Клас Аневрофітопсиди (Aneurophytopsida)

Це дуже давня група, геологічна історія якої обмежується другою половиною девонського періоду (400-375 млн. років тому). Найбільш примітивні представники класу, що належать до роду птилофіт (Ptilophyton) або протоптеридій (Protopteridium), мають багато спільних рис з риніофітами. Їх вважають перехідною ланкою між риніофітами, а саме порядком псилофітові, від якого, імовірно, вони походять, та папоротеподібними.

Характерні ознаки класу Аневрофітопсиди:

• стебла прямостоячі, з дихотомічно розгалуженими гілками;

• справжні листки були відсутні;

• у птилофітона були сплющені, листкоподібні кінцеві гілочки (плоскогілки), з яких пізніше в процесі еволюції виникли справжні плоскі дорзовентральні листки (макрофіли);

• кінцеві гілочки аневрофітопсид, подібно до листків сучасних папоротей, були в молодому віці равликоподібно закручені;

• внутрішня будова стебел всіх представників була примітивною, представлена протостелою;

• у переважної більшості представників класу спостерігалось утворення вторинної ксилеми, у деяких видів – також складно побудованої вторинної флоеми;

• спорангії були відносно великі, поодинокі або зібрані в пучки, закладались на верхівках окремих гілок;

• рослини були рівноспоровими.

Як у аневрофітона німецького (Aneurophyton germanicum) (рис. 35).

Побутує думка, що саме від аневрофітопсид походить клас Вужачковидні.

Клас Археоптеридопсиди (Archaeopteridopsida)

Представники класу відомі з відкладів другої половини девону — початку карбону (390-360 млн. р. тому). Деякі систематики об’єднують цей клас з попереднім, проте вони відрізняються між собою суттєвими рисами будови.

Характерні особливості археоптеридопсид:

• наявні справжні листки з цілісною, вилчасто-, пальчасто- або перисто-розсіченою пластинкою;

• у ранньому віці листки не були равликоподібно закручені, цим вони нагадують листки сучасних вужачкових (Ophioglossopsida);

• провідна система представлена сифоностелою, розвивалась потужна вторинна деревина;

• це були деревоподібні рослини, що на вигляд нагадували хвойні;

• спорангії великі, розвивались одним або двома рядами на окремих перисторозсічених спорофілах, які чергувались з вегетативними листками;

• серед представників класу відомі рівно- та різноспорові рослини.

До класу відносять один порядок – Археоптерисові (Archaeopteridales). Порівняно добре вивчений рід археоптерис (Archaeopteris), який включав деревовидні рослини з прямими стовбурами заввишки до 30 м і розлогою кроною, утвореною бічними гілками, на яких розвивались перисті листки.

Клас Кладоксилопсиди (Cladoxylopsida)

Представники класу жили від середини девону до раннього карбону (млн. р. тому). Вони, імовірно, були сліпою гілкою еволюції.

Характерні особливості класу Кладопсилопсиди:

• переважна більшість видів були недеревними рослинами; камбій та вторинна деревина, скоріш за все, були відсутні;

• листки галузились дихотомічно;

• провідна система була представлена актиностелою;

• спорангії були верхівковими без спеціальних пристосувань для розкривання;

• це були рівноспорові рослини.

До класу відносять порядок Кладоксилові (Cladoxylales). Представники роду кладоксилон (Cladoxylon) були невисокими розгалуженими кущами заввишки до 25 см. Дихотомічно розгалужені пагони досягали 4-6 см у діаметрі. На стеблі та гілках групами ролзвивались дихотомічно розгалужені листки. У верхній частині гілок містились групи дихотомічно розгалужених спорофілів. На верхівці кожної частки спорофілів розвивалось по одному спорангію.

Один з видів роду – кладоксилон шишкуватий (Cladoxylon nodosus) мав вигляд маленького деревця (рис.).