
- •Анотація
- •Вступ Див. У вимогах. Можливо мають бути великі букви
- •1.1 Поняття та види сімей, що опинились в складних життєвих обставинах
- •1.2. Соціально-психологічні аспекти функціонування сімей, що опинились в складних життєвих обставинах
- •Особливості подолання складних ситуацій
- •1.3 Соціальне самопочуття дітей з сімей, що опинились
- •2.1. Основні методи соціальної роботи з дітьми з сімей, що опинились в складних життєвих обставинах
- •2.3. Види та техніки арт-терапії
- •Висновок до розділу II
- •Розділ ііі. Дослідження впливу арт-терапевтичних заходів на соціальне самопочуття дітей з сімей, що опинились в складних життєвих обставинах
- •3.1. Програма та методика дослідження
- •Методи, що застосовувалися для збору даних:
- •3.2. Аналіз результатів впливу арт-терапевтичних заходів на соціальне самопочуття дітей
- •Підтримка дитини у виготовлені речей своїми руками (осіб)
- •Вихідного день дитини (осіб)
- •Почуття в оточенні підлітків (осіб)
- •Почуття під час проведених заходів (осіб)
- •Вихідний день дитини (осіб)
- •Порівняльний аналіз
- •3.3. Практичні рекомендації щодо особливостей соціальної роботи з дітьми з сімей, що опинились в складних життєвих ситуаціях.
- •Висновки до розділу ііі
- •Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка. - к. – Видавничий центр «Академія», 2006. – 544с.
1.1 Поняття та види сімей, що опинились в складних життєвих обставинах
Існує безліч дефініцій поняття «сім'я», які передбачають вивчення сім’ї , як соціального інституту, малої соціальної групи та системи взаємовідносин.
О. Карпенко зазначає, що сім’я – це органічна складова соціальної структури цивілізованого суспільства, і водночас – це історично змінне явище. Воно функціонує як інститут відтворення людини і її виховання, є тим соціальним утворенням, у якому індивід набуває свого першого досвіду організації життєдіяльності в основних його проявах – у виробництві і побуті. Саме в сім’ї індивід засвоює навички спілкування і повсякденної поведінки, уроками майбутнього сімейного життя, уявленнями про життєві цілі і цінності, долучається до норм і еталонів культури [28, с. 102].
А. Капська, О.Безпалько, Р. Вайнола, визначають сім’ю як динамічну малу групу людей, які разом проживають, пов’язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю [27, с.33].
Є. Черняк визначає сім’ю як соціально-педагогічний інститут та особливу соціальну систему, яка є підсистемою суспільства і включає в себе інші підсистеми (членів сім'ї); це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Усе це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, між поколінні, кровні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї, наявність певних функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім'ї), прав сім'ї в суспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів [64, c. 125].
Л. Карцева дає таке визначення сім'ї - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [11, с.32].
Сім’я також визначається як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємодії між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності [27, с.33].
Розглядаючи сім’ю та шлюб з історичної точки зору, можна виділити такі системи відносин:
груповий шлюб – шлюбний союз кількох чоловіків і жінок (притаманний первісному суспільству);
полігінія – шлюб між одним чоловіком і кількома жінками (притаманний кочовим племенам, що займалися скотарством);
поліандрія – шлюб між однією жінкою і кількома чоловіками (малопоширений, існував в одного з народів Індокитаю);
моногамія – шлюб між одним чоловіком і одною жінкою (основна форма шлюбу в землеробських народів). Може бути довічною або такою, що припускає розлучення [48, c.408].
Отже, моногамна сім’я є найбільш досконалою формою шлюбу, оскільки навіть на сучасному етапі розвитку нашого суспільства моногамія (хоча і в більш трансформованому вигляді) є основою шлюбно-сімейних відносин.
Одночасно сім’я починає задовольняти і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Отже, сім'єю, можна вважати людей, пов'язаних такими відносинами, як шлюб, батьківство і спорідненість, при наявності тільки цих трьох факторів одночасно визначається статус сім'ї.
На підставі різних критеріїв можна виділити різні види сімей. А. Антонов і В. Медков у своїй книзі «Соціологія сім'ї» виділяють наступні види сімей:
Абзаци!!!!!!!
