Клас Папоротевидні (Polypodiopsida)

До класу належить переважна більшість сучасних представників папоротеподібних (більше 11 тисяч видів). Це відносно молода група рослин, геологічна історія яких сягає карбону; походять вони, імовірно, безпосередньо від зигоптеридопсид.

Папоротевидні поширені по всій Земній кулі, але особливого видового розмаїття досягають у тропіках, де відіграють важливу роль у структурі рослинного покриву, особливо вологих тропічних і субтропічних лісів. Тут вони представлені як наземними, так і епіфітними формами; лише в тропіках поширені деревовидні папороті. В помірних широтах видове різноманіття папоротей значно менше, хоча вони й тут є типовими наземними або наскельними рослинами затінених лісів, боліт, гірських ущелин.

Характерні особливості класу Папоротевидні:

• це переважно багаторічні, дуже рідко однорічні рослини розмірами від кількох міліметрів до кількох десятків метрів;

• стебла перетворені на кореневища або представлені прямостоячими стовбурами, що досягають іноді значної висоти у деревоподібних форм;

• листки різні як за розмірами, так і за формою, жилкуванням та щільністю; молоді листки спірально закручені;

• провідна система – від протостели до спеціалізованих типів диктіостели; трахеїди драбинчасті, зрідка трапляються судини;

• спорангії розвиваються з однієї поверхневої клітини листка і мають одношарову стінку без продихів;

• спорангії здебільшого зібрані в різноманітні соруси з покривальцем (індузієм) або без нього;

• спорангій відкривається за допомогою кільця, яке характеризується великою різноманітністю й досягає високої спеціалізації;

• це – рівноспорові або рідше різноспорові рослини;

• гаметофіти у рівноспорових рослин – зелені, наземні, двостатеві; у різноспорових – роздільностатеві, дуже редуковані;

• антеридії більш-менш виступають над поверхнею гаметофіту, дрібніші ніж у попередніх класів; архегонії типової будови.

Переважна більшість папоротевидних – рівноспорові рослини, проте серед них є також різноспорові. За цією ознакою клас поділяють на три підкласи. Підклас Поліподіїди (Polypodiidae) об’єднує рівноспорових наземних представників; підкласи Марсилеїди (Marsileidae) і Сальвініїди (Salviniidae) – різноспорові, водні та болотні види.

Підклас Поліподіїди (Polypodiidae)

Об’єднує рівноспорові наземні та епіфітні види папоротевидних – багаторічні трав’янисті зі стеблом, видозміненим у кореневище, або деревовидні.

Порядок Осмундові (Osmundales)

Один з найдавніших порядків серед сучасних папоротей, що у викопному стані відомі з кам’яновугільного та пермського періодів; періодом розквіту була мезозойська ера, проте вже з кінця крейдового періоду вони трапляються рідше. До нього відносять родину Осмундові, або Чистоустові (Osmundaceae), яка представлена у сучасній флорі 3 родами і близько 20 видами. Представники родини поширені в помірних, субтропічних і тропічних областях обидвох півкуль, переважно у заболочених або вогких місцях. У флорі України відсутні.

Майже всі чистоустові — великі багаторічні рослини, з масивними і зазвичай короткими прямостоячими стеблами з пучком великих листків на верхівці; в помірних широтах стебла майже підземні. В тропіках трапляються й деревовидні представники. Стебла осмундових вкриті чохлом товщиною до 5 см, утвореним черешками опалих листків та численними коренями. У молодої рослини провідна система представлена протостелою, пізніше, після розвитку листків, закладається серцевина. Зовні від центрального циліндра наявна товста кора.

Листки великі, у деяких видів до 2-3 м завдовжки, перисті; часто частково або повністю диморфні. Біля основи черешків розвиваються утвори, подібні до прилистків.

Спорангії не зібрані у соруси. Вони відносно великі, поодинокі, містяться по краях або з нижнього боку листків. Кільце відсутнє, спорангії розкриваються двома стулками.

Найбільший за обсягом рід осмунда, або чистоуст (Osmunda) об’єднує 13 видів, що ростуть у вологих лісах, на болотах і мокрих луках, у тропіках і помірних широтах, переважно в приокеанічних районах.

Найбільш відомим видом є о. королівська (О. regalis) (рис. 42) — рідкісний, дуже декоративний вид з досить широким, але розірваним ареалом. Він поширений в Західній Європі, на Закавказзі, в Північній та Південній Америці, Південно-Західній Індії. Переважає заболочені ліси. Кореневище стовбуроподібне, підземне, іноді частково надземне, з лійкоподібним пучком великих (до 2 м завдовжки) листків. Верхні частини листків цього виду спороносні, бурі, а нижні – вегетативні, зелені.

Рід тодея (Todea) включає один вид – т. варварську (Г. barbara), що поширена у вологих субтропічних лісах Південної Африки та Австралії. Це невисока деревовидна рослина до 1,5 м заввишки з товстим стовбуром до 60 см у діаметрі. Листки шкірясті, двічі перисті, завдовжки до 2,5 м. Тодея належить до довговічних рослин, вік окремих особин досягає одну, або й дві тисячі років.