаємопов'язані і за певних умов переходять один в один. Мимовільна увага – це спрямованість діяльності і зосередження свідомості на об’єкті в силу його особливостей як подразника. Мимовільна увага виникає несподівано незалежно від свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму. Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили сторонніх подразників, що діють на людину, вона може виникати досить часто, заважаючи провідній діяльності. Довільна увага – спрямованість діяльності і зосередження свідомості на об’єктах які мають значення і відповідають вимогам діяльності. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями. Післядовільна увага настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й захоплює її виконавця, і увага набирає ознак мимовільного зосередження. Тому післядовільну увагу називають ще вторинною мимовільною увагою. У ній напруження волі слабшає, а інтенсивність уваги не зменшується, залишаючись на рівні довільної уваги. Хоча в післядовільній увазі мимовільність, свідоме зосередження на об'єкті діяльності та його окремих етапах і зменшується, проте цей різновид уваги, як і довільна увага, є свідомо контрольованим. Властивості уваги: увага як психічне явище розвивається на протязі життя людини і набуває певних властивостей, які можна класифікувати за наступними напрямками: 1. за широтою: об’єм уваги: який вимірюється кількістю об’єктів, що може охопити людина в обмежену кількість часу; розподіл уваги – це здатність людини розподіляти увагу між двома або більшими видами діяльності. 2. за силою: інтенсивність уваги – це зосередженість уваги на об’єкті; концентрація уваги – це ступінь інтенсивності уваги; 3. за динамічністю: стійкість уваги – це кількість часу на протязі якого людина може зосередити свою увагу на об’єкті (не стійкість); переключення уваги – це довільний перенос уваги з одного об’єкта на інший (коливання уваги).