Теоретична частина

9.1. Сутність поняття „заробітна плата”. Функції і основні принципи її організації

Заробітна плата – це ціна послуг праці. Підхід до визначення заробітної плати саме як ціни „послуг праці” є найпоширенішим у сучасній економічній літературі. Хоча дехто з вітчизняних економістів і сьогодні поділяє точку зору про заробітну плату, як перетворену форму вартості товару робоча сила. З точки зору економічного змісту поняття робоча сила і трудова послуга ідентичні: під ними розуміють здатність працівника до виконання певних видів робіт (надання послуг).

Як економічна категорія, заробітна плата, є однією з найскладніших, тому розглядати її треба з різних позицій.

1. Заробітна плата – це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу новоствореної вартості.

2. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Це загальновизнане визначення заробітної плати, яке сформульоване в ст.1 Закону України "Про оплату праці". Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

3. Заробітна плата, що виступає у вигляді плати за працю, а її величина – це ціна праці, яка формується на ринку праці в результаті взаємодії попиту на конкретні види праці і її пропозиції.

4. Заробітна плата для найманого працівника – це основна частина його трудового доходу, який він отримає в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечувати об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

5. Заробітна праця для роботодавця – це елемент витрат на виробництво і, водночас, головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці

У широкому розумінні поняття заробітна плата охоплює не лише фіксовані щомісячні виплати за відпрацьований час чи виконаний обсяг робіт, але й премії, гонорари, комісійні та ін. Тобто під заробітною платою розуміють усі види доходів, що отримані за працю, зароблені шляхом витрат фізичної чи розумової енергії людини.

Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку виплачено за відпрацьований час або за виконану працю у відповідності з її кількістю і якістю.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, інакше кажучи реальна заробітна плата, це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Сутність заробітної плати проявляється в її функціях.

Функції заробітної плати – це її призначення, роль, складова сфери практичної діяльності в узгодженні і реалізації інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців. Розрізняють такі функції заробітної плати:

1. Відтворювальна. Заробітна плата є джерелом коштів для розширеного відтворення робочої сили.

2. Стимулююча. Заробітна плата встановлюється в залежності від кількості і якості праці кожного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства.

3. Регулююча. Заробітна плата є засобом оптимізації розміщення людського капіталу за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури.

4. Соціальна. Забезпечення соціальної справедливості при розподілі між найманими працівниками (однакова винагорода за однакову працю), а також при розподілі доходу між найманими працівниками і роботодавцями.

5. Формуюча. Платоспроможний попит населення залежить від двох чинників – потреб та доходів населення, саме тому заробітна плата формує платоспроможний попит, впливаючи тим самим на кон'юнктуру ринку товарів та послуг.

Організація оплати праці є складною й багатогранною системою, яка функціонує і розвивається за об'єктивними економічними законами і принципами, а також під впливом суб'єктивних чинників.

Принципи організації заробітної плати – це об'єктивні, науково обґрунтовані положення, що відображають дію економічних законів і спрямовані на повнішу реалізацію функцій заробітної плати. Організації заробітної плати властиві такі найхарактерніші принципи:

1. Принцип неухильного зростання номінальної і реальної зарплати.

2. Принцип диференціації рівня заробітної плати, тобто відповідність міри праці мірі її оплати.

3. Принцип матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

4. Принцип випереджального росту продуктивності праці в порівнянні з ростом середньої заробітної плати.

5. Принцип економічної свободи. Форми, системи. розмір оплати праці, а також всі інші види доходів працівників встановлюються підприємствами самостійно.

6. Принцип єдності державної економічної політики в галузі оплати праці. Розмір заробітної плати за фактично виконану місячну норму праці не може бути менше за встановлений державою розмір мінімальної зарплати.

Принципи є базовими і в основі своїй незмінні, вимоги ж до організації оплати праці динамічні і відносяться до суб'єктивних чинників, які слід враховувати в діяльності підприємств (гнучкість, наочність, простота оплати праці тощо).

З урахуванням змісту функцій і принципів організації заробітної плати, взаємозв'язок між ними може бути представлений у вигляді схеми (рис.9.1).

Принцип неухильного зростання номінальної і реальної заробітної плати		Відтворювальна і формуюча функції
Принцип диференціації рівня заробітної плати		Соціальна і стимулююча функції
Принцип матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів		Стимулююча функція
Принцип випереджального росту продуктивності праці в порівнянні з ростом заробітної плати		Формуюча і стимулююча функції
Принцип єдності державної економічної політики в галузі оплати праці		Регулююча функція

Рис. 9.1 Взаємозв'язок принципів організації й функцій заробітної плати

Під впливом вище перелічених принципів і функцій заробітної плати формується організація заробітної плати на підприємстві.