51. Статеві продукти одержують спочатку від самців. Молочко від кожного самця беруть в окремий посуд – склянки місткістю 30 мл. У молочко не повинна потрапити вода,слиз, екскременти тощо.

Для заготівлі молочка самця тримають лівою рукою за хвіст, а правою ліктем притискують до себе його голову. Потім рушником або марлею витирають черевце і статевий отвір від води і слизу, повертають самця черевцем донизу і легким прогладжуванням по ньому правою рукою зціджують молочко в чистий сухий посуд.

Звертають увагу на якість молочка. Якщо воно білого кольору, без запаху, сметаноподібної консистенції – доброякісне. Важливим показником є час, протягом якого живчики зберігають активну рухливість у воді. Його визначають під мікроскопом або лупою при збільшенні у 50 разів, наносячи на предметне скло краплю води поряд з краплею молочка, які швидко змішують і спостерігають за рухом живчиків. Придатним для запліднення ікри є молочко, живчики якого рухаються у воді протягом 25-30 с.

Молочко використовують відразу для запліднення ікри, яку щойно одержали. Можна молочко зберігати в закритих пробірках, у холодильнику або в термосі на льоду протягом 12-15 год.

У самок ікра витікає із статевого отвору. Тому після виловлювання самку перевертають догори черевцем і пальцем затуляють статевий отвір, щоб запобігти втратам ікри. Техніка одержання ікри та ж сама, як і молочка. Ікру відціджують від кожної самки окремо, зважують і нумерують. При одержанні ікри слідкують, щоб вона не бігла в миску, а стікала по стінці посудини.

Середня плодючість молодих самок білого амура становить близько 400 тис. ікринок, максимальна – до 800 тис. ікринок. Щорічно плодючість самок підвищується, досягаючи 500-600 тис. і більше. Максим. плод. перевищує 1 млн ікринок.

Самки білого і строкатого товстолобика в середньому мають плодючість 500 тис. ікринок. У воді ікра набрякає протягом 60-80 хв. і досягає у діаметрі 4-5 мм. Набрякла ікра стає прозорою і дуже легкою.

 Робота по отриманню потомства риб заводським методом за рибоводною звітності розпочата з 1983 року. За цей період було отримано потомство коропа, білого амура, щуки, лина, гібриду коропа та сазана.   Саме приміщення інкубаційного цеху представлене чотирма комплексами. Лоточне відділення: де розташовані лотки утримування плідників під час інєктування та взяття ікри, стіл та дві лавки де проводиться осімінення та запліднення ікри, стіл для зважування ікри.

Апаратне відділення: де виставлені власне апарати та ліжко оперетора - чергового.Приміщення для чергового зимувального комплексу. Слід зауважити що на території інкубаційного цеху розташовано вісім зимувальних ставків загальною площею 2,41га, два земляних садки для тривалого витримування плідників, коли термін між інєктуваннями більше 24 годин.

Водоподача проводиться по трубі і має температурний характер. Подача води здійснюється на дерев’яний столик для аерування води та забезпечення її розчиненим киснем. Глибина земляного садку не перевищує 50 см.

Для отримання ікри рослиноїдних риб екологічним методом який був представлений рибниками Китаю. Лабораторне відділення:

В даному приміщенні проводиться розрахунок та зважування гіпофізу, зберігання статевих продуктів до запліднення та інші виробничі процеси.    Для попередження потрапляння у резервуар хижих представників зоопланктону на водоподачі встановлені два фільтри перший з капронового сита № 19 другий з капронового сита № 60. Номер сита вираховується кількістю отворів на проміжку довжини одного см тканини. Дані фільтри з № 19 експлуатується на протязі всього періоду заводського відтворення риб. Він має форму прямокутника, обтягнутий ситом з усіх сторін. В його тіло занурюються клапани електричного насосу.

Другий фільтр мішкоподібного вигляду з № 60 змінюється щонеділі, має мішкоподібну форму і вставляється безпосередньо в резервуар на фланець водоподаючої труби.На випадок різкого пониження температури води інкубаційний цех забезпечений підігрівальним пристроєм які представлені набором водяних тенів.

Штучне осіменіння ікри.

Ікру осіменяють сухим методом не пізніше як через 20-30 хв. після її одержання. У кожну посудину з ікрою виливають молочко від одного-трьох самців у кількості 2-3 мл на 1 кг і обережно перемішують пташиною пір’їною, так щоб молочко якомога краще розподілялось між ікрою. Потім додають 50-60 мл води та ікру знову перемішують тією ж пір’їною протягом 25-30 с. при цоьму відбувається запліднення. Після цього до ікри додають 1-1,5 л води, перемішують пір’їною і через 8-10 с зливають. Так ікру промивають кілька разів, щоб змити залишки молочка, ліквідувати її клейкість і цим запобігти злипанню її в грудочки.