1) Залежно від характеру подружжя виділяють:
Моногамні (шлюб одного чоловіка і однієї жінки);
Полігамні (шлюб одного чоловіка з кількома жінками чи навпаки);
2) За критерієм влади розрізняють:
Патріархальна сім'я (глава родини - батько);
Матріархальні (великим авторитетом користується мати, а не батько);
Егалітарні сім'ї (ситуативний розподіл влади між батьками, рівний вплив подружжя з взаємозамінними ролями);
3) За соціально-демографічним становищем:
Гомогамні (сім'ї, в яких подружжя однієї національності, з однаковим рівнем освіти, немає великої різниці у віці і так далі);
Гетерогамні (дружини різні за соціально-демографічним положенням);
4) За кількістю поколінь:
Нуклеарні - сім'ї, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми, які ніколи не перебували у шлюбі, тобто сім'ї, що складаються з двох поколінь. Такий вид найбільш поширений в сучасному суспільстві. Назва утворена від «нуклон», що з латинської перекладається як «ядро»;
Розширена (сім'я із трьома і більше поколіннями, які об'єднують у собі батьків, їх уже дорослих дітей з дітьми-онуками);
5) В залежності від шлюбу, перший або другий, виділяють повторні сім'ї. У таку сім'ю можуть входити діти вже від цього шлюбу, а також діти від перших шлюбів. У даний час число таких сімей збільшується у зв'язку з тим, що невблаганно зростає кількість розлучень. Раніше вони з'являлися тільки у разі смерті одного з подружжя;
6) В залежності від кількості батьків у сім'ї:
Неповні (сім'я, у якій дітей виховує один з батьків, як і повторні сім'ї, утворюються найчастіше в результаті розлучення, рідше в результаті смерті одного з подружжя);
Повні.
7) За кількістю дітей:
Малодітні (які налічують 1 - 2 дитини);
Середньо дітні (які налічують 3 - 4 дитини);
Багатодітні (які налічують більше 4 дітей);
8) За матеріальним становищем:
Забезпечені;
Малозабезпечені (сім'ї, у яких рівень доходів не перевищує споживчого мінімум);
9) Сім'ї благополучні та неблагополучні, які не виконують своїх функцій, схильні до дії негативних чинників у соціальному середовищі [5].
Розглядаючи сім’ю, як соціальний інститут, можна виділити наступні основні функції сім'ї:
Репродуктивна функція виконує два основних завдання: суспільне – біологічне відтворення населення, і індивідуальне – задоволення потреби в дітях. У її основі лежить задоволення фізіологічних і сексуальних потреб, спонукаючи людей протилежної статі об'єднуватися в сімейний союз. Виконання цієї функції сім'єю залежить від всієї сукупності суспільних відносин.
У сім'ї виховуються і дорослі, і діти. Особливо важливе значення має її вплив на підростаюче покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти. Перший – формування особистості дитини, розвиток її здібностей і інтересів, передача дітям від дорослих членів сім'ї (матері, батька, дідуся, бабусі і ін.) накопиченого суспільством соціального досвіду, збагачення їх інтелекту, надання естетичного розвитку, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я і виробленню навиків санітарно-гігієнічної культури. Другий аспект – сім'я робить величезний вплив на розвиток особи кожного її члена протягом всього його життя. Аспект третій – постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім'ї), який спонукає їх активно займатися самовихованням.
Виконуючи господарсько-економічну функцію, сім'я забезпечує міцні економічні зв'язки між своїми членами, матеріально підтримує неповнолітніх і непрацездатних її членів суспільства, надає допомогу і підтримку тим членам сім'ї, у яких виникають матеріальні, фінансові труднощі [38]. Посилання бажано подавати зі сторінками!!!
Відновлююча функція направлена на відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня. У нормально функціонуючому товаристві реалізації цієї функції сім'ї сприяють скорочення загальної тривалості робочого тижня, збільшення вільного часу, зростання реальних доходів.
Призначення регулятивної функції полягає в тому, щоб регулювати і упорядковувати відносини між статями, підтримувати сімейний організм в стабільному стані, забезпечувати оптимальний ритм його функціонування і розвитку, здійснювати первинний контроль за дотриманням членами сім'ї суспільних норм особистого, групового і суспільного життя
Сім'я як соціальна спільнота − це неначе первинний елемент, опосередкований зв'язком особи з суспільством: вона формує у дитини уявлення про соціальні зв'язки і включає в них його з народження. Звідси наступна найважливіша функція сім'ї – соціалізація особи. Потреба людини в дітях, їх вихованні і соціалізації додає сенс самого людського життя. Дана функція сприяє виконанню дітьми певних соціальних ролей в суспільстві, їх інтеграції в різні соціальні структури.
