3.2. Використання корисних копалин в гірничій промисловості

Країни Південної Амнрики в кінці ХХ ст. займали провідне місце з видобутку залізної руди, руд міді, сурми, ніобію і кварцу, 2-е - руд олова, вольфраму, молібдену і берилію, 3-є - бокситів, руд цинку, золота, платини, алмазів, бору і сірки. На частку Венесуели (нафта і нафтопродукти, природний газ і зал. руда) припадає бл. 50% від загальної вартості гірн. продукції континенту, Бразилії – бл. 20-25%, потім слідують Аргентина, Колумбія, Еквадор, Чилі, Перу і Болівія. Частка Гайани і Сурінаму незначна, але гірн. пром-сть цих країн відіграє важливу роль в їх економіці. Більшість країн Південної Америки мають багатопланову гірничу промисловість: в Бразилії добувають бл. 30 осн. видів мінеральної сировини і палива, в Аргентині – бл. 20, в Перу і Чилі по 15, в Колумбії - 11, в Болівії - 10. Але лише Бразилія володіє добре розвиненою багатогалузевою гірн. пром-стю. Інші країни спеціалізуються на видобутку певного виду або комплексу видів сировини, тоді як інші види сировини добуваються в обмеженій кількості. Для осн. видів мінеральної сировини і палива, що добуваються на континенті (нафта, зал. руди, боксити, мідь, свинець, цинк, олово, молібден, ніобій), характерна висока частка переробки на місці видобутку, хоч значна частина нафти, зал. руд і бокситів експортується у вигляді сирого продукту. Бразилія, Аргентина, Венесуела, Колумбія, частково Чилі і Перу мають розвинені базові галузі пром-сті, що обумовлює необхідність споживання на місці значних кількостей енергетичної сировини, руд чорних і кольорових металів, обмежуючи тим самим можливості їх експорту. Внутрішньоконтинентальна торгівля мінеральною сировиною, в силу специфіки економічного розвитку країн, обмежена, осн. обсяг експорту йде на широкий міжнародний ринок. Осовні імпортерами мінер. сировини є США, Канада, Західна Європа і Японія. Предмети експорту: нафта і нафтопродукти (Венесуела, Еквадор), кам. вугілля (Колумбія), залізна (Бразилія, Венесуела, Перу, Чилі) і марганцеві руди (Бразилія), боксити і глинозем (Бразилія, Венесуела, Сурінам, Гайана), мідь і поліметали (Чилі, Перу), олово (Бразилія, Болівія), молібден (Чилі), ніобій (Бразилія) і інш. Країни Півн. А. імпортують значну к-ть передусім нерудної мінеральної сировини – фосфати і калійні солі, азбест, деякі метали

3.3. Використання корисних копалин в паливно-енергнтичній промисловості

Північ Південної Америки (Венесуела) багатий на нафту і газ що повною мірою використовується в енергетиці та нафтохімічній промисловості

Венесуела забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має в розпорядженні також великі запаси кам'яного вугілля і. У 1993 потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу.

На початку 1990-х років Венесуела займала восьме місце серед провідних виробників і таке ж серед країн - експортерів сирої нафти. У 1993 здобич склала 127,8 млн. т нафти, тобто значно менше, ніж в 1973 (176 млн. т); після 1973 уряд прийняв рішення про скорочення здобичі з метою збереження ресурсів. Близько трьох чвертей здобутої в країні сирої нафти доводиться на нафтоносний район Маракайбо. Інші великі родовища, ок, що дають. п'ятій частині нафтовидобутку, розташовані в східних штатах Монагас і Ансоатеги.

У 1994 розвідані ресурси сирої нафти у Венесуелі оцінювалися в 8,6 млрд. т. Проте значна частина цієї нафти належить до важких сортів і представляє труднощі для переробки. У 1983 "Петролеос де Венесуела" придбала 50% акцій великого нафтоочисного і нафтохімічного комплексу, що належить німецькій компанії; підприємства цього комплексу можуть переробляти 6 млн. т важкої нафти в рік. Венесуела має в розпорядженні також величезні ресурси важкої нафти у вигляді 65-кілометрової смуги бітумінозних пісків, долини р.Ориноко, що тягнеться уздовж північного борту, на відстань 625 км. У кінці 1970-х років "Петролеос де Венесуела" почала розробляти проекти освоєння цих ресурсів.

Хоча безпосередньо на підприємствах нафтової промисловості зайнято (за даними на 1992) менше 2% економічно активного населення, виробництво і очищення нафти дають ок. 21% національного доходу, 70% вступів до бюджету і 90% прибутків від експорту.