5. Джерела живлення в епс.

Для забезпечення електричних навантажень різноманітних споживачів необхідні джерела живлення, до яких висувають певні техніко-економічні вимоги. Вони повинні:

• мати достатню потужність і надійність;

-забезпечувати потрібну якість електроенергії (стабільність напруги і частоти, синусоїдність напруги, симетрію трифазної системи напруг тощо) в нормальних та післяаварійних режимах;

• для заощадження енергоресурсів мати високий ККД перетворення енергії і виробляти енергію з малою собівартістю.

Крім цих вимог, важливими також можуть бути:

• швидкість введення джерел в роботу;

• ступінь автоматизації;

• мала потреба в експлуатаційному персоналі;

• відсутність шкідливої дії на довкілля.

Залежно від конкретних умов як джерело живлення споживачів використо­вують

1. підстанції енергосистеми;

2. власні електростанції, які працюють паралельно з енергосистемою;

3. електростанції і генераторні агрегати, які не призначені для паралельної роботи з енергосистемою;

4. у спеціальних випадках - електрохімічні, фотоелектричні тощо статичні джерела.

Бувають централізовані та автономні.

Як джерела реактивної потужності використовують енергосистеми і власні станції, а також спеціальні власні джерела реактивної потужності (конденсаторні батареї, синхронні компенсатори і двигуни тощо).

У разі живлення споживачів від енергосистеми можна здійснювати комп­лексне електро- і теплопостачання від потужних теплових вузлів енергосистеми або власної ТЕЦ.

За значної віддалі теплових джерел енергосистеми застосовують нарізне тепло- та електропостачання).Автономні електростанції (ТЕЦ) промислових підприємств, що працюють паралельно з енергосистемою, використовують у таких випадках:

1. За великого споживання теплової енергії у вигляді гарячої води або пари для забезпечення кращого використання палива за допомогою комбінованого виробництва теплової та електричної енергії на промислових ТЕЦ .

2. За наявності на підприємстві великої кількості відходів виробництва -вторинного палива, спалювання якого доцільне на заводських станціях. Типовим таким паливом є коксовий газ на металургійних підприємствах.

3. За великої потужності підприємства порівняно з потужністю енерго­системи або обмеженої пропускної здатності мережі живлення, якщо спорудження власної електростанції економічно вигідніше, ніж розширення енергосистеми..

ТЕЦ промислових підприємств через трансформатори зв'язку з енерго­системою можуть передавати в мережу вищої напруги надлишок електроенергії, яку вона генерує, або приймати від мережі системи електроенергію у разі її дефіциту на шинах генераторної напруги промислової ТЕЦ.

Місцеві джерела електроенергії, які не працюють паралельно з енерго­системою, використовують, як правило:

1. у разі значної віддаленості підприємства від енергосистеми, коли спорудження ліній живлення економічно менш вигідно, ніж спорудження місцевої автономної електростанції;

2. як резервні джерела живлення на випадок припинення постачання енергії від централізованих джерел;

3. у складі установок гарантованого неперервного електропостачання;

4. для живлення електроприймачів в польових умовах;

5. для живлення пересувних і переносних електроприймачів.

У зв'язку зі збільшенням на промислових підприємствах кількості електро­приймачів з підвищеними вимогами щодо надійності живлення, а також нестаціонарних електроприймачів, значення таких джерел поступово зростає.

Останнім часом у світі досить активно запроваджується ідея когенерації, яка полягає в активному використанні можливостей щодо виробництва електричної та теплової енергії безпосередньо на промислових підприємствах

6.Що таке приймальний пункт в електропостачальнй системі?

Приймальним пунктом наз. Електроустановка,до якої подається електроенергія від зовнішніх джерел живлення.Залежно від конструкції,потужності та віддалі від джерела приймальними пунктами можуть бути вузлові розподільні підстанції,ГПП,підстанції глибокого вводу,ТП,РП,ЦРП…

7. Дайте означення електроустановки.

Електроустановка – це сукупність апаратів, машин, ліній та устаткування(разом з приміщенням) призначені для пересилання, використання, перетворення електричної енергії.

