Загальні питання систематики вищих рослин

Усі рослини земної кулі донедавна поділяли на дві великі групи: нижчі рослини, або сланеві (ТhаІІорhytа) і вищі — зародкові (Етbryobiontа, Етbryoрhytа), або листкостеблові (Соrторhytа, Соrтоbiontа). Хоч такий поділ рослин умовний, а не таксономічний, проте він зручний і ним широко користуються. Уперше його запропонував англійський ботанік Роберт Броун у 1827 р.

Як відомо, в одній з останніх філогенетичних класифікацій макросистем живих організмів взагалі немає поділу на нижчі й вищі рослини. Підцарство Синьо-зелені водорості (Суапоbiontа) віднесено тут до царства Мусhоtа (надцарство Рrocariotа), а в царство Рослини (\/еgеtаbilliа, або РІапtае) з надцарства Ядерні (Еисаrуоtа) включені підцарства Багрянки (Rhоdоbіопtа), Справжні водорості (Рhусоbіопtа) і Вищі рослини (Етbrуоbіопtа).

У деяких сучасних системах найменування «Вищі рослини» замінили на «Наземні рослини» або (Embryophyta). Їх відносять до відділу (типу) Streptophyta царства Зелені рослини (Viridiplantae).

Усі вищі рослини (включаючи покритонасінні) мають такі спільні риси: наявність більш-менш розвинутих вегетативних органів (коренів та пагонів) і спеціальної системи провідних тканин та механічних елементів; правильне ритмічне чергування поколінь (з'являється вперше в деяких груп водоростей), відсутність додаткових пігментів у клітинах.

Систематичні одиниці й номенклатура вищих рослин. Систематика, або таксономія, вищих рослин має основним завданням класифікацію їх, тобто розміщення в більш або менш близькі однорідні групи на основі спорідненості. У системі вищих рослин ці групи розміщуються (класифікуються) у серію підпорядкованих споріднених таксонів, яких сучасна систематика налічує до 25.

Основні систематичні одиниці, або таксони, якими оперує нині систематика вищих рослин, такі: відділ (divisiо або рhуlum); відділи поділяють на класи (classis), класи — на порядки (оrdо), порядки — на родини (familia), родини — на роди (genus), роди — на види (species). Кожний з цих таксонів можна поділити при потребі на дрібніші, проміжні, скориставшись префіксом під- (sub-). Наприклад, підвідділ (subdivisiо), підклас (subclassis), підродина (subfamilia), підрід (subgenus) тощо.

При складанні назв вищих систематичних таксонів використовують певні суфікси:

Назва таксону	Українська назва		Латинська назва
	суфікс	приклад	суфікс	приклад
Відділ	-подібні	Папоротеподібні	-phyta	Polypodiophyta
Клас	-видні	Папоротевидні	-psida	Polypodiopsida
Порядок	-ові	Багатоніжкові	-ales	Polypodyales
Родина	-ові	Багатоніжкові	-aceae	Polypodiaceae

У межах роду з численними видами, крім підродів, інколи виділяють ще секції (sectio), підсекції (subsectio), а в межах останніх — серії (series) і підсерії (subseries). Поліморфні види поділяють нерідко на підвиди (subsресіеs), різновиди, або варіації (varietas), і форми (forma). У систематиці рослин проводять не тільки диференціацію, тобто поділ таксономічних одиниць на дрібніші, підлеглі, а й інтеграцію їх, тобто об'єднання. Тому з нижчих категорій, об'єднуючи споріднені й подібні одиниці одного рангу, складають вищі категорії. Так, близькі та подібні між собою за будовою суцвіття і квіток види конюшини (біла, червона, лучна, альпійська, середня, гірська тощо) об'єднують у вищу категорію — рід конюшина (Тrifolіит). Між родами також може бути певна спорідненість і подібність. Наприклад, такі близькі й подібні між собою за будовою квітки і плода роди, як конюшина, люцерна (Меdiсаgо), буркун (Меlilotus), еспарцет (Опоbrychis), астрагал (Аstragalus) тощо, об'єднують у вищу систематичну категорію — родину Бобові (Fabaсеае). За цим самим принципом подібності (і спорідненості) ознак зовнішньої (а часом і внутрішньої) будови родини об'єднують у порядки, порядки — у класи, класи — у відділи; сукупність усіх відділів становить царство Рослин (Regnum Vegetabile).

Найвищою (або найбільшою) систематичною категорією в класифікації рослинного світу є відділ; основною (або елементарною) одиницею класифікації є вид.

Із часів К. Ліннея, зокрема, після виходу в світ його відомої праці «Species plantarum» («Види рослин», 1753), для позначення ви дів широко застосовується бінарна номенклатура: види почали позначати подвійними латинськими назвами, з яких одна означає належність рослини до роду, друга — до виду. Принцип бінарної номенклатури був розроблений лейпцігським ботаніком Рівініусом, а Лінней уперше застосував його у своїх працях. Наприклад, конюшина лучна дістала назву Тrifolium pratense; перше слово (іменник) свідчить про те, що ця рослина належить до роду Тrifolium, а друге (прикметник) є її видовою назвою.

До введення К. Ліннеєм бінарної номенклатури назви рослин були описовими і дуже громіздкими; вони складалися іноді з 5-10 прикметників і більше.

Після видової назви рослин ставиться скорочене прізвище автора, який першим описав цей вид. Прізвища відомих у науці ботаніків скорочуються звичайно до однієї-трьох букв, наприклад: Веss. — Бессер (Веssег); Вgе. — Бунге (Вuпgе); Воіss. — Буасье (Воіssіег), DC — Декандоль (Dе СапdоІІе); Нооk. — Гукер (Нооkег); Jоss. — Жюссье (Jusseu); Коm. — Комаров; Lеd. — Ледебур (Lеdеbоur); L. — Лінней (Liппаеus); Мах. — Максимович; РаІІ. — Паллас (РаІІаs); Sсhmаlh. — Шмальгаузен; Stev. — Стевен; Тоurп. — Турнефор (Тоuгпеfог); Тгіп. — Трініус (Тгіпіus); Willd. — Вільденов (Willdenow) тощо.