Культура поведінки

Якщо морально-етичні норми визначають зміст вчинків, то культура поведінки відображає конкретну реалізацію вимог моралі, рівень органічності й невимушеності злиття цих норм зі стилем життя людини.

Культура поведінки - сукупність форм поведінки людини у процесі спілкування, в яких виявляються певні моральні й етичні норми.

У процесі спілкування культура поведінки характеризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов’язковість з точки зору культури поведінки у спілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю. Естетичну складову культури поведінки відображає вміння одягатися відповідно до обставин, а також міміка, манери, жести, які можуть приваблювати чи відштовхувати інших учасників спілкування.

Етикет

Спілкування людей підпорядковується не лише логіці проблеми, яку вони обговорюють, законам мови, вимогам щодо вияву культури почуттів. На нього також впливають різноманітні правила, які залежать від етнічних особливостей, ситуацій, а також від від віку, статі, професійної належності. Ці аспекти спілкування регулюються як формальними правилами, так і неписаними нормами, тобто етикетом.

Етикет – сукупність правил, які регламентують зовнішні вияви людської поведінки.

Існують загальні і специфічні правила етикету у ділових відносинах : правила звернень і привітань, правила проведення бесід і переговорів, правила прощання з відвідувачами. Менеджери використовують їх у процесі виконання службових обов’язків.

Висновок

Отже, підсумовуючи все вище сказане, ми побачили, що потреби сучасного суспільства, його духовних і матеріальних сфер зумовлюють особливу актуальність проблем спілкування. Без належного розвитку форм спілкування неможливе функціонування таких галузей, як виховання, освіта, охорона здоров’я, наука, мистецтво, політика, підприємництво тощо.

Спілкуючись, людина набуває власного стилю спілкування – найкомфортнішого, зрозумілого й усвідомленого. Стиль спілкування значною мірою характеризується культурою спілкування – цілісною системою елементів, яка охоплює зовнішню культуру, культуру мовлення, культуру почуттів, культуру поведінки, етикет. Знання і дотримання їх основних положень необхідні для кваліфікованого спілкування.

Список використаної літератури

1. Хміль Ф.І. Ділове спілкування. – К.:Академвидав,2004.

2. Злотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: центр навчальної літератури,2006.

3. Мозковий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Словники у професійному мовленні

Термінологія може виконувати свої основні функції  позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців  у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів  це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедичнодовідкові, тлумачноперекладні.

Перекладні словники  найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. При цьому більшість із них  російськоукраїнські видання, що зумовлено як об’єктивними потребами професійного спілкування, так і синдромом залежності, виробленим у попередні століття: намаганням довести, що українська мова здатна називати всі наукові поняття не гірше за іншу (в різні історичні періоди  російську, німецьку або польську). Українськоросійських словників зараз виходить набагато менше.

Серед двомовних термінологічних словників поряд з російськоукраїнськими найчастотнішими є англійськоукраїнські, латинськоукраїнські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше  чотирисемимовними.

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин  назви поняття і його означення (дефініції). Наприклад:

Імпорт  ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

(А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва.  Львів, 1994).

Тлумачно-перекладні словники  це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.

Стандартизація термінології  це вироблення термініветалонів, термінівзразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.