Воду в посуді з ікрою систематично міняють протягом 10-15 хв. Після цього ікру можна закладати в інкубаційні препарати.

52. Ікрі коропа притаманна значна клейкість. При знеклеюванні її використовують препарат ПАС-Г і танін. Готують два розчини: 1-й – готують із препарату ацетонова них сім’яників: 50 г порошку ПАС-Г в 1 л фізіологічного розчину і настоюють при кімнатній температурі не менше трьох годин. Цей розчин зберігають в холодильнику протягом 5-7 діб. Перед знеклеюванням ікри маточний розчин розводять в 10 частинах чистої ставової води. Розчин 2 – це водний розчин таніну. 20 г порошку таніну розчиняють в 1 л теплої дистильованої води. Робочий розчин таніну одержують шляхом розведення маточного розчину в 10 частинах ставової води. В останні роки як знеклеюючу речовину широко використовують суспензію тальку. Для приготування її 100 г порошку тальку і 20-25иг кухонної солі заливають 10 л ставової води і ретельно розмішують.

Знеклеювання заплідненої клейкої ікри коров’ячим молоком досягається за рахунок обволікання яйцевої оболонки крапельками жиру. Оптимальна концентрація знеклеюючого препарату досягається при розведенні молока водою у співвідношенні 1 : 5 – 1 : 8. Можна використовувати сухе молоко, розчинивши 10-15 г його в 1 л води.

Знеклеювання ікри здійснюється при постійному перемішуванні у двох постійно змішуваних розчинах – 1 і 2. При знеклеюванні ікри водною суспензією тальку і молока застосовують один розчин. Тривалість знеклеювання – 30-40 хв. Ікру розміщують в емальовані тази.

Для визначення закінчення знеклеювання порцію ікри кладуть у бактеріологічну чашку, заповнену чистою ставовою водою. Якщо протягом 5 хв ікринки не приклеїлись до скла і при легкому похитуванні бактеріологічної чашки легко перемішуються, знеклеювання закінчилось. В іншому випадку процес знеклеювання триває ще 10-15 хв, а потім знову беруть пробу ікри. Перемішують ікринки вручну пучком пір’я, або ж застосовують механічні мішалки. Після завершення процесу знеклеювання ікру разом із розчином без будь-якого додаткового відмивання розміщують в інкубаційні апарати.

Ікру розкладають по інкубаційних апаратах кухлем або шлангом. Перед цим воду з апаратів зливають на 1/3 об’єму води, щоб вона не переливалася через край під час завантаження ікри. Ікру обережно виливають у апарат. У журнал записують номер апаратів, самки, дату і час закладання ікри та іі кількості. В один стандартний апарат Вейса можна закласти до 50 г ікри, тобто близько 30 тис. ікринок строкатого товстолобика, 4о тис. білого амура і 50 тис. білого товстолобика. В апараті об’ємом 50 л вміщується 300-350 тис. ікринок, в 100-літровому – 700-750 тис. і в 200-літровому – до 1,5 млн. ікринок.

Після закладання ікри в апарат водо подачу регулюють так, щоб ікра ледве перемішувалася слабкою течією води. При повному набряканні ікри збільшується її об’єм. Тому подача води в апарати підвищується до 0,7-0,8 л/хв. у стандартних апаратах, а для апарата 50 л витрати води становлять близько 3 л/хв.

Інкубація і вилуплення ембріонів відбувається швидко, що залежить від температури води. При температурі від +21 до + 25°С період інкубації триває 22-32 год, при + 27-28°С – 17-20 год, при температурі + 19-20°С – 42-45 год.

Вихід ембріонів відбувається протягом 7-20 хв. Після закінчення вилуплювання слід негайно відновити нормальну подачу води в апарати, щоб ембріони не загинули від нестачі кисню та великої концентрації ферменту вилуплювання.

Для визначення виходу ембріонів звільняють апарат від загиблої ікри, яка знаходиться у верхніх шарах. Потім 1-2 год до вилуплювання ембріонів припиняють на декілька секунд подання води в апарат, поки вся ікра осяде, і визначають об’єм, який вона займає. Одночасно піпеткою в різних місцях апарата беруть три проби ікри об’ємом 50 см³ кожна, в яких підраховують кількість нормальних ембріонів, аномальної і загиблої ікри. Визначивши середню кількість нормальних ембріонів у 50 см³, легко встановити очікувану їх кількість на весь апарат.

