77. Транспортування живої риби. Транспортні засоби і обладнання.

Живу рибу перевозять спеціальним залізничним, водним і

автомобільним транспортом. Транспортні засоби повинні забезпечити

збереження якості живої риби при перевезенні її до місць зберігання або

реалізації. Перед перевезенням рибу витримують у садках з метою очищення

її травного тракту.

На велику відстань живу рибу перевозять переважно залізничним

транспортом. Для цього використовують спеціальні живорибні вагони або

двовагонні секції.

Перевезення водним транспортом є найстарішим, достатньо надійним і

порівняно дешевим способом перевезення живої риби. З усіх способів

перевезення риби цей спосіб найбільш наближений до природних умов. Для

транспортування використовують човни-прорізи, плавучі ящики-садки,

живорибні баржі і самохідні ізотермічні живорибні судна.

Автомобільний транспорт широко використовується для перевезення живоїриби з місць вилову до живорибних вагонів або до живорибних баз, а також від живорибних вагонів і живорибних баз у торговельну мережу. Найбільш удосконаленими є вантажні живорибні автомобілі з назвою "Жива риба". На автомобілі розміщені ізотермічна автоцистерна або спеціальний

ізотермічний контейнер, які обладнані пристроєм для примусової аерації

води повітрям або газоподібним киснем. Найсучаснішими видами

автомобільного транспорту для перевезення живої риби є автопоїзди і

рибовози, які обладнані засобами для аерації та охолодження води. На

практиці для перевезення живої риби (крім форелі, судака та морських

риб) використовують також прості засоби — брезентові чани, металеві і

дерев'яні бочки, які установлюють на звичайних вантажних автомобілях.

При цьому збільшують у два рази кількість води порівняно з перевезеннями

в автомобілях з ізотермічними автоцистернами. Співвідношення риби та

води повинно гарантувати збереження життєдіяльності риби на період її

транспортування. Це співвідношення різне для транспортних засобів з

примусовою аерацією води і без такої. В транспортних засобах з

примусовою аерацією води співвідношення риби і води повинно становити:

для амура, буфало, коропа, сазана, сома і вугра 1:1,25; для карася, лина

1:1; для форелі і судака 1:5; для бестера, ляща, товстолобика, щуки та

ін. 1:2. В транспортних засобах без примусової аерації води кількість

води збільшують у два рази; в таких видах транспорту не дозволяється

перевозити форель і судака.

Тривалість транспортування амура, буфало, коропа, сазана, вугра, карася і лина автомобільним транспортом при температурі води не вище за 10° С до 8 годин без заміни води. Для інших прісноводних риб тривалість

транспортування при цій температурі до 12 годин; після 6 годин

транспортування вода має бути замінена.

Максимальна тривалість транспортування живої риби залежить від виду риби, температури води, співвідношення риби і води, змінення води,

технічних засобів, що використовуються.

78. Інструкція по перевезенню живої риби

Під час перевезення живої риби необхідно звертати увагу на такі фактори:

вид і розмір риби, фізіологічний стан, вміст кисню у воді, температура і

чистота води, тип транспортних засобів, садків, акваріумів та ін.

Для перевезення та зберігання повинна використовуватися бадьора, здорова

та добре вгодована риба. Риба із захворюваннями, травмована та виснажена

швидко гине (засинає) і має непривабливий зовнішній вигляд. При

перевезенні та зберіганні для живої риби необхідно створювати відповідні

умови. Найбільш важливим фактором е температура і чистота води та вміст

у ній кисню. Рухливі види риб (щука, лящ, окунь) споживають кисню на

одиницю маси значно більше, ніж малорухливі (вугор, карась, короп).

Нестачу у воді кисню можна виявити за поведінкою риби. Якщо вона

тримається у верхніх шарах води і заковтує повітря, то це означає, що у

воді кисню не вистачає. Воду можна збагатити киснем, перемішуючи її

вертикально, або примусовою аерацією. Проте надмірне перенасичення води

киснем є смертельним для риби. На практиці деколи проводять часткову або

повну заміну води. Жива риба краще перевозиться та зберігається при

пониженій температурі води (3—6° С). Слід відзначити, що деякі види риб

таку температуру переносять погано. Тому їх умовно поділяють на

теплолюбиві (короп, сазан, лящ, судак) і холоднолюбиві (форель, лин та

ін.). Температура води для перевезення і зберігання теплолюбивих риб

повинна бути на 4—5° С вищою. Небезпечними для риб є перепади

температур, які не повинні перевищувати 4°С. Для перевезення та

зберігання живої риби інколи використовують водопровідну воду. Проте

така вода має інший газовий склад, оскільки її хлорують. Тому хлоровану

воду попередньо дехлорують шляхом повітряної аерації або продуванням и

газоподібним киснем. З цією метою воду пропускають також через фільтр з

активованого вугілля або розбризкують Гї через форсунки. Під час

перевезення і зберігання живу рибу не годують, що запобігає забрудненню

води і зниженню вмісту в ній кисню.

79. Ветеринарно-санітарні вимоги при застосуванні лікувально-профілактичних ванн для обробки риби при перевезеннях.

Лікувально-профілактичні ванни є дієвим засобом лікування і профілактики розповсюдження хвороб риб, що потребує певних спеціальних знань.

