Відділ II. Зостерофілофіти (zosterophyllophyta)

Відділ об’єднує невелику групу ранньо- та середньодевонських рослин (408-370 млн. р. тому), які мали багато спільного з риніофітами.

Як і риніофіти, вони були безлистими і дихотомічно розгалуженими. Надземна чстина телому була вкрита кутикулою, але продихи в епідермі мали тільки верхні гілки,. Це може пояснюватись тим, що нижні частини теломів були погружені у воду чи намул.

На відміну від риніофітів, спорангії зостерофілофітів, що мали кулясту чи бобовидну форму, розміщувались на кінцях гілок латерально (з боків) на коротких ніжках.

У зв’язку з тим, що спорангії давніх плауноподібних теж розміщувались латерально, а також зі спільними особливостями розвитку ксилемного тяжу, багато систематиків вважає, що відділ Плауноподібні походить від зостерофілофітів або спільних з ними предків.

Основні ознаки Зостерофілофітів:

• у життєвому циклі домінував спорофіт; гаметофіт невідомий;

• диференціація тіла на корінь, стебло й листки відсутня;

• надземна частина була представлена теломом: безлистим циліндричним, дихотомічно розгалуженим осьовим органом заввишки до 50 см і зовтовшки до 2-4 мм;

• корені були відсутні, їх функцію виконували ризоїди, які відростали від ризомоїда – горизонтального органа, морфологічно подібного до кореневища;

• спорангії розвивались на кінцях розгалужень теломів, у колосовидних зібраннях;

• спори однакової величини (ізоспори), розвивалися в тетрадах;

• провідна система — протостела.

Система відділу Зостерофілофіти (Zosterophyllophyta):

Клас	Порядок	Родина	Рід
Зостерофілопсиди (Zosterophyllopsida)	Зостерофілові (Zosterophyllales)	Зостерофілові (Zosterophyllaceae)	Зостерофілум (Zosterophyllum)
		Гослінгієві (Gosslingiaceae)	Гослінгія (Gosslingia)

Викопні рештки представників роду зостерофіл виявлені в обидвох півкулях. Це були водні рослини, у яких нижня частина телому утворювала бічні відгалуження, що вилчасто ділились на дві осі Одна з них росла вверх, а інша вниз і, мабуть, служила опорою рослині. У зостерофіла була товста кутикула. Спорангії утворювались на верхівках гілок у колосовидних зібраннях.

Назва роду зостерофілюм, а вдповідно й відділу, походить від найменування роду, що об’єднує морські злаки – Zostera, оскільки викопні зостерофілофіти за зовнішнім виглядом дещо їх нагадували.

Рід гослінгія відрізнялась невеликими горбочками на стеблі, спірально закрученими молодими гілками та спорангіями, рівномірно розміщеними по всіх стеблах.

Відділ мохоподібні (bryophyta)

Мохоподібні (Bryophyta) – найпримітивніші і найбільш давні з усіх нині існуючих груп наземних рослин. Викопні рештки мохоподібних достовірно відомі з кам’яновугільного періоду, але оскільки це вже були достатньо високоорганізовані рослини, поява примітивних мохоподібних відбулась значно раніше.

Найчастіше мохоподібні зустрічаються в холодному й помірному кліматичних поясах. Ростуть у лісах, на болотах, поверхні ґрунту, стовбурах дерев, камінні, стінах та дахах будівель. Значна різноманітність мохів спостерігається в гірських районах. Тіло мохів зовні не вкрите (або майже не вкрите) кутикулою, тому вода не тільки поглинається, але й випаровується всією поверхнею. У зв’язку з цим, більшість видів мохів здатні рости тільки в сирих місцях. Проте серед мохів є види, які при 20˚ С здатні протягом року існувати в абсолютно висушеному стані. Після потрапляння у вологе середовище вони повністю відновлюють свою життєдіяльність (Grimmia pulvinata).

Особливості будови мохоподібних:

• у життєвому циклі домінує гаметофіт;

• серед мохів є примітивні форми, в яких вегетативне тіло гаметофіта представлене сланню, і більш високоорганізовані – зі стеблом, листками і ризоїдами;

• у зв’язку з тим, що стебло й листки мають примітивну анатомічну будову, а також належать не спорофіту, як у інших вищих рослин, а гаметофіту, їх вважають несправжніми; стебло мохів називають каулідієм, а листки – філідіями.

• корені відсутні, їхні функції (прикріплення талому до субстрату, всмоктування води з розчиненими мінеральними сполуками тощо) виконують ризоїди, які є виростами поверхневих клітин стебла; вони можуть бути як одно-, так і багатоклітинними;

• у мохів відсутня справжня провідна тканина; механічна тканина відсутня або розвинута дуже слабо;

• у сланевих форм клітини слабодиференційовані; у листостеблових форм наявні примітивні тканини;

• спорофіт мохів називається спорогоном; він росте безпосередньо на гаметофіті і веде паразитичний або напівпаразитичний спосіб життя;

• спорогон складається з коробочки, ніжки та стопи (гаусторії), якою він прикріплюється до гаметофіта і поглинає поживні речовини;

• у коробочці з клітин археспорію після редукційного поділу формуються спори;

• спора проростає у ниткоподібну або пластинчасту протонему, на якій закладаються бруньки, що проростають у гаметофіти.