8. Поясніть поняття ГЗП.

Головною знижувальною підстанцією (ГЗП) називається підстанція, що живиться лініями 35-220 кВ від районної ВРП і від якої здійснюється розподіл електроенергії по території об'єкта на середній напрузі 6, 10, 35 кВ.

9. Поясніть поняття РП.

Розподільним пунктом (РП) називається розподільний пристрій, при­значений для приймання та розподілу електроенергії на одній напрузі без перетворення та трансформації, який не входить до складу підстанції. РП 6-10 кВ живляться від ГЗП.

10. Класифікація та основні характеристики приймачів електроенергії.

1.3а родом струму розрізняють електроприймачі змінного, постійного та імпульсного струмів. Переважна більшість електроприймачів працює на змінному струмі. Електроприймачі постійного струму, серед яких значне поширення має електропривод постійного струму, мають індивідуальні перетворювачі змінного струму в постійний. Електроприймач постійного струму разом з перетворювачем (або ж сам перетворювач) розглядається вже як приймач змінного струму.

На імпульсному струмі працюють електроприймачі короткочасної дії, наприклад, машини контактного зварювання. Для них також використовують індивідуальні перетворювачі, а також пристрої енергонагромадження, наприклад, конденсатори. Ці приймачі з перетворювачами й нагромаджувачами також розглядаються як електроприймачі змінного струму.

2. За кількістю фаз звичайні електроприймачі змінного струму поділяються на трифазні і однофазні

3. За частотою змінного струму розрізняють електроприймачі промислової, підвищеної та зниженої частоти.

Промисловою називають частоту, на якій працюють генератори електро­станцій, енергосистеми й електропостачальні системи, основна маса споживачівелектроенергії.

Підвищеною називається будь-яка частота, вища від промислової. Серед цих частот розрізняють власне підвищену, наприклад, 200—400 Гц в переносному електроінструменті для зниження його маси; високу частоту, наприклад, 20 кГц, застосовують для нагрівання та плавлення металу, 20*40 кГц - для люмінесцентних ламп; до 100 кГц - в установках поверхневого загартовування; надвисоку частоту, наприклад 20 МГц, застосовують для нагрівання напівпровід­никових і діелектричних матеріалів

Те саме стосується й електроприймачів зниженої частоти, нижчої від промислової, наприклад, для деяких електротермічних установок, в яких зниження частоти необхідне для збільшення глибини проникнення електромагнітного поля у велику за габаритами деталь.

4. Номінальною напругою електроприймача називають напругу, яка наведена у паспорті або технічних даних заводу-виробника і забезпечує його нормальну роботу в мережі відповідної напруги. Розрізняють приймачі з номінальною напругою до 1000 В і понад 1000 В. В установках до 1000 В застосовують напругу 36, 42, 220, 380, 660 В трифазного змінного струму, а також 12, 24, 36, 48, 60, ПО, 220 і 400 В - постійного струму.

В області напруг до 1000 В окремо виділений діапазон малих напруг, до яких зараховують малу робочу напругу і малу напругу безпеки - до 42 В змінного струму і до 110 5 постійного струму.

5. За номінальною (або встановленою) потужністю електроприймачі поді­ляють на електроприймачі малої (до 1 кВт), середньої (до сотень кіловат), великої (декілька мегават) та надвеликої (десятки мегават) потужності. Такий поділ є умовним і тому важко встановити конкретно межі тієї чи іншої групи. У той самий час варто зауважити, що певною мірою розподіл за потужністю корелюється з кількістю фаз та напругою, тобто до першої групи переважно зараховують однофазні електроприймачі низької напруги, до другої - трифазні електроприймачі спочатку низької, а зі збільшенням потужності і середньої напруги, до третьої та четвертої - фактично винятково трифазні електроприймачі середньої напруги.

6. За споживанням реактивної потужності електроприймачі або їх групи характеризуються коефіцієнтом потужності соsφ=Р/5 або коефіцієнтом реак­тивної потужності

Коефіцієнт потужності вважається високим, коли його значення більше 0.9, середнім - за значень від 0.65 до 0.9, низьким - від 0.4 до 0.65 і особливо низьким за значень, менших від 0.4.