Сольові ванни. Призначених до перевезення коропів, сазанів та їхніх гібридів, карасів і линів піддають обов’язковій обробці у ваннах із 5 %-м розчином кухонної солі протягом 5 хв. У сольових ваннах обробляють цьоголітків, однорічок за умов стандартної маси тіла з групи ремонтної молоді і плідників. 5 %-й водний розчин хлориду натрію (кухонної солі) готують так: на вагах зважують 5 кг харчової кухонної солі, розчиняють її у чистій ставовій воді і доводять об’єм розчину до 100 л. При цьому необхідно простежити, щоб сіль повністю розчинилась у воді. У 100 л такого розчину одночасно можна вмістити 30 кг риби (однорічок чи цьоголіток). В одному й тому самому розчині можна обробляти не більше 3 –4 партій риб. При обробці риб у сольових ваннах, концентрацію яких визначають за допомогою ареометра, в одному й тому самому розчині можна обробляти 8 – 10 партій риб. Однак при цьому слід постійно стежити і підтримувати необхідну 5 %-у концентрацію розчину солі у ваннах. Рибу, яку піддають профілактичній обробці у сольових ваннах, треба витримувати рівно 5 хв. Проводити цю операцію без такого годинника чи визначати час за кишеньковим або наручним годинником категорично забороняється, оскільки може бути допущена груба помилка у визначенні часу, що призведе до загибелі риби (при перевищенні експозиції) чи зниження ефективності обробки (при скороченні експозиції). Сольовий розчин можна готувати лише в дерев’яному чи брезентовому посуді. Використовувати з цією метою цинковий або оцинкований металевий посуд категорично забороняється, оскільки хлорид натрію утворює з цинком отруйні для риб сполуки. Для обробки риб у сольових ваннах завчасно готують відповідний посуд, сіль, ваги, пісочний годинник, ящик для промивання, дельові сачки та інший рибницький інвентар. Для пропускання риби крізь сольові ванни використовують спеціальний інвентар: брезентовий чан-ящик і дольові носилки жорсткої конструкції. Брезентовий кузов при заміні відпрацьованого розчину легко знімається,вивертається назовні і добре вимивається, а в разі потреби і дезінфікується. Носилки для таких ванн готують з брущатого дерев’яного каркаса, чотири стінки якого туго обтягують деллю з вічками не більш як 1 см, а дно роблять з тонких дощок. Рибу, яку треба обробити, спочатку вміщують у носилки, встановлені у ванні з прісною водою, тут її відмивають від мулу, бруду і слизу. Незадовільно промита риба швидко забруднює сольовий розчин і ефективність таких ванн різко знижується.

Промиту рибу в цих самих носилках переносять у ванну із сольовим розчином. Однорічки і цьоголітки коропа та інших риб спочатку пожвавлено плавають, через 0,5 – 1 хв спливають, лягають на бік і пасивно плавають у верхньому шарі розчину до кінця обробки у стані загального парезу (напівпаралічу) органів руху. Рибу у ванні треба обережно перемішувати руками, щоб усе тіло оброблюваної риби омивалось розчином. Після 5-хвилинного перебування риби у ванні, її швидко виймають з розчину і переносять у промивально-сортувальний ящик із помірно проточною водою, де витримують близько 2 год. Після цього рибу випускають у вільну від інфекційних та інвазійних захворювань водойму чи басейн із чистою водою на термін не менше доби. Оброблену рибу, 184 яка прийшла в норму від парезу після ванн, допускають до перевезень. Рибу в протипаразитарннх сольових ваннах обробляють за температури води у ставах і розчину в ваннах від 6 – 7 до 15 – 17С.. Застосовувати сольові ванни за температури води і розчину понад 19С забороняється.

Аміачні ванни застосовують із лікувальною і профілактичною метою при захворюваннях риби на триходиніазис, хілодонельоз, дактилогіроз А і В, гіродактильоз. Для обробки риби в аміачних ваннах треба мати спеціальні брезентові ящики, дельові носилки жорсткої конструкції, пісочні годинники на 30 с і 1 хв, водяний термометр і піпетку для взяття розчину аміаку (з поділками від 20 до 200 мл). Для аміачних ванн використовують такі самі брезентові ящики і дельові носилки, як і для сольових. Замість дельових носилок застосовують спеціальні сачки, які відповідають розмірам посудин. Для рівномірного впливу розчину на рибу сачки виготовляють без конуса. Для приготування ванн беруть звичайний нашатирний спирт (концентрацією 24 –29 %) чи водний розчин аміаку (концентрацією 24 – 25 %). Рибу старших вікових груп (плідників і ремонтне поголів’я) обробляють у 0,1 %-му розчині аміаку. У 100 л аміачного розчину можна одночасно обробляти до 30 кг риби. В одному й тому ж розчині можна обробляти не більш як дві партії риби. Рибу в аміачних ваннах треба обробляти за температури розчину не нижче 7С і не вище 25С, з підвищенням температури розчину посилюються отруйні властивості аміаку. За температури розчину нижче 7С дія аміаку значно ослаблюється і деяка кількість паразитів залишається живою. Залежно від температури аміачного розчину тривалість витримування риби у ванні має бути такою: за температури розчину 7 – 18С –1 хв, за температури 18 – 28С – не більш як 0,5 хв. Для проведення обробки риби у ванні готують посуд, піпетки, пісочний годинник, ящики для промивання (ванни), носилки (сачки) та інший рибницький інвентар. Відмиту від мулу, бруду і слизу рибу переносять у 185 дельові носилки чи сачки (в один сачок не більш як 100 риб) і занурюють у ванну з розчином. Обробляти рибу в аміачних ваннах без годинника забороняється, оскільки збільшення експозиції у ванні призводить до загибелі риби. При обробці риби в сачку його переміщують у розчині по вертикалі (вверх і вниз). Після закінчення встановленого часу (0,5 – 1 хв залежно від температури води) носилки (сачок) із рибою швидко виймають з розчину і відразу ж занурюють у ванну з чистою водою чи випускають рибу у водойму.