53. Для інкубації знеклеєної ікри використовують пляшковидні апарати Вейса, системи ВНДІСРГ, ІВЛ « Дніпро » із звичайного або органічного скла місткістю від 50 до 200 л, які встановлюються на спеціальних стійках.

Найчастіше застосовують стандартний апарат Вейса місткість 8 л. цей апарат виконаний у вигляді посуди, яка звужується донизу, тобто вигляд пляшки без дна. Висота апарата 50см, діаметр верхнього отвору 20 см, нижнього 8 см. Верхній край посуду обтягнути обручем з оцинкованого заліза або пластмаси. Нижній отвір апарата закритий пробкою із закрученою по центру металевою трубкою діаметром 10-15 см, зовнішній кінець якої з’єднаний із гумовим шлангом, по якому в апарат подається вода із водопровідного канала. Потоком води ікра піднімається вгору. На деякій відстані струмінь води втрачає швидкість, і ікра опускається вниз доти, поки знову не буде підхоплена водяним струменем. Таким чино, протягом усього періоду інкубації ікра перебуває в безперервному русі, кожна ікринка добре промивається водою і не злипається з іншими ікринками. Витрати води в апаратах становлять 3-4 хв.

При монтажі апаратів необхідно забезпечити ідеально точне центрування трубок, оскільки при порушенні її порушується і режим циркуляції води в апаратах, з’являються застої води, що призводить до загибелі частини ікри. У кожен апарат завантажують у середньому 500 тис. запліднених ікринок. Перед завантаженням ікри в апараті встановлюють слабку проточність, завантажують ікру, а потім поступово збільшується потік води до 4-8 л/хв. з метою перемішування усієї маси ікри. Щоб ікра не виносилася із апаратів, використовують ковпачки з капронового сита, які пришивають на кільце з металічного дроту діаметром 6 мм і надівають на циліндричну частину апарата.

Апарати ВНДІСРГ місткістю 50-200 л, ІВЛ місткістю 200 л, « Амур» місткість 200л застосовують для інкубації ікри і витримування личинок коропа, рослиноїдних риб, буфало, канального сома та ін..

Важливою деталлю цих апаратів є розсіювач води, який установлюється в нижній частині апарата, а у верхній частині – огороджувальна сітка із капронового сита. Вода, яка надходить в апарат, проходить через щілини розсіювача, утворюючи спіралеподібний висхідний потік.

Апарат « Дніпро-1 » служить для вирощування личинок. Він має місткість 200 л. Розсіювач спрощений і являє собою диск із орг-скла, в якому радіально прорізані чотири спрямовуючі щілини під нахилами 33°.

Вода, що продається в інкубаційні апарати, має бути чистотою,без механічних домішок і фіто- та зоопланктону. Її необхідно очищати, для чого користуються різними фільтрами. Високоефективним і надійним є простий фільтр, виготовлений із капронового сита у вигляді підсака діаметром 15-20 см і глибиною 30-35 см. В середині фільтра за допомогою кількох планок закріплюється дерев’яний кружок-столик для розбризкування води, що спрямовується на нього зверху. Профільтрована вода надходить у напірний резервуар, а сестон збирається на дні фільтра.

54. Личинки, що вийшли на активне живлення, для подальшого вирощування можна висаджувати у вирощувальні ставки. Важливо, щоб у ставках не було хижих безхребетних.

Личинки стають життєстійкими при довжині 12-15мм. Тому, для підрощування личинок рослиноїдних риб підходять малькові ставки. Бажано, щоб концентрація планктонних організмів становила близько 1000-1500 штук на 1 л води, а також був сприятливий температурний і кисневий режим.

Щоб уникнути хижих безхребетних, у ставки рекомендується запускати воду через фільтр із сита за 1-2 доби і не раніше, як за 3-5 діб до їх зариблення залежно від стану кормової бази, джерел водопостачання.

Щільність посадки личинок у добре підготовлені малькові ставки може становити від 1-2 млн до 3-4 млн, а у високопродуктивні – до 6-7 млн на 1 га.

Період підрощування залежить від розвитку кормової бази та температурного режиму водойми і продовжується в умовах України до 30 діб. За тепліших умов він може становити 10-15 діб. Виживання личинок за період підрощування у сприятливих умовах може бути до 60-70 %.