Все більше значення соціологи надавали і надають комунікативній функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції: посередництво сім’ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодичний друк), з літературою і мистецтвом; вплив сім'ї на зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер сприйняття; організація внутрішньо сімейного об’єднання.
Дозвільна функція здійснює організацію раціонального дозвілля і здійснює контроль у сфері дозвілля, крім того, задовольняє певні потреби індивіда в проведенні дозвілля. Дозвільна функція орієнтована на оптимізацію організації вільного сімейного часу, на задоволення потреб членів сім'ї в спілкуванні, підвищення рівня культури, поліпшення стану здоров'я, відновлення сил.
Соціально-статусна функція пов'язана з виробництвом соціальної структури суспільства, оскільки представляє (передає) певний соціальний статус членам сім'ї.
Емоційна функція припускає отримання емоційної підтримки, психологічного захисту, а також емоційна стабілізація індивідів і їх психологічна терапія.
Функція духовного спілкування припускає розвиток осіб членів сім'ї, духовне взаємозбагачення.
Сексуальна функція сім'ї здійснює сексуальний контроль і направлена на задоволення сексуальних потреб подружжя [39].
Функції сім’ї можна визначити як основні способи прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів, і поділити на соціальні (спрямовані на суспільство) та індивідуальні (спрямовані на особу) (див. додаток В).
Якщо сім’я, не виконує деякі вище перелічені функції, то вона може визначена як неблагополучна сім’я, або сім’я, що опинилась в складних життєвих обставинах. У науковій літературі розглядається вивчення сімейного благополуччя, неблагополуччя та складних життєвих обставин, в яких може опинитись сім’я.
А. Капська, О. Безпалько та Р. Вайнола розглядають, що сімейне благополуччя визначається не матеріально-економічною забезпеченістю сім’ї, її прибутками, а високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, задоволення емоційних потреб всіх членів сім’ї [27, c.36].
Н. Волкова, зазначає, що благополуччя сім’ї забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.
Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки «формувати» особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета — підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах [15].
У Законі України від 30.12.2009 р. №1759-17 «Про соціальні послуги». (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45) визначається, що складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи і наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, безпритульність, хвороба, часткова втрата активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, відсутність житла або роботи, тимчасова або постійна непрацездатність; наслідки стихійного лиха або катастрофи, нещасних випадків, терористичних актів, військових дій, жорстокого поводження, домашнього або інших видів насильства; вади фізичного або психічного розвитку; психологічний розлад тощо) [22].
Л. Пєтушкова у своїй праці подає таке визначення, сім'я, що перебуває у складних життєвих обставинах, – це сім'я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких умов, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. Такі сім'ї поділяються на три групи :
сім'ї, у яких виникли проблеми через матеріальні труднощі, а саме: внаслідок безробіття, відсутності житла, необхідності лікування членів родини. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів (батьків), у сім'ях, де один з батьків втратив працездатність через хворобу, випускників інтернатних закладів, малозабезпечених родин;
сім'ї, у яких виникли складнощі через юридичні проблеми, а саме: через необізнаність щодо своїх прав та обов’язків, брак коштів на відновлення документів (прописки, свідоцтва про народження, оформлення аліментів) тощо;
сім'ї, в яких виникли психологічні проблеми. Наприклад, з приводу труднощів перехідного віку дитини, при повторному шлюбі матері чи батька, у разі гіперконтролю з боку батьків, незадоволення потреби в спілкуванні, насильства з боку одного з членів родини, бездоглядності дитини [70].
Згідно з законодавчими наказами, до сімей,які кваліфікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать сім'ї з дітьми, які не спроможні подолати складні обставини самостійно через такі причини :
1) вимушена міграція;
2) наркотична або алкогольна залежність одного із членів сім'ї;
3) перебування члена сім'ї у місцях позбавлення волі;
4) коли в сім'ї є ВІЛ/інфікована людина;
5) насильство в сім’ї;
6) безпритульність;
7) сирітство;
8) зневажливе ставлення і негативні стосунки у сім'ї;
9) безробіття одного із членів сім'ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу;
10) сім'ї у яких існує ризик передавання дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;
11) неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка;
12) сім'ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні [42].
Уваги потребують також сім'ї, які можна віднести до категорії «сім'я соціального ризику».