7. Пускові (або пікові) струми електроприймачів. Тривалість цих струмів необхідно знати для правильного вибору елементів електропостачання за пропуск­ною здатністю, а також для розрахунків коливань напруги та стійкості вузлів навантажень. Ці струми вважають істотними, якщо їх врахування вимагає коре­гування параметрів будь-якого елемента електропостачальної системи (перерізу провідника; струму спрацювання захисту тощо), вибраного за умовами нормаль­ного режиму. Таку властивість мають насамперед пускові струми асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором, які перевищують номінальний струм в 5-12 разів і тривають від часток секунди до кількох секунд, а інколи й до десятків секунд. Істотними можуть бути і пускові струми, що виникають під час за­палювання розрядних ламп високого тиску (1.5-2 кратний струм протягом декіль­кох хвилин). Особливі умови щодо системи свого електропостачання створюють дугові електропечі за рахунок значних кидків струму в деяких режимах роботи.

8. Ступінь симетрії електроприймачів визначає рівномірність навантаження фаз мережі та симетрію фазних напруг і впливає на втрати напруги і потужності. Більшість промислових силових електроприймачів - симетричні. Певною мірою несиметричними можуть бути освітлювальні установки, де не завжди вдається розподілити однофазні світильники рівномірно, та забезпечити симетричний режим їхньої роботи; найбільші труднощі щодо симетрування навантаження ство­рюють потужні однофазні електротехнологічні установки (однофазні електропечі, зварювальні агрегати тощо). Наявність несиметричного навантаження призводить до несиметрії напруг, наявність якої погіршує режими роботи інших електро­приймачів та самої мережі.

9. Лінійність (або нелінійність) вольт-амперних характеристик електричних кіл електроприймачів є головною умовою збереження синусоїдності форми на­пруги і струмів у мережі. Однак є багато електроприймачів, яким властиві нелінійні характеристики, що призводить до появи вищих гармонік струмів та напруг. їх наявність негативно впливає на економічність роботи інших електро­приймачів та елементів мережі, збільшуючи втрати напруги, потужності та електроенергії. Інколи це спричиняє значні радіозавади.

10. Вимоги щодо якості електроенергії загалом вказані в нормативних документах (ГОСТ-13109-97), однак на різні електроприймачі по-різному впли­вають ті чи інші фактори, що характеризуються показниками якості електроенергії, до яких, зокрема, належать:

• відхилення частоти та напруги;

• коливання напруги (їх розмах і частота появи); для систематичних коливань введено новий термін - флікер;

• симетрія напруг та синусоїдність форми кривих;

• провали та піки напруги тощо.

11. Режим роботи електроприймачів може бути тривалим, короткочасним, повторно-короткочасним або складним. Тривалий режим характеризується тим, що після увімкнення в роботу електроприймача температура його частин від значення, близького до температури довкілля зростає до певного усталеного значення, а після вимкнення - зменшується до температури довкілля .

Короткочасний режим роботи електроприймача характеризується тим, що температура його частин після увімкнення в роботу від температури довкілля зростає до певного, нижчого від усталеного значення, а після вимкнення -знижується до попереднього значення.

У повторно-короткочасному режимі температура електроприймача не досягає усталеного значення після увімкнення та температури довкілля після вимкнення.

12. За стабільністю розміщення розрізняють стаціонарні і нестаціонарні (рухомі, переносні тощо) електроприймачі. Перші з них живляться від ста­ціонарних елементів електричних мереж, інші вимагають застосування або гнучких елементів (наприклад, гнучких кабелів), чи пристроїв тимчасового приєднання в різних місцях, або контактних провідників (наприклад, тролейних), рухомих або вмонтованих джерел живлення, що зумовлює певне ускладнення електропос-тачальних систем.

13. Вимоги щодо надійності електропостачання можна звести до вказівок про допустиму тривалість аварійної перерви електропостачання та про кількість незалежних джерел живлення. Згідно з усі електроприймачі поділяють на три категорії за надійністю електропостачання.