При підрощуванні у ваннах, куди подається вода з температурою +28-30°С. на кожен літр води можна висаджувати по 100-150 личинок і годувати їх через кожні 2-3 год спочатку дрібним, а згодом і більш крупним зоопланктоном заготовленим у ставках. Живий корм доцільно розводити у дафнієвих ямах або в басейнах. У перші дні вирощування личинок можна підгодовувати яєчним жовтком.

За таких умов личинки через 10-12 діб досягають довжини 15-16 мм і стають досить стійкими проти хижих безхребетних.

Підрощених личинок відловлюють і пересаджують у вирощувальні ставки для подальшого росту. Щільність посадки личинок, які перейшли до активного живлення, залежно від кормової бази та інших умов може коливатись від 100 до 500 тис. шт. на 1 га. Виживання цьоголіток від посаджених личинок становить у середньому 30-40 %.

55. Вирощування рибопосадкового матеріалу.

Сучасні вимоги, що визначають у. значній мірі прийо­ми і методи вирощування рибопосадковогоматеріалу, свідчать про необхідність володіння принципами виробни­цтва цьогорІчок коропа і рослиноїдних риб у моно- і полікультурі. Проте вимоги до вирощувальних ставів, особли­востей їх підготовки до експлуатації та зариблення є за­гальними і не пов'язані зі специфічністю культивованих видів риб.

Рибопосадковий матеріал займає значну питому вагу [до. 20 %) у структурі витрат на виробництво товарної риби. Переважаючий стан мають повносистемні господарства, об'єднання, в яких організується виробництво рибопосад­кового матеріалу, що забезпечує потреби окремих дільниць, цехів, підприємств. Особливої. актуальності набуває вирощування рибопо­садкового матеріалу в умовах сільськогосподарського ви-, робництва, де стави відрізняються як за будовою, так і за формою експлуатації. Багато з них неспускні, використо­вуються комплексно, що визначає особливості технологіч­них процесів, зокрема необхідність зариблення великим рибодосадковим матеріалом.

Зариблення вирощувальних ставів у монокультурі. Най­більш поширеною є система вирощування цьогорічок ко­ропа, при якій його личинок безпосередньо з нерестовика саджають на вирощування у вирощувальні стави. Але з впровадженням заводського відтворення широке застосу­вання одержав метод зариблення підрощеними личинками чи мальками. Молодь випускають у став обережно з відра чи, бідона вздовж підвітряного боку берегової лінії у кіль­кох місцях, особливо там, де помічені скупчення зоопланк­тону. Пересаджувати личинок із нерестовиків у вирощу­вальні стави краще у прохолодний час доби: рано вранці чи ввечері після заходу сонця.

Щільність, зариблення вирощувальних ставів визначає­ться біологічними й економічними факторами з урахуван­ням природної рибопродуктивності, продуктивності за ра­хунок внесення добрив, годівлі риби, а також вікового і розмірного складу молоді.

Вирощування цьогорічок у полікультурі. Вирощування цьогорічок коропа з рослиноїдними рибами значно підви­щує продуктивність ставів, оскільки білий амур, білий і строкатий товстолобики живляться в основному природни­ми кормами водойми, поїдаючи фіто- і зоопланктон, вищу водну рослинність. Крім того, білий амур і білий товсто­лобик, поїдаючи вищу рослинність і фітопланктон, є одно­часно і біологічними меліораторами. Питома вага окремих видів рослиноїдних риб може бути різною, але, як правило, білий амур і строка­тий товстолобик становлять ЗО—40 %, решта — білий тов­столобик.

При вирощуванні цьогорічок рослиноїдних риб особли­ву увагу приділяють підготовці вирощуваль­них ставів. Особливо важливе значення при вирощуванні цьогорічок у полікультурі має застосування добрив. Для одержання стабільних результатів вирощування цьогорічок при заводському відтворенні певне поширення одержав спосіб зариблення вирощуваль­них ставів підрощеними личинками чи мальками.

Особливого значення набуває зариблення підрощеною молоддю руслових вирощувальних ставів.

Найбільш ефективно виловлюють цьогорічок за допомо­гою рибовловлювача, розміщеного за водоскидом. При спу­сканні ставу риба разом із водою проходить через водо­скидну трубу і потрапляє в рибовловлювач, звідки її ви­ловлюють за допомогою різних засобів.

У невеликих вирощувальних ставах комбінують обидва методи: спочатку ловлять цьогорічок по воді, а потім- че­резрибовловлювач.