4. Технічні засоби захисту морського середовища від забруднення

Технічні засоби захисту призначені для усунення забруднювальних і токсичних речовин з суднових вод, боротьби з розлитою нафтою, очистки господарсько-побутових і промислових стічних вод.

Захист морського середовища при експлуатації суден. Унаслідок неповного згорання пального, окиснення домішок і введення присадок у пальне і мастила у складі відпрацьованих газів може міститися до 1 % токсичних речовин. Вони складаються в основному з CO, оксидів азоту N_zO_y, SO2, незгорілих вуглеводнів CzHy, твердого фільтрату вільного ву­глецю (сажа), високотоксичного бенз(а)пірену, сполук свинцю.

Для вилучення забруднювальних речовин (нафтопродуктів) із ски­дних вод найчастіше застосовують системи грубої і тонкої очистки. Груба очистка здійснюється в пристроях для сепарації відстійного типу, в яких з води виокремлюються грубодисперні частинки нафто­продуктів. Тонка очистка здійснюється у спеціальних фільтрах. Сту­пінь очистки досягає 99 %.

Заходи щодо боротьби з розлитою нафтою. Якщо значна кількість нафти в результаті непередбачених розливів потрапила на поверхню моря, то перш за все необхідно зупинити чи зменшити її поширення. З цією метою застосовуються різні механічні методи: відстійно-вловлювальні, всмоктувальні та адсорбційні.

У доках чи закритих водоймах затримання сліків досягається застосуванням звичайних бонових загород, які виробляють у вигляді трубчатих камер. Надійним засобом стримування розлитої нафти при незначних швидкостях течії є пневматичний бар'єр. Повітря під тис­ком подається в перфорований трубопровід, який укладений на дні. Бульбашки повітря, що виділяються, створюють потік води, спрямо­ваний вгору. У результаті утворюється водяний бар'єр. Вода відтікає по обидва боки бар'єру і перешкоджає руху нафти. Для концентру­вання і відкачування нафти застосовують різні сепаратори. Як пра­вило, це воронкоподібні ємності, обладнані пристроями для підтри­мування їх на плаву і насосами для всмоктування нафтової плівки з тонким шаром води. Продуктивність плавучих сепараторів досягає 100 т нафти за годину.

В основі деяких способів збирання нафти лежить розбризкування по поверхні нафтової плями розплавленого парафіну або розчину по­лівінілового пластика. Затверділі шматки матеріалу потім усуваються разом з нафтою.

Розлиту нафту, поширення якої зупинили загородженнями, можна вилучати за допомогою деяких синтетичних або природних сорбентів. Ефективним засобом є пінополіуретан, отриманий на основі складних поліефірів. Він поглинає нафти у 18 разів більше, ніж його власна ма­са. Поліуретанову піну розкидають на поверхні моря, через 5 хв зби­рають і віджимають нафту. У Великобританії виготовляють високое­фективний адсорбційний поліуретановий матеріал бібіоніл, який зда­тний абсорбувати нафти в 100 разів більше власної маси. З природ­них матеріалів корисна солома, яка утримує нафти в 10-30 разів бі­льше власної маси. Деревна стружка і торф адсорбують нафту в 4-5-кратній кількості.

5. Міжнародне співробітництво в галузі охорони Світового океану

Охорону морського середовища регулюють такі принципи міжнародного права:

а) принцип охорони екологічної рівноваги - один з основних принципів міжнародного права, з якого випливають певні права і обов'язки держав (заборона захоронення шкідливих речовин на дні, скидання їх із суден у море і річки тощо);

б) держава своєю діяльністю в межах своєї юрисдикції не повинна шкодити морському середовищу інших держав. Цей принцип фігурує майже в кожній угоді з охорони навколишнього середовища;

в) принцип неприпустимості забруднення вод відкритого моря в результаті будь-якого виду діяльності;

г) принцип обов'язкового дотримання міжнародних стандартів всіма без винятку державами. Єдині вимоги до конструкції суден, їх обладнання, якості матеріалів та інші вимоги необхідні для єднання зусиль усіх країн у захисті морського середовища;

д) принцип обов'язковості консультацій, якщо морському середовищу відкритого чи територіального моря загрожує небезпека забруднення;

е) проблеми навколишнього середовища внесли новий екологічний зміст у такий міжнародно-правовий інститут, як права людини. Міжна­родний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий у 1966 p., підтверджує зобов'язання держав застосовувати заходи, спря­мовані на покращення всіх аспектів гігієни зовнішнього середовища;

є) забруднення Світового океану, який регулює газовий склад атмосфери і тепловий баланс планети, має розглядатися як порушення екологічної безпеки планети.