Клас Гієнієвидні, або Гієніопсиди (Hyeniopsida)

Це в повному обсязі вимерлі рослини невеликих розмірів, відомі з нижнього та середнього девону (415-370 млн. років тому).

До класу відносять найбільш примітивних представників хвощеподібних, ознаки яких мають проміжний характер між риніофітами й іншими, власне членистостебловими, хвощеподібними.

Архаїчні риси організації гієнієвидних:

• слабка почленованість стебел;

• дихотомічне галуження пагонів та листових органів (дихотомічне галуження листків є підтвердженням їх гілкового походження);

• спорангієфори мали вигляд дихотомічно розгалужених спорофілів;

• спорангії в кількості 1-3 містились на кінцях спорангієфорів.

До класу відносять порядок Гієнієві (Hyeniales) з двома родинами.

Родина Гієнієві (Hyeniaceae) відзначається більш примітивними ознаками. Представники роду гієнія (Hyenia) зовні нагадували псилофіти. Вони мали вигляд невеличких кущиків до кількох десятьків сантиметрів заввишки з дихотомічно розгалуженими пагонами, що не мали виразної членистої будови. Дрібні, двічі-тричі дихотомічно розгалужені листки у верхніх частинах гілок розміщувались кільцями, а в нижніх – спірально. Спорофіли (спорангієфори) містилися на кінцях особливих плідних гілочок і теж мали дихотомічне галуження. На кінцях спорофілів розвивалось по три спрямовані донизу спорангії.

Найкраще вивчена гієнія струнка (Hyenia elegans), яка мала кореневище, від якого відходили вертикальні, дихотомічно розгалужені пагони без чіткої почленованості.

Родина Каламофітові (Calamophytaceae) відрізняється від попередньої більш вираженою членистістю стебла і меншою розгалуженістю листків.

У роду каламофіт (Calamophyton) стебла також дихотомічно галузились, але вони були вже правильно почленовані на вузли і короткі міжвузля (рис.). Листки завдовжки близько 1 см в нижній частині пагона розміщувались почергово, у верхній – кільчасто. Вони були вилчасто розгалужені лише верхівкою.

Кільця спорофілів були зібрані в негусті колоски. На своїх розгалуженнях вони несли по одному спорангію.

Побутує думка, що гієнієві імовірно походять від псилофітів, на що вказують особливості будови вегетативних та спороносних органів.

Клас Клинолистовидні (Sphenophyllopsida)

До класу належать вимерлі рослини, що існували з пізнього девону до пермського періоду (близько 380-240 млн. р. тому).

Характерні ознаки класу Клинолистовидних:

• стебла були тонкими й ребристими, правильно почленованими на вузли та міжвузля;

• стебла характеризувались здатністю до вторинного росту;

• листки були сидячими, добре розвинутими, різноманітної форми, але з клиновидною основою; розміщувались кільчасто (переважно по 6-18);

• деякі види були гетерофільними; мали як клиноподібні листки з широкою пластинкою, так і вузькі, розсічені на ниткоподібні частки;

• більшість клинолистових були рівноспоровими, але виявлені також різноспорові види;

• спорофіли були розміщені кільцями, утворюючи стробіли різноманітної будови;

• спорофіл звичайно складався з двох сегментів: верхнього, що ніс спорангії, і нижнього — стерильного;

• спорангії розміщувались, як правило, на ніжках, по одному або попарно.

Клас включає порядок Клинолистові (Sphenophyllales) з родиною Клинолистові (Sphenophyllaceae). Найкраще вивченим таксоном родини є великий за кількістю видів рід клинолист (Sphenophyllum), що був поширений у палеозої від верхнього девону до початку тріасу ( млн. р. тому). Клинолисти росли в заболочених лісах, утворюючи густі зарості.

Стебла були почленованими з ребристою поверхнею. На відміну від хвощів, ребра переходили з одного міжвузля на інше, не чергуючись. Довжина стебел сягала одного-кількох метрів при діаметрі від кількох мм до 1,5 см. Вважають, що клинолисти були лазячими ліанами, які чіплялись за інші рослини.

Листки клиновидні або вузькі, дихотомічно розсічені; розміщувались кільчасто, переважно по 6-9. Багатьом представникам роду була властива гетерофілія. Багато ботаніків вважають, що розсічені ниткоподібні листки з’являлись на нижніх частинах пагонів, у зв’язку з частим заливанням водою місцезростань клинолистів.

Анатомічна будова. В центрі стебла розміщувалась первинна ксилема, що мала на поперечному зрізі трикутну форму. Навколо неї відкладалось кільце вторинної ксилеми, оточеної камбієм. Назовні камбій відкладав вторинну флоему, оточену корою. У зовнішніх шарах кори містився фелоген, який утворював шар корку.

У більшості клинолистів на верхівках гілочок закладались стробіли завдовжки до 10 см при діаметрі до 1-1,5 см. На осі стробіла кільцями розміщувались спорофіли, які складались з 2 частин – нижньої стерильної та верхньої спороносної. Будова стробілів та форма спорофілів клинолистів були дуже різноманітними. Наприклад, у клинолиста Доусона (Sph. dawsonii) стерильні частини спорофілів зростались по всій довжині, у чашоподібний утвір; у клинолиста великого (Sph. majus) спорофіли дихотомічно галузились і різко відрізнялись за формою від вегетатитивних листків. Спороносна частина спорофілів складалась з 4 спорангіїв.