Сім'я соціального ризику - це сім'я, яка самостійно виконує свої соціальні функції, проте в ній наявні певні соціальні фактори, складні життєві обставини, що можуть спровокувати виникнення кризових явищ та потребує підтримки [15].
Сім’я, яка не зможе впоратись зі зміною ситуації самостійно, може перейти до розряду неблагополучних. До категорії неблагополучних різні дослідники, науковці відносять різні типи проблемних сімей, визначаючи їх як дисфункційні, з послабленим потенціалом, з порушенням функцій, з порушенням виховної функції, з порушенням соціального потенціалу, функціонально неспроможні, з порушенням внутрішньо сімейних стосунків, проблемні, кризові, асоціальні, малозабезпечені тощо. До них відносяться також сім’ї багатодітні та неповні. Існує близько двадцяти п’яти варіантів визначення групи неблагополучних чи проблемних сімей, яка об’єднує їх в абсолютно різні категорії, в тому числі сім’ї молоді, бездітні, міжнаціональні, різнорідні та інші. Але кожна категорія сімей має свою специфіку проблем [26].
Поняття «неблагополучної родини» належить у психологічній літературі до широкого та багатозначного понятійного апарату дитячо-батьківських взаємин. Під неблагополучною родиною розуміється багатомірне утворення, яке включає соціальний статус сім’ї, тип їхньої зайнятості, вид трудової діяльності, ставлення батьків до дитини та переживання щодо цього ставлення, поведінкові стереотипи тощо.
Сьогодні у суспільстві поширюється феномен неблагополучної сім’ї (з різними видами неблагополуччя). А оскільки сім’ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою для виживання, захисту і розвитку дітей, основним осередком суспільства, природним середовищем для людини, то саме від неї залежить, яким буде наше майбутнє [62, с.3].
Існування неблагополучних родин створює нещасливе майбутнє для суспільства. А суспільство прагне іншого.
Стосовно поняття «неблагополучна сім’я» існують різні погляди. Використовуються для характеристики неблагополучної сім’ї наступні терміни: «функціонально-неспроможна», «сім’я у кризовій ситуації», «аморальна сім’я», «сім’я з насильством щодо членів родини», «конфліктна сім’я», «сім’я, де є серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей», «сім’ї алкоголіків і наркоманів», «сім’ї, де є засуджені і ув’язнені».
Аналіз чинного в Україні законодавства приводить до висновку, що неблагополучними є ті сім’ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми співіснування. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактори суспільства, хвороби, політична ситуація, насильство щодо членів сім’ї, тощо. Отже, можна говорити про неблагополучні сім’ї і потенційно-неблагополучні (в яких порушені зв’язки сім’ї з мікро- і макросередовищем, внутрішньо-родинні зв’язки, структура сім’ї, спроможність сім’ї виконувати свої функції, є низьким культурний та освітній рівень членів сім’ї). Але не завжди потенційно-неблагополучні сім’ї стають неблагополучними. Це залежить від соціального потенціалу сім’ї, активності членів сім’ї, соціальної підтримки сім’ї [62, с.4].
Неблагополучна родина в психолого-педагогічній літературі розглядається, насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Неблагополучна родина найчастіше є причиною появи соціально-запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою, хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище [49].
А. Капська, І. Пінчук та С. Толстоухова, розглядають неблагополучну сім’ю – як сім’ю, яка в силу об’єктивних або суб’єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини [54].
До таких сімей відносять:
сім’ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства;
сім’ї з низьким морально-культурним рівнем батьків;
сім’ї із стійкими психологічними конфліктами у взаємостосунках між батьками, батьками та дітьми;
неповні сім’ї;
материнські сім’ї (молоді матері-одиначки);
зовні благополучні сім’ї, які припускаються серйозних помилок, прорахунків у системі сімейного виховання внаслідок невміння правильно будувати взаємини між членами сім’ї, низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому такі помилки в системі сімейного виховання мають не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім’ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги до дітей [35].
Л. Мацуляк зазначає, що до зовні благополучних можна віднести сім’ї, у яких:
спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;
відсутня єдність вимог до дитини;
відсутність контролю з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;
надмірна батьківська любов;
надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;
має місце насильство щодо жінки, дитини;
не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально психологічні особливості особистості дитини [40].
І. Клемантович пропонує умовно поділяти зовні благополучні сім’ї на такі типи:
зовні «спокійна сім’я». Події в такій сім’ї протікають ніби рівно, проте при ближчому знайомстві помітне відчуження між подружжям, їх почуття незадоволеності. За «благополучним фасадом» сховані їх тривалі і з важкістю стримувані негативні почуття один до одного. Нерідко постають тривалі напади туги, депресії. Подружжя мало спілкуються один з одним. В таких сім’ях «не очікувано» для оточуючих виростають «важкі» діти;
«вулканічна сім’я». В ній відносини мінливі і відкриті. Подружжя постійно з’ясовує стосунки, часто розриває та відновлює стосунки , скандалить, а незабаром знову освідчується в коханні «до самої смерті». Емоційність переважає над почуттями відповідальності. В таких сім’ях дитина стає безпорадною, зазнає значних емоційних навантажень, знаходячись між протилежними полюсами взаємовідносин батьків [31]. сторінки
Узагальнюючи ці два умовні типи зовні благополучних сімей подані автором І. Клемантовичом, можна представити таку типологію даних сімей:
кризова сім’я. Протиставлення інтересів та потреб подружжя має гострий характер. Подружжя займає непримиримі і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись на жодні поступки. До кризових шлюбів можна віднести усі ті, які або розпадаються, або ж знаходяться на межі цього. Між подружжям є наявні сфери, де їх інтереси стикаються, породжують сильні і тривалі негативні емоційні стани;
проблемна сім’я. Для неї характерним є тривале існування труднощів, що здатні навести відчутний удар у сталості шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба когось з подружжя, відсутність засобів для існування сім’ї, позбавлення волі одного із членів сім’ї на тривалий термін за злочин, та ряд інших проблем;
невротична сім’я. Тут головну роль відіграють не спадкові порушення у психіці, а накопичення впливу психологічних проблем, з якими стикається сім’я на своєму життєвому шляху. У подружжя спостерігається підвищена тривожність, розлади сну, негативні емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність та ін.;
криміногенний тип сім’ї. Сімейні відносини завдають значну шкоду духовному і фізичному розвитку дитини. Освіта батьків нижче середньої. В сім’ї систематичне пияцтво, часто обох батьків, ведення аморального способу життя, іноді із залученням в нього дітей, фізичне насилля над ними;
нейтральний тип сім’ї. У сімейних відносинах переважає «відносно вільне виховання», так як діти частіше всього полишенні самі на себе [41].
Практика соціальної роботи з сім'єю завжди спирається на конкретний тип сім'ї. Класифікація типів сім'ї може бути побудована на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо (див. табл. 1.1.) [62, с.109-115].
Таблиця 1.1
Основні характеристики різних типів сім’ї
Тип сім’ї |
Значення |
Бездітна сім'я |
Проблема: відновлення здатності членів подружжя мати дітей або пошук прийомної дитини. |
Багатодітна сім'я |
Це сім'я, де виховується і проживає троє і більше дітей. Проблеми такої сім’ї: бідність, нестабільність статусу у суспільній свідомості, соціально-рольова нестабільність у сім’ї, наявність споживацьких життєвих установки. |
Молода сім’я |
Тут пріоритетною сферою уваги соціальної роботи можуть бути – міжособистісна адаптація подружжя, розподіл ролей і функцій, труднощі початкового виховання дітей. |
Неповна сім'я |
Проблема адаптації до нового статусу в соціумі, проблеми у вихованні дітей через відсутність когось із батьків. |
Первинна сім'я |
Основною ознакою є перерозподіл ролей обов'язків у сім'ї у зв'язку з появою дитини. |
Вторинна сім'я |
Сім'я, створена повторно обома чи одним з подружжя - для неї характерні такі проблеми: згасання подружніх почуттів, виховання дітей, а також типова побудова взаємин зі старою і новою сім'єю, адаптація дітей до нових батьків. |
Позашлюбна сім'я |
Проблема: неоформлені законодавчо стосунки позначаються на обов'язках щодо членів сім'ї, стосунках з мікросередовищем, відсутність чітких уявлень про майбутнє сім’ї. |
Сім'я де є засуджені батьки, інші члени сім'ї |
Проблема: незадоволеність дітей відсутністю батька, ставлення матері до відсутнього батька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення до мікросередовища до такої сім’ї, насильство щодо дітей у сім’ї. |
Отже, сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Сім’ї поділяють на благополучні, неблагополучні, а також ті, що опинились в складних життєвих обставинах. Тому в наступному питанні було б доцільно розглянути про те, як ці сім’ї